ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4508/26
провадження № 8/753/6/26
"31" березня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
представника боржника - Берьозкіної Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва заяву представника боржника ОСОБА_1 адвоката Берьозкіної Юлії Валеріївни про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами
у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей, -
12.03.2026 року Дарницьким районним судом м. Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей, а саме сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 04.03.2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
26.03.2026 року боржник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берьозкіна Ю.В., за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, в обґрунтування якої зазначив наступне.
При розгляді заяви про видачу судового наказу судом не було враховано відсутність належних доказів, які б підтверджували обставини, на які посилалася заявниця.
Зокрема, посилається на те, що стягувачка ОСОБА_2 надала суду недостовірні або неповні відомості, вказавши, що діти проживають разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , та що він ухиляється від надання матеріальної допомоги, тоді як фактично діти з колишньою дружиною проживають разом із ним у Німеччині, а діти перебувають на його повному утриманні.
Вважає, що стягувачка навмисно не повідомила суд про виїзд дітей за кордон, що, на його думку, призвело до порушення правил підсудності при видачі судового наказу. У зв'язку з цим він вважає, що підсудність мала бути визначена Верховним Судом.
Крім того, зауважив, що стягувачка вказала неактуальну адресу його проживання у місті Хмельницькому. Разом з тим, він фактично проживає за кордоном, на підтвердження чого посилається на договір оренди житла та на довідки про реєстрацію місця проживання в Німеччині.
Вважає, що видача судового наказу без його участі порушує його право на справедливий суд та право на захист.
З огляду на викладене, заявник вважає, що судовий наказ видано з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати за нововиявленими обставинами (а.с. 25-121).
Стягувачка ОСОБА_2 подала до суду заперечення на заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, в обґрунтування яких зазначила наступне.
При зверненні до суду нею було вказано достовірну адресу реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_2 , а тимчасове перебування сторін на території Німеччини не свідчить про зміну постійного місця проживання чи реєстрації, оскільки такий виїзд обумовлений обставинами воєнного стану та має тимчасовий характер.
Зауважила, що договір оренди житла, укладений боржником від 01.07.2025 року сам по собі не підтверджує факт перебування дітей на постійному утриманні боржника. Стверджує, саме вона здійснювала витрати на утримання дітей самостійно, що підтверджується, зокрема, листуванням із боржником у месенджері (а.с. 147-176).
У судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Берьозкіна Ю.В. підтримала заяву з підстав викладених у ній та просила задовольнити.
Стягувачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Неявка учасників справи у судове засідання відповідно до ст. 429 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Згідно із ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
При вирішенні справи, суд враховує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові КЦС ВС від 02.05.2024 року у справі № 337/2451/23, у якій предметом судового розгляду була заява боржника про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів на дитину.
Верховний Суд у цій справі, врахувавши правові висновки у інших подібних справах, виснував, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).
Для перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів такими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі цього наказу та є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права й обов'язки заявника та боржника; нововиявленими є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених. Необхідно розрізняти нові докази та докази, які підтверджують нововиявлені обставини. Перші не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами, тоді як другі є даними, що підтверджують саме такі обставини.
Суд, врахувавши правові висновки Верховного Суду, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, перевіривши доводи учасників справи та матеріали справи, дійшов висновку про необґрунтованість заяви боржника ОСОБА_1 , виходячи з такого.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 172 ЦПК України судовий наказ за вимогою про стягнення аліментів на дітей набирає законної сили у день його видачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 160, ч. 8 ст. 170, ч. 1 ст. 423 ЦПК України судовий наказ, є особливою формою судового рішення, яке після набрання законної сили може бути переглянуте у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Зазначений строк звернення до суду боржником дотримано, проте судом не встановлено обставин, які відповідно до закону можуть бути розцінені як нововиявлені.
Підстави для перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами наведені у ч. 2 ст. 423 ЦПК України, до яких, зокрема, відносяться істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи .
Разом з тим ч. 4 ст. 423 ЦПК України імперативно визначає, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Слід зауважити, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із вказаними нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду заяви.
Отже боржник мав надати рівнозначно переконливі докази, які б стали підставою для скасування судового наказу та відмови у його видачі, адже у разі задоволення заяви результатом перегляду судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є не тільки його скасування, але й постановлення ухвали про відмову у його видачі.
Боржник, заявивши про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового наказу та його скасування, не конкретизував, яке саме рішення він просить прийняти суд після скасування судового наказу.
Разом з тим за логікою доводів боржника, якщо б суду були відомі факти, про які він повідомив у заяві, та які підтверджені письмовими доказами, судовий наказ не був би виданий. Крім того, боржник посилається на те, що судовий наказ видано з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на порушення його права на справедливий судовий розгляд.
Проте, факти, та докази, на які посилається боржник, не можуть вважатись нововиявленими та не можуть бути підставою для скасування судового наказу та постановлення ухвали про відмову у його видачі.
Підстави для відмови у видачі судового наказу перелічені у ч. 1 ст. 165 ЦПК України, у якій зазначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;
4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Аналізуючи окремо кожну з цих підстав для відмови у видачі судового наказу у цій справі, суд зауважує наступне.
Заява про видачу судового наказу відповідає приписам ст. 163 ЦПК України, у якій наведено вимоги щодо форми та змісту заяви, а також щодо документів, які додаються до заяви, а саме: у заяві зазначена інформація про стягувача та боржника, вказано вимогу про стягнення аліментів та обставини, на яких вона ґрунтується, з посиланням на докази (копії свідоцтв про народження дітей та копію заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.11.2025 року у справі 686/24757/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу).
Вказані письмові докази підтверджують той факт, що заявниця є матір'ю, а боржник батьком двох неповнолітніх дітей, а також те, що шлюб між ними розірвано. Рішенням суду у справі про розірвання шлюбу судом встановлено, що шлюбні стосунки між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться, сторони проживають окремо.
Заяву підписано стягувачкою, яка наділена процесуальною дієздатністю подавати та підписувати від свого імені будь які заяви суду.
Заяву стягувачка подала через зареєстрований електронний кабінет, хоча відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України для неї це не є обов'язковим.
Право на отримання судового наказу за вимогою про стягнення аліментів на утримання на двох дітей у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину передбачене п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
У цій справі відсутні обставини, передбачені ч. 1 ст. 186 ЦПК України, відповідно до якої суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами; 3) у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим; 5) є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Строк позовної давності за вимогою про стягнення аліментів на дітей не сплинув, адже така вимога може бути пред'явлена у будь-який час до досягнення дітьми повноліття.
Раніше судом не видавався судовий наказ за вимогою про стягнення аліментів на утримання дітей сторін, а також не було відмовлено у його видачі.
Подана заява не стосується порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Правила підсудності подання заяви до Дарницького районного суду міста Києва стягувачкою не порушено.
Доводи боржника про порушення підсудності справи суд відхиляє та зауважує наступне.
Оскільки заявлено вимогу про стягнення аліментів, за змістом ч. 1 ст. 27, ч. 1, ч. 16 ст. 28 ЦПК України підсудність справи визначається за вибором стягувача за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування стягувача або боржника.
Стягувачка звернулась до Дарницького районного суду міста Києва за своїм зареєстрованим місцем проживання.
Перебування стягувачки та боржника за кордоном не скасовує правила підсудності, визначеного вказаними нормами процесуального права, відповідно до яких стягувачка, не залежно від місця проживання має право звернутись до суду за зареєстрованим місцем свого проживання.
Отже відсутні передбачені підстави для скасування судового наказу з постановленням ухвали про відмову у його видачі.
Доводи боржника зводяться до його незгоди із стягненням з нього аліментів з огляду на спільне проживання та утримання дітей.
Проте, ці обставини не можуть вважатись нововиявленими з огляду на таке.
Боржник посилається на спільність його проживання з дітьми та їх матір'ю, що, на його думку, виключає право стягувачки на отримання судового наказу про стягнення з нього аліментів на дітей. Проте обставина спільного проживання сторін сама по собі не є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Законодавством України визначено мінімальний та максимальний розмір аліментів на дітей у випадку стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу), який підлягає стягненню за рішенням суду у безспірному порядку.
Зокрема, у ч. 3 ст. 184 СК України зазначено, що той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей - треті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на дитину.
Такий розмір аліментів кореспондується з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, яким передбачено видачу судового наказу за вимогою про стягнення аліментів на двох дітей у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину.
Отже в порядку наказного провадження вирішуються безспірні вимоги про стягнення аліментів на дітей у визначеному законом мінімальному розмірі, без розгляду вимог по суті.
У цій справі судовий наказ видано за вимогою про стягнення аліментів на дітей у мінімальному розмірі, який передбачено законом.
Така процедура стягнення аліментів відповідає принципу найкращих інтересів дитини, закріпленого у ст. 3 Конвенції про права дитини, який є основоположним у всіх рішеннях щодо дітей, що, своєю чергою, має перевагу над усіма іншими міркуваннями.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки ці обставини були відомі на час розгляду справи, вони не підлягають дослідженню під час вирішення питання про стягнення аліментів в порядку наказного провадження, а тому не можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
На підставі судового наказу аліменти з боржника підлягають стягненню з 04.03.2026 року. Саме з цієї дати державним або приватним виконавцем визначається розмір аліментів, якій підлягає сплаті у випадку, якщо судовий наказ буде пред'явлений стягувачкою до примусового виконання.
У випадку незгоди боржника з розміром аліментів або з розміром заборгованості по аліментам, він вправі захистити своє право шляхом подачі позову про зменшення розміру аліментів або припинення стягнення аліментів, а також оскаржити заборгованість по аліментам.
З вказаних вище підстав не заслуговують на увагу доводи боржника про те, що судом першої інстанції при вирішенні питання про видачу судового наказу допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Також не заслуговує на увагу довід боржника про те, що видачею судового наказу було порушено його права на справедливий суд, оскільки, як зазначено вище, з урахуванням особливостей наказного провадження розгляд справи про видачу судового наказу здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення стягувача та боржника.
Керуючись статтями 258-260, 423, 429 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 адвоката Берьозкіної Юлії Валеріївни про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 20.04.2026 року.
Суддя: Л.М. Осіпенко