Номер провадження 2-а/754/152/26
Справа №754/2316/26
Іменем України
21 квітня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста - інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки Хайруліна Олега Рашитовича, Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного спеціаліста - інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки Хайруліна Олега Рашитовича, Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позивач зазначає, що 29.10.2025 інспектором з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва винесено постанову серії 2КІ № 0002139556 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням штрафу 340,00 грн. за порушення вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Позивач вказує, що здійснював діяльність з перевезення пасажирів як водій таксі на підставі ліцензії та здійснив зупинку на пл. Вокзальній, 1 у м. Києві з метою посадки/висадки пасажирів. Автомобіль був належним чином позначений як таксі (розпізнавальні знаки та ліхтар). Зупинка здійснювалася відповідно до вимог ПДР України. На думку позивача, інспектор мав можливість встановити, що транспортний засіб використовується як таксі, однак безпідставно виніс постанову. Позивач також зазначає, що постанова винесена з порушенням процедури, оскільки: не було залишено повідомлення на транспортному засобі (порушення ст. 279-1 КУпАП); постанова не була направлена рекомендованим листом (порушення ст. 279-5 КУпАП). Про існування постанови позивач дізнався лише 12.02.2026 після відкриття виконавчого провадження, що позбавило його права на своєчасне оскарження та сплату 50% штрафу. У зв'язку з примусовим виконанням сума стягнення збільшилась до 1017,00 грн. Позивач також зазначає про системність таких дій відповідача. Позивач просить поновити строк звернення до суду, вважаючи поважною причину його пропуску, та визначити днем, коли він дізнався про порушення прав, 12.02.2026. На підставі викладеного позивач просить: скасувати постанову серії 2КІ № 0002139556; закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення та порушенням процедури її винесення; стягнути судові витрати у розмірі 665,60 грн.; стягнути збитки, пов'язані з виконанням постанови, у сумі 1017,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 справу передано судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та поновлено строки для подання позову.
Сторонам було роз'яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
03.03.2026 вх. №11615 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача Яковенко Микита Сергійович зазначає наступне:
Відповідно до пункту 1.10 Правил зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів.
Пунктом 15.1 Правил визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до пункту 3.34 Правил, знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Згідно матеріалів справи транспортний засіб Позивача перебував у зоні дії знаку 3.34 у зв'язку з чим Інспектором була винесена оскаржувана постанова.
Відповідно до частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відтак, представник відповідача вважає, позовна вимога про відшкодування збитків не може розглядатися Деснянським районним судом міста Києва в даному провадженні та просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
04.03.2026 вх. №12019 від Позивача на адресу Деснянського районного суду м. Київ надійшла відповідь на відзив в якій зазначає наступне. Відповідач у запереченні на позов підтвердив знання пункту 3.34 Правил дорожнього руху України , а саме те, що знак 3.34 «Зупинказаборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортнихзасобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадкупасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).Отже Відповідачу відомо, що за зупинка автомобіля таксі, у зоні дії знаку 3.34 , не єпорушенням ПДР.
Відповідач у запереченні на позов не надав доказів дотримання процедуривинесення оскаржуваної постанови, а саме ст. 279-1 інспектор з паркуваннязобов'язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови пропритягнення до адміністративної відповідальності та ст. 279-5 - Постанова пронакладення адміністративного стягнення надсилається особі, яка притягається доадміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня її винесеннярекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання)фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).Таким чином, Постанова винесена з порушенням процедури.Відповідно ст. 19 Конституції України органи влади/самоврядування та посадовіособи зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами УкраїниОргани державної влади та місцевогосамоврядування в Україні зобов'язані діяти виключно на підставі, в межахповноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України. Це фундаментальний принцип законності (ст. 19Конституції), що обмежує свавілля посадовців та забезпечує їх підзвітність.
Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУкраїни) передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяноїпротиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноваженьабо іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правовихвідносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішеннясуб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщовони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатисяДеснянським районним судом міста Києва в даному провадженніза правилами адміністративного судочинства тому що, ці вимогистосуються шкоди, завданої, протиправними діяннями суб'єкта владнихповноважень, і заявлені в одному провадженні та просить долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 29.10.2025 року інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хайруліним Олегом Рашитовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії 2КІ №0002139556 від 29.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 29.10.2025 року о 09 год. 47 хв. водієм транспортного засобу марки OPEL, модель VECTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено зупинку за адресою м.Київ, пл.. Вокзальна, 2, чим порушено вимоги пункту 3.35 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 № 1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.
До позову позивачем долучено фотознімки, які були зроблені інспектором за допомогою технічного засобу: мобільний термінал Samsung, такими підтверджується, що транспортний засіб зупинено в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», в той же час в салоні автомобіля водій присутній, що свідчить про те, що ним дійсно здійснювався факт посадки чи висадки пасажирів, або розвантаження чи завантаження вантажу.
Також позивачем було надано Витяг Державної служби України з безпеки на транспорті, що підтверджує чинність ліцензії №435 від 01.09.2022 про внутрішнє перевезення пасажирів на таксі.
Наведені заперечення представника відповідача у відзиві не спростовують і не доводять вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення та вимог Правил дорожнього руху.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 Правил останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Крім того, у п. 1.5 ПДР України, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пунктом 2.3 Правил визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Пунктом 3.34 ПДР України передбачено, що знаком "Зупинку заборонено" забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до п. 8.2.1 ПДР України дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам Державного стандарту.
Для систематизації установки дорожніх знаків, приведення їх до єдиного зразка, доведення основних вимог до них, в Україні існує ДСТУ 4100:2021 "Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування".
Пунктом 14.5.29 ДСТУ 4100:2021 передбачено, що знак 3.34 "Зупинку заборонено" застосовують, щоб заборонити зупинку і стоянку транспортного засобу. Його встановлюють з того боку дороги, на якому вводять заборону. На ділянках доріг, де кількість смуг для руху в одному напрямку дві і більше, знак 3.34 потрібно застосовувати там, де, залежно від інтенсивності руху (таблиця 36) під час об'їзду транспортних засобів, що зупинилися, створюється підвищена небезпека зіткнення.
Також передбачено, що у населених пунктах дорожні знаки 3.34-3.37 застосовуються з табличками 7.2.2-7.2.6, 7.4.1-7.4.7, 7.5.1-7.5.6, 7.18 («Крім осіб з інвалідністю»). Допускається застосувати знак 3.34 разом з розміткою 1.4.
Тобто, знак 3.34, який встановлений без табличок "Зона дії знака" і біля якого немає жовтої лінії, не відповідає прийнятим правилам дорожнього руху і ДСТУ 4100-2021.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 283 КУпАП України , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу .
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тобто наявність події адміністративного правопорушення є обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.
Суд зазначає, що при досліджені матеріалів справи, а саме постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянкиЄ паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ №002139556 Головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва було допущено технічну описку, оскільки замість правильного зазначення дорожнього знака 3.34 у постанові помилково вказано дорожній знак 3.35. Разом з тим суд вказує, що така описка має формальний характер, не впливає на суть зафіксованого правопорушення, не спростовує встановлених обставин справи та сама по собі не свідчить про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення. За наявності інших належних і допустимих доказів, які дають можливість однозначно встановити фактичні обставини правопорушення, місце його вчинення, характер порушення та зміст запровадженої дорожнім знаком заборони, зазначена неточність не може бути самостійною підставою для скасування постанови або закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 251 КУпАП , доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статям 283 і 284 КУпАП .
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу .
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 73,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зі змісту ст. 7 КУпАП вбачається, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку встановлених законом.
Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зазначених вимог закону відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не дотримано.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, на підтвердження винуватості позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, належних доказів суду відповідачем не надано. Відповідач не довів правомірності свого рішення.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення серії 2КІ№0002139556 від 29.10.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимоги пункту 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 № 1306 в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено". Однак, вина позивача не доведена належним чином.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП .
Стосовно вимог позову про: стягнення з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ЄДРПОУ 34926981 збитків, що нанесені внаслідок виконання Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві - 1017,00 грн., в тому числі - Відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження про: Стягнення: - 680 грн. згідно з частиною 2 статті 308 КУпАП, виконавчого збору приватного виконавця у розмірі 68,00 грн. Відповідно до ПОСТАНОВИ про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: Стягнення за відкриття виконавчого провадження 66.67 грн., стягнення витрат виконавчого провадження 66.67 грн., стягнення виконавчого збору 66.66 грн., стягнення плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн. Загальна сума мінімальних витрат: 269,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАСУ вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 1017,00 грн. в рахунок збитків не може бути вирішена в межах цього провадження місцевим загальним судом як адміністративним.
За змістом пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні справи саме з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Водночас частина третя статті 21 КАС України передбачає, що якщо одна з пов'язаних вимог підсудна окружному адміністративному суду, а інша - місцевому загальному суду як адміністративному суду, всю справу розглядає окружний адміністративний суд. Крім того, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися адміністративним судом лише разом із публічно-правовою вимогою, однак у цій справі предмет розгляду обмежений спеціальними повноваженнями суду, визначеними статтею 286 КАС України.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України , за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
Відтак, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши додані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи наявні у справі докази, які не доводять винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення серії 2КІ №0002139556 від 29.10.2025 р. підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закриттю.
Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною першою статті 139 КАС України визначено, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 77, 139, 242-246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного спеціаліста - інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки Хайруліна Олега Рашитовича, Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії серія 2КІ № 0002139556 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнь ого руху, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ЄДРПОУ 34926981 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 665,60 грн. Банківські реквізити для зарахування стягнутих коштів - отримувач ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_2 КБ Банк - "А-банк", IBAN НОМЕР_3 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 21 квітня 2026 року.
Суддя О.М. Панченко