Справа №760/10522/26 2/760/14936/26
15 квітня 2026 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіна Наталія Олексіївна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
13.04.2026 до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла позовна заяваОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіна Наталія Олексіївна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
13.04.2026 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано до провадження судді Букіної О.М.
При вирішенні питання про прийняття до провадження справи, з'ясовано, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема, положення ч.4 ст. 177 ЦПК України, відповідно до якої до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не сплатила судовий збір, обгрунтовуючи це тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, та додає до заяви копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.09.2025 року, згідно з яким він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на який посилається позивач, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій.
Однак, як вбачається зі змісту вищевказаної норми, звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені Законом України «Про судовий збір» положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права учасника бойових дій на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору щодо вимог, подібних до тих, які є предметом розгляду у цій справі.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12лютого 2020 року по справі №545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дійпід час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Отже, суд, враховуючи дану вимогу, як підставу про звільнення від сплати судового збору не може прийняти до уваги, оскільки даний позов не відноситься до спорів, що порушують права учасника бойових дій, його соціальних прав, як учасника бойових дій, пред'явлений до суду в порядку ЦК України,і спрямований на відшкодування завданої йому шкоди.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не звільняється від сплати судового збору, звернувшись до суду з такими позовними вимогами, оскільки вони не стосуються захисту прав позивача, пов'язаних винятково з його статусом як учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), а тому підстав для звільнення його від сплати судового збору суд не вбачає.
Крім цього, позивач просить суд на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України просить суд звільнити її від сплати судового збору (або відстрочити/розстрочити його сплату до ухвалення рішення по суті), посилаючись на те, що вона є учасником бойових дій, перебуває на дійсній військовій службі в Збройних Силах України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов, зокрема, особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, військовослужбовці.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Дана норма кореспондується із ст. 136 ЦПК України, ч. 5 якої також встановлює, що особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.
Питання про відстрочення/розстрочення/звільнення від сплати судового збору вправі поставити позивач в клопотанні, що подається разом із позовною заявою або викладається в прохальній частині позовної заяви, де він повинен навести обставини, які свідчать про підстави для відстрочення/розстрочення/звільнення від сплати судового збору та подати суду відповідні докази, в іншому випадку у суду не має підстав для відстрочення/розстрочення/звільнення від сплати судового збору та суд зобов'язаний залишити заяву без руху.
Позивач не виклала в прохальній частині клопотання про відстрочення/розстрочення/звільнення від сплати судового збору, не подала окремого клопотання, а зазначила лише в мотивувальній частині позовної заяви, при чому, не конкретизувавши, що саме вона просить, відстрочити, розстрочити чи звільнити її від сплати судового збору, не надала підтвердження свого майнового стану, додавши лише копію посвідчення учасника бойових дій.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для звільнення від сплати такого, його відстрочення чи розстрочення.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.
Суддя звертає увагу на те, що, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Зі змісту поданого позову вбачається, що позивачем необгрунтовано звільнення останньої від сплати судового збору.
З огляду на викладене, позивачу слід сплатити судовий збір за подання позовної заяви до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року складає 3 328 грн.
Таким чином, враховуючи час звернення позивача до суду з даним позовом та відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 1 331,20 грн на рахунок № UA388999980313181206000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/22030101.
Крім цього, суд зазначає, що за умовами статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).
Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.
В той же час, додані до заяви документи, всупереч вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України, не завірені позивачем належним чином.
Враховуючи, що подані до позову документи не є оригіналами та як копії належним чином не завірені, а саме не містять: відмітку "З оригіналом згідно", ініціали та прізвище, дату засвідчення копії, такі документи не можуть підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в їх оригіналах, що нівелює їх доказову силу.
Отже позивачем в порушення п. 2 ст. 95 ЦПК України, при подачі позовної заяви надано до суду не завірені належним чином додані до позовної заяви документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При таких обставинах, керуючись ст. ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіна Наталія Олексіївна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишити без руху.
Надати позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху, для усунення зазначених недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.М. Букіна