Провадження № 11-кп/803/1368/26 Справа № 201/13768/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42024042020000085 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Соборного районного суду м. Дніпра від 20 січня 2026 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати як незаконний, ухвалити новий вирок, яким виправдати його за ч. 2 ст. 125 КК України.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції у вироку зазначив, що біля входу у під'їзд він вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_7 , проте вказані обставини не підтверджуються доказами, оскільки під час судового розгляду ні потерпілий ОСОБА_7 , ні він не вказували на те, що перед заподіянням тілесних ушкоджень мав місце словесний конфлікт.
Зазначає, що показання потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 , яка є дружиною потерпілою, не узгоджуються з іншими доказами, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Стверджує, що тілесні ушкодження у ОСОБА_7 , зокрема, на колінних суглобах та на долонях могли виникнути під час нанесення йому - ОСОБА_8 тілесних ушкоджень та при падінні. Спричинення йому тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичного експерта, про що він також зазначав в суді першої інстанції.
Посилається на те, що під час судового розгляду він надав вказаний висновок експерта та обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 , однак судом вони не були досліджені.
Вказує на те, що зазначений висновок судово-медичного експерта узгоджується з показаннями, які були надані ним та свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та суперечить показанням потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 , а також відомостям, зазначеним у протоколах слідчих експериментів, які були проведені за участі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .
Окрім того, до протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 слід віднестись критично, оскільки відтворені ним обставини фактично дублюють його показання, надані ним при допиті, є неповними, суперечливими та не узгоджуються з показами свідка ОСОБА_10 в частині боротьби та нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень на землі.
Також слід віднестись критично до протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 , так як відтворені нею обставини є неповними, суперечливими та не узгоджуються з показами свідка ОСОБА_10 в частині боротьби та нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень на землі ОСОБА_8 .
Зазначає, що відносно ОСОБА_7 наявне кримінальне провадження щодо заподіяння йому - ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, яке мало місце в той же день, час та місці, які зазначені в обвинувальному акті щодо нього.
Стверджує, що встановлені органом досудового розслідування обставини заподіяння ОСОБА_7 йому тілесних ушкоджень виключають можливість вчинення ним дій, які були йому інкриміновані.
Вироком Соборного районного суду м. Дніпра від 20 січня 2026 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік та покладено певні обов'язки, передбачені ст. 59-1 КК України; також вирішено питання щодо речових доказів.
За обставин, викладених у вироку, 19.08.2024 року приблизно о 13.40 годин ОСОБА_12 , перебуваючи біля входу у під?їзд №1 будинку №12 у місті Дніпрі, вступив в словесний конфлікт з раніше знайомим ОСОБА_7 , в ході якого, на грунті особистих неприязних відносин, у нього раптово виник умисел, направлений на спричинення умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_7 .
Далі, у вказаний час та у вказаному місці, ОСОБА_12 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, перебуваючи на відстані витягнутої руки навпроти ОСОБА_7 , своєю правою рукою, зжатою в кулак, наніс один удар в область верхньої та нижньої губи потерпілому ОСОБА_7 , після чого між обвинуваченим і потерпілим почалась штовханина, в ході якої вони впали на тверду поверхню з асфальтовим покриттям, де ОСОБА_8 , не припиняючи свої протиправні дії, наніс невстановлену кількість ударів потерпілому ОСОБА_7 по різним частинам тіла.
В результаті своїх умисних дій ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора та потерпілого, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Доводи обвинуваченого щодо не доведення його винуватості є безпідставними з огляду на таке.
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, підтверджується наведеними у вироку доказами, зокрема:
- показами потерпілого ОСОБА_7 , який в суді першої інстанції пояснив, що 19.08.2024 року на його дружину напала дружина обвинуваченого. Потім ОСОБА_8 провокував її на конфлікт. Коли він приїхав додому, вони почали шукати свідків конфлікту. В цей же день, близько 13.00 години, він зустрів обвинуваченого у дверях під'їзду, коли той заходив із своєю собакою на поводку. Обвинувачений ОСОБА_8 одразу вдарив його правою рукою в область підборіддя, внаслідок чого він втратив рівновагу та схопився за поручні чи інший предмет. Він отямився, коли вони вже лежали на землі й билися. В результаті вони разом викотилися на двір, де він намагався захиститися від подальших ударів обвинуваченого. Він завдав кілька ударів, при цьому в голову обвинуваченому удари не наносив. Під час цих подій до них підійшли два чоловіки, які вимагали відпустити обвинуваченого. Навіть після того, як обвинуваченого відтягнули від нього, обвинувачений двічі ще наніс удари. Також у той день відбувся ще напад на нього з боку ОСОБА_8 . Так, після конфлікту він з дружиною намагались піти в свою квартиру, однак дружина обвинуваченого перегородила двері під'їзду, і в цей час обвинувачений наносив йому удари ззаду та збоку;
- показами свідка ОСОБА_9 , яка в суді першої інстанції пояснила, що вона є дружиною потерпілого. 19.08.2024 року близько 9:00 між нею та ОСОБА_13 виник словесний конфлікт, який потім переріс у бійку. Потім, коли вона була в квартирі, почула, що ОСОБА_8 стукає у підвіконня та погрожує їй. Після цього вона разом із чоловіком вийшла на вулицю для пошуку свідків. Близько 11.00 години вона вийшла з під'їзду і побачила, як ОСОБА_8 підійшов із собакою, яку тримав лівою рукою, а правою натискав на домофон. У момент відкриття дверей ОСОБА_8 вдарив потерпілого в підборіддя правою рукою, тримаючи лівою поводок для собаки, після чого між ними виникла бійка, під час якої вони випали на вулицю, де обвинувачений продовжив завдавати ударів. До місця події підійшли двоє чоловіків. ОСОБА_8 просив відпустити його, однак одразу після того, як потерпілий відпустив його, ОСОБА_8 повторно напав ззаду, вдаривши потерпілого правою рукою по голові, внаслідок чого вони впали в полісадник. Потім чоловіків розняли. Зазначила, що у потерпілого були тілесні ушкодження обличчя та голови, зокрема синці на голові та руках. У обвинуваченого також були тілесні ушкодження;
- показами свідка ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона бачила як обвинувачений ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, біля під'їзду будинку №12, штовхали один одного, після чого в якийсь момент обоє впали. Під час падіння на асфальт з'явилася кров, яка була на обох учасниках конфлікту;
- показами свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що у серпні 2024 року, у другій половині дня, в дворі будинку 12 по бульвару Слави, він побачив обвинуваченого ОСОБА_8 , який лежав на спині на землі, та потерпілого ОСОБА_7 , який сидів на ньому зверху. ОСОБА_8 намагався вирватися, мав кров на тілі та розірвану футболку. Він просив потерпілого відпустити обвинуваченого, однак той відмовлявся, аргументуючи тим, що якщо він відпустить обвинуваченого, то той на нього нападе. Після того, як до них підійшов ще один чоловік, вони разом умовили потерпілого відпустити обвинуваченого, однак ОСОБА_8 відразу напав на потерпілого і бійка поновилась. В подальшому, дружина потерпілого бризнула в обличчя ОСОБА_8 газовим балончиком, забрала потерпілого та пішла разом із ним в бік бульвару.
Також вина обвинуваченого підтверджується письмовими доказами та висновком експерта, а саме:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 21.08.2024 року від потерпілого ОСОБА_7 , в якому він просить орган поліції прийняти заходи до ОСОБА_8 , який 19.08.2024 року, близько 13.30 год., біля під'їду за адресою: м.Дніпро, бульвар Слави, буд.12, вчинив сварку, в ході якої завдав йому тілесні ушкодження.(т.1 а.п.17);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.09.2024 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_7 вказав на обставини та механізм спричинення йому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень (т.1 а.п. 38-40);
- висновком експерта № 3237е від 28.10.2024 року, яким підтверджено наявність у потерпілого ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, а саме: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, трьох крововиливів на слизовій оболонці верхньої на нижньої губи справа, на слизовій оболонці верхньої губи зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; семи саден - у правій та лівій підключичній ділянці, на задній поверхні лівого плеча у нижній третині, на лівому ліктьовому суглобі, на задньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, на долонній поверхні лівої кисті в проекції міжфалангової поверхні основної та проксимальної фаланги 5-го пальця, на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можна лише вказати, що вони могли бути спричинені від не менше двох механічних дій тупого твердого предмету (предметів), частина яких з обмеженою контактуючою поверхнею, а частина при ударі об такий (такі).
Механізм виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту з потерпілим від 10.09.2024 року (т.1 а.п.49-51);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.10.2024 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 вказала на обставини та механізм спричинення обвинуваченим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 (т1 а.п. 57-60);
- іншими доказами, зазначеними у вироку, та взятими судом до уваги.
Підстав для того, щоб вважати зазначені докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК України, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Колегія суддів вважає, що покази потерпілого, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 узгоджуються між собою, підтверджуються письмовими доказами, а саме: протоколом проведення слідчого експерименту від 10.09.2024 року, проведеного за участі потерпілого ОСОБА_7 , та висновком експерта № 3237е від 28.10.2024 року, яким судом надано належну оцінку, а тому правомірно покладені в основу вироку суду.
Посилання обвинуваченого на те, що судом у вироку зазначено, що між ним та ОСОБА_7 був словесний конфлікт, проте зазначене не підтверджуються доказами, оскільки під час судового розгляду вони не вказували на те, що перед заподіянням тілесних ушкоджень мав місце словесний конфлікт, - колегія суддів вважає таким, що не є підставою для скасування судового рішення, оскільки зазначене фактично не впливає на встановлені судом обставини, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_8 на грунті особистих неприязних відносин спричинив умисне легке тілесне ушкодження ОСОБА_7 , що фактично підтверджується як показами обвинуваченого, так і показами потерпілого, відповідно до яких між їх сім'ями були неприязні відносини.
Твердження обвинуваченого про те, що показання потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 , яка є дружиною потерпілою, не узгоджуються з іншими доказами, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , - не є слушним, оскільки за показами свідка ОСОБА_10 він не бачив початку конфлікту, а вже бачив як обвинувачений та потерпілий билися на землі, що не заперечувалося потерпілим в судовому засіданні. Також покази свідка ОСОБА_10 про те, що, коли потерпілий відпустив обвинуваченого, ОСОБА_8 відразу напав на потерпілого, відповідають показанням, які були наданні ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_9 .
Що стосується показів свідка ОСОБА_11 , то він бачив лише конфлікт між двома чоловіками, однак будь-яку детальну інформацію щодо цієї бійки він не надав, тільки зазначив, що бачив тілесні ушкодження на обвинуваченому, але хто саме його бив він не бачив, а тому не можна стверджувати, що покази цього свідка не узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 .
Доводи обвинуваченого щодо не зазначення потерпілим та свідком ОСОБА_9 про застосування відносно нього газового балончику, - є безпідставним, оскільки зазначене не впливає на встановлені судом обставини, так як за показами свідка ОСОБА_10 цей балончик був застосований дружиною потерпілого тільки тоді, коли бійка поновилася, а саме, коли обвинувачений напав на потерпілого, після того як останній його відпустив, що не узгоджується з показами обвинуваченого, який в суді першої інстанції стверджував, що газовий балончик був до нього застосований на початку конфлікту.
Посилання обвинуваченого на те, що тілесні ушкодження у ОСОБА_7 , зокрема, на колінних суглобах та на долонях могли виникнути під час нанесення йому - ОСОБА_8 тілесних ушкоджень та при падінні, - не є слушним, оскільки дійсно відповідно до висновку експерта № 3237е частина з виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень могла виникнути і при падінні з висоти власного зросту, однак зазначене не спростовує того, що інші виявлені у потерпілого тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, крововиливів на губах могли виникнути від його побиття обвинуваченим, про що було зазначено потерпілим під час слідчого експерименту та що узгоджується з вказаним висновком експерта, відповідно до якого механізм виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту з потерпілим від 10.09.2024 року.
Доводи обвинуваченого про те, що він не міг нанести тілесні ушкодження потерпілому в силу вади лівої руки, - є безпідставним, оскільки як слушно місцевим судом зазначено у вироку, судом встановлено, що обвинувачений наносив потерпілому тілесні ушкодження саме правою рукою.
Також посилання обвинуваченого на те, що він не міг лівою рукою тримати собаку на повідку, - не є слушним, оскільки зазначене спростовується дослідженим в суді першої інстанції протоколом огляду диску від 23.10.2024 року, відповідно до якого об?єктом огляду є CD-R диск марки «Му Media», 700 mb, 52x, 80min, на якому мається 3 відео-файли, на одному з яких («Video 2024-10-18 at 12.10.33») зафіксовано як ОСОБА_8 тримав в своїй лівій руці собаку на повідку (а.п.42-44 т.1). Наявні в матеріалах кримінального провадження виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 5344 та дані електроміографії ОСОБА_8 не підтверджують повне порушення анатомічної цілісності лівої руки обвинуваченого, що, в свою чергу, свідчить про те, що він має змогу цією рукою виконувати певні функції, також слід зазначити, що обвинувачений проходив огляд ще у 2003 році, а тому надані ним медичні документи не доводять те, що на цей час ОСОБА_8 своєю лівою рукою не може тримати собаку на повідку (а.п.92, 93 т.1).
Твердження обвинуваченого про те, що спричинення йому тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичного експерта, однак судом першої інстанції цей висновок досліджений не був, колегія суддів вважає таким, що не є підставою для скасування вироку суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Судом апеляційної інстанції за клопотанням обвинуваченого було досліджено підсумки за висновком експерта № 3152е від 17.10.2024, відповідно до яких у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: п'ять забійних ран - голови справа, правого плечового суглобу; тридцять одне садно - тулубу, верхніх та нижніх кінцівок; шістнадцять синців - голови, обличчя, тулубу; закрита черепно-мозкова травма; посттравматичний отит справа, що спричинені від дії не менш п'ятдесяти двох ударів тупого (тупих) твердого предмету (предметів), видовженої форми, з відносно обмеженою контактуючою поверхнею; хімічний опік кон'юнктиви та рогівки обох очей, що спричинений від місцевої дії їдкої речовини, можливо перцевого газу, в термін, на який вказує потерпілий, тобто 19.08.2024 року.
Виявлені тілесні ушкодження у вигляді п'яти забійних ран голови справа та правого плечового суглобу, закритої черепно-мозкової травми, посттравматичного отиту справа як кожне окремо, так і в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалість понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день). Термін загоєння встановлених ран понад шість діб.
Виявлені тілесні ушкодження у вигляді тридцяти одного садна тулубу, верхніх та нижніх кінцівок; шістнадцяти синців голови, обличчя, тулубу; хімічного опіку кон'юнктиви та рогівки обох очей як кожне окремо, так і в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Різноплощинне розташування встановлених тілесних ушкоджень виключає можливість їх виникнення при падінні з висоти власного зросту на рівне тверде покриття.
Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 16.10.2024, за участі потерпілого ОСОБА_8 (а.п.113-114).
Водночас, колегія суддів зазначає, що вказаний висновок експерта не може бути підставою для виправдання обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, оскільки з показів потерпілого та свідка ОСОБА_9 вбачається, що саме обвинувачений ОСОБА_8 розпочав бійку з потерпілим ОСОБА_7 , який, в свою чергу, захищався від дій обвинуваченого, тому отримані обвинуваченим тілесні ушкодження є результатом вже обопільної бійки між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги про те, що зазначений висновок судово-медичного експерта узгоджується з показаннями, які були надані ним та свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та суперечить показанням потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 , а також відомостям, зазначеним у протоколах слідчих експериментів, які були проведені за участі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , - не є слушними, оскільки потерпілий в судовому засіданні не спростовував тих обставин, що він також наносив тілесні ушкодження обвинуваченому під час бійки, однак як зазначено вище тілесні ушкодження, які були виявлені у обвинуваченого, є результатом обопільної бійки між ним та ОСОБА_7 , при цьому свідок ОСОБА_10 не бачив початку цієї бійки, разом з тим зазначив, що потерпілий не відпускав обвинуваченого, аргументуючи це тим, що обвинувачений на нього нападе, і коли потерпілий відпустив обвинуваченого, той відразу напав на потерпілого і бійка поновилася, що підтверджує вчинення активних, умисних дій саме обвинуваченим ОСОБА_8 , а свідок ОСОБА_11 взагалі не надавав показів з приводу механізму та локалізації нанесення обвинуваченим та потерпілим один одному тілесних ушкоджень. Що стосується слідчих експериментів за участі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , то ця слідча дія проводилася лише з метою відтворення механізму нанесення потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Посилання обвинуваченого на те, що до протоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_9 слід віднестись критично, оскільки відтворені потерпілим обставини фактично дублюють його показання, надані ним при допиті, також відтворені ними обставини є неповними та суперечливими, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчі експерименти за участю потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_9 проведено з урахуванням вимог ст. 240 КПК України та у присутності понятих.
З протоколу слідчих експериментів вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 детально розповіли про обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, продемонстрували механізм та локалізацію заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №3237е не суперечать механізму та локалізації виникнення ушкоджень, відображених в протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 , та встановленим судом обставинам.
Також з протоколів вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, так як потерпілому відповідно до ст.56 КПК України, а свідку відповідно до ст.66 КПК України були роз'яснені їх права, ці протоколи підписані потерпілим, свідком і понятими, заяв та зауважень від учасників не надходило (а.п. 38-40, 57-60 т.1).
Окрім того, згідно із п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України протоколи слідчих експериментів належать до документів та в розумінні ст. 84 КПК України є самостійним джерелом доказів, під час якого слідчий, прокурор не допитує особу, а лише перевіряє або уточнює певні відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
В свою чергу показання особи є також самостійним джерелом доказів, порядок отримання яких встановлено ч. 1 ст. 95 КПК України.
Отже, зафіксовані в документі (протоколі) результати слідчого експерименту не є тотожними наданим слідчому, прокурору показанням, про які йдеться у частинах 1 та 4 ст. 95 КПК України.
Якщо відомості повідомлено підозрюваним, потерпілим, свідком під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.
Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК України, колегія суддів зазначає, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17).
Посилання обвинуваченого на те, що протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 не узгоджується з показами свідка ОСОБА_10 в частині боротьби та нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень на землі, - не є слушним, оскільки потерпілий ОСОБА_7 під час слідчого експерименту такі обставини не відтворював.
Твердження обвинуваченого про те, що протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 не узгоджується з показами свідка ОСОБА_10 в частині боротьби та нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень на землі ОСОБА_8 , колегія суддів вважає безпідставним, оскільки як ОСОБА_9 під час слідчого експерименту, так і ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначали про обопільну бійку між обвинуваченим та потерпілим на землі. Спричинення під час бійки тілесних ушкоджень обвинуваченому підтверджується дослідженим в суді апеляційної інстанції висновком експерта, водночас, наявність цих ушкоджень не спростовує висновків суду щодо винуватості обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, адже колегією суддів встановлено, що саме він був ініціатором цієї бійки, а тому доводи обвинуваченого про те, що встановлені органом досудового розслідування обставини заподіяння ОСОБА_7 йому тілесних ушкоджень виключають можливість вчинення ним дій, які були йому інкриміновані, - не є слушними.
Посилання обвинуваченого на те, що свідок ОСОБА_9 є дружиною потерпілого, а тому є зацікавленою особою, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки покази цього свідка узгоджуються з показами потерпілого та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_7 та висновком експерта № 3237е.
Доводи обвинуваченого про те, що в обвинувальному акті та судом у встановлених обставинах не зазначено точної адреси вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів вважає такими, що не є підставами для скасування судового рішення, враховуючи те, що ніхто з учасників судового розгляду не заперечує місця вчинення цього кримінального правопорушення.
Твердження обвинуваченого про те, що судом першої інстанції не було досліджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 щодо заподіяння йому - ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, яке мало місце в той же день, час та місці, які зазначені в обвинувальному акті щодо нього, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки згідно із ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Таким чином, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 не підлягає дослідженню при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .
Таким чином, докази винуватості ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 125 КК України перевірені судом та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ознаками ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено, що дає підстави суду вважати обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 у межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Соборного районного суду м. Дніпра від 20 січня 2026 року - залишити без задоволення.
Вирок Соборного районного суду м. Дніпра від 20 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4