Справа № 761/14721/26
Провадження № 1-кс/761/9964/2026
21 квітня 2026 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора третього відділу першого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022000000000615
В провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , надійшло клопотання прокурора третього відділу першого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022000000000615.
Клопотання мотивоване тим, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000615 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч.ч. 4, 5, 6, 8 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 332-1, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст. 438 КК України за фактами вчинення військовослужбовцями збройних сил російської федерації та представниками окупаційної адміністрації держави-агресора на тимчасово окупованій території України широкомасштабного примусового протиправного заволодіння матеріальними активами суб'єктів господарювання у сфері агропромислового комплексу України.
За обставин викладених у клопотанні, 10.04.2026 після повного завантаження сільськогосподарською продукцією українського походження у кількості 18 тис. тонн зерна та оформлення відповідних документальних матеріалів, морське вантажне судно «DON» (ІМО: 9165695, прапор - SAN MARINO), вийшло з порту м. Севастополь та прямує до Єгипту у порт «EL DEKHEIDA».
У клопотанні прокурор зазначає, що наявні підстави та сукупність розумних підозр вважати, що особи, які являються членами екіпажу морських суден, реалізуючи рішення представників вищого політичного керівництва держави-агресора щодо широкомасштабного примусового протиправного заволодіння матеріальними активами суб'єктів господарювання у сфері агропромислового комплексу України, здійснювали протиправне вивезення сільськогосподарської продукції українського походження, будучи обізнаними, що українське зерно, яке завантажувалось на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, одержано унаслідок вчинення військовослужбовцями збройних сил російської федерації широкомасштабного розкрадання майна мирного населення та підприємств в Україні.
Широкомасштабне розкрадання сільськогосподарської продукції мирного населення та підприємств на тимчасово окупованих територіях України без військової необхідності, транспортування на замовлення представників держави-агресора цього майна, здобутого злочинним шляхом, за допомогою вищенаведеного морського судна на підставі завідомо підроблених документів з метою приховування та маскування джерела його походження є особливо тяжкими злочинами, передбаченими ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.
Морське судно «DON» (IМО: 9165695, прапор - SAN MARINO, порт реєстрації: SAN MARINO, MMSI 268230500, позивний ІНФОРМАЦІЯ_1), було використане для вчинення легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. При цьому, члени екіпажу вказаного судна, а також безпосередні власники та менеджери з управління вказаного морського судна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи норми міжнародного та українського законодавства, а також діючи на виконання так званих договорів укладених між представниками російських агрохолдингових компаній, здійснюють незаконний експорт сільськогосподарської зернової продукції, яку протиправно привласнено та вивезено з території України, яка знаходиться під тимчасовою окупацією збройних сил російської федерації.
Також відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України № 255 від 16.06.2014 «Про закриття морських портів», морські порти: Керч, Севастополь, Феодосія, Ялта, Євпаторія є закритими до відновлення контролю конституційного ладу України на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 16.04.2026 вказане майно (об'єкт злочину - зерно та знаряддя злочину - морське вантажне судно) приєднано до матеріалів кримінального провадження № 42022000000000615 у якості речових доказів.
В судове засідання прокурор не з'явився, в той же час прокурором ОГП ОСОБА_4 до суду подано листа з додатками, у якому просив клопотання про накладення арешту на майно розглянути за відсутності представників Офісу Генерального прокурора та задовольнити.
Володілець майна, на яке прокурор просить накласти арешт, у судове засідання не викликався, з огляду на положення ч.2 ст. 172 КПК України, також суддя враховує, що майно щодо якого вирішується питання про арешт майна не є тимчасово вилученим.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, документи, що надійшли на адресу суду, дійшов висновку про наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, а також спеціальної конфіскації.
Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 Кримінального кодексу України.
При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
16.04.2026 постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_5 , морське вантажне судно -«DON» (IМО: 9165695, прапор - SAN MARINO, порт реєстрації: SAN MARINO, MMSI 268230500, позивний ІНФОРМАЦІЯ_1, дедвейт 18901 тонн) та поміщену на це судно зернову сільськогосподарську продукцію українського походження, визнано речовим доказом.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 961 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу..
Згідно з п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 962 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для часткового задоволення клопотання та накладення арешту на майно, а саме на: морське судно «DON» (IМО: 9165695, прапор - SAN MARINO, порт реєстрації: SAN MARINO, MMSI 268230500, позивний ІНФОРМАЦІЯ_1) та поміщену на це судно зернову сільськогосподарську продукцію, із забороною розпорядження та користування ним.
Так, слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що вказане майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів, а також можливої спеціальної конфіскації.
При цьому слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування не знаходить у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175 КПК України, слідча суддя,
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, а саме на: морське судно «DON» (IМО: 9165695, прапор - SAN MARINO, порт реєстрації: SAN MARINO, MMSI 268230500, позивний ІНФОРМАЦІЯ_1) та поміщену на це судно зернову сільськогосподарську продукцію, із забороною розпорядження та користування ним.
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_6