СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-н/759/225/26
ун. № 759/10013/26
21 квітня 2026 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КК «Ваша Оселя» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 , -
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КК «Ваша Оселя» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 у розмірі 14 677,23 грн., судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 332,80 грн. та судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Справу передано судді 15 квітня 2026 року.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд встановив наступне.
Питання, пов'язані із видачею судового наказу, врегульовано у розділі ІІ ЦПК України. Отже, при вирішенні питання щодо можливості видачі судового наказу, суд керується положеннями вказаного розділу ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Крім того, ч. 3 ст. 19 ЦПК України встановлює, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Вимоги до змісту заяви про видачу судового наказу наведені ст. 163 ЦПК України.
Проаналізувавши матеріали поданої заяви, співставивши їх із вимогами у вищезазначеній статті, суд дійшов висновку, що наявні підстави для відмови у видачі судового наказу, зважаючи на наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.
Як визначено у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
До матеріалів заяви доданий договір №123 про компенсацію витрат від 22 жовтня 2024 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «КК «ВАША ОСЕЛЯ» (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2) щодо квартири АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.1 Зазначеного договору передбачено, що Сторона 1 зобов'язується забезпечити Співвласника (Сторону 2), на період з дня початку фактичного споживання послуги з: -електричної енергії, -теплової енергії, -газопостачання, -водопостачання та водовідведення, до дати укладання Співвласником (Стороною 2) прямих договорів з відповідними постачальниками послуг з електричної енергії, теплової енергії, газопостачання, водопостачання та водовідведення, а Співвласник (Сторона 2) зобов'язується відшкодувати Стороні 1 витрати за спожиті послуги за показаннями приладу обліку електричної енергії, теплової енергії, газопостачання, водопостачання та водовідведення відповідно до тарифів, встановлених постачальниками послуг (виробником послуг) для Сторони 1.
Підставою для здійснення Співвласником (Стороною 2) компенсації Витрат є рахунок, виставлений Стороною 1 на підставі розрахунків приладів обліку, що підлягають оплаті за звітний місяць. Співвласник (Сторона 2) зобов'язується компенсувати Стороні 1 понесені витрати до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем (розрахунковим), шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Сторони 1, реквізити якого зазначаються в цьому Договорі або в наданому рахунку (п.п. 2.1, 2.2 Договору).
До матеріалів справи долучено Довідку про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг за період квітень 2023 року - квітень 2026 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Із вказаної довідки вбачається, що за зазначеною адресою за період з травня 2025 року по квітень 2026 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 14 677,23 грн., яка складається з: витрат холодної води та водовідведення, витрат за електроенергію та централізованого опалення.
Обсяг спожитих послуг та тариф, який застосовувався для розрахунку заборгованості, довідка не містить.
Водночас, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи також не долучені відповідні рахунки на підставі розрахунків приладів обліку, виставлені ТОВ «КК «ВАША ОСЕЛЯ» боржнику, з яких би суд міг перевірити правильність та безспірність розрахунків.
Тобто, суд позбавлений можливості встановити обсяг спожитих ОСОБА_1 послуг та застосування до них відповідних тарифів.
Із викладеного суд робить висновок, що в матеріалах справи відсутні докази щодо фактичного надання послуг, правильності та безспірності розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
У відповідності до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Отже, суд доходить висновку про необхідність відмови заявнику у видачі судового наказу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-167, 260 ЦПК України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КК «Ваша Оселя» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 .
Роз'яснити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.
Ухвалу суду разом надіслати заявнику.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали складено 21 квітня 2026 року.
Суддя Н.О. Горбенко