Справа №705/5404/25
1-кс/705/422/26
17 квітня 2026 року м.Умань
Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши подане ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025255360000560 від 06.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.290 КК України,
ОСОБА_3 , як володілець майна, звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту на майно, в обґрунтування якого зазначив наступне.
В провадженні слідчого відділу Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025255360000560 від 06.09.2025, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України.
На початку весни 2022 року, більш точної дати він не пам'ятає, він знаходився на одному з організованих місцевим населенням блокпостів у Звенигородському районі Черкаської області. Перебуваючи на вказаному блокпості, він познайомився з військовим, його анкетних чи контактних даних він не пам'ятає. В останнього був автомобіль марки Рено Меган синього кольору на литовській реєстрації, який останній продавав, він його придбав за 6000 тисяч доларів США разом із свідоцтвом про реєстрацію литовського зразка.
З того часу він володіє вказаним автомобілем та жодних дій в районі номера кузова чи з документами він не проводив.
Приблизно в серпні 2025 року до нього звернувся його товариш ОСОБА_4 , який попросив надати йому в тимчасове користування його автомобіль марки Рено Меган синього кольору на литовській реєстрації, так як в нього на той час не було власного автомобіля. Він погодився, оскільки автомобілем Рено Меган він не користувався і він стояв без потреби.
05.09.2025 працівниками Уманського РУП ГУНП в Черкаській області у ОСОБА_5 було вилучено транспортний засіб RENAULT MEGANE, н.з. НОМЕР_1 .
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 вересня 2025 року накладено арешт на його автомобіль марки RENAULT MEGANE, н.з. НОМЕР_1 .
На даний час його автомобіль знаходиться на майданчику для тимчасово вилученого майна просто неба в умовах непридатних для його зберігання, що негативно впливає на стан автомобіля і призводить до природної корозії металу і як наслідок до втрати його вартості.
Згідно «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» зберігання доказу здійснюється у забезпеченні умов які виключають їх пошкодження, однак такі умови відсутні.
В матеріалах кримінального провадження відсутні дані щодо наявності обладнаного майданчика для тимчасового зберігання транспортних засобів при Уманському ВП, як території для зберігання речових доказів, відсутня розписка з вказівкою, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу як речового доказу, відсутні дані про внесення вказаного транспортного засобу до книги обліку речових доказів.
Крім того, в Уманському ВП не має спеціального майданчика для зберігання вилучених транспортних засобів, на даний час автомобіль знаходиться на відкритій місцевості і на нього впливають зовнішні фактори у вигляді вітру, дощу, що негативно впливає на технічний стан автомобіля, до автомобіля як речового доказу мають вільний доступ сторонні особи, що в таких умовах унеможливлює подальше зберігання автомобіля, а Уманське відділення поліції не має можливості зберігати автомобіль належним чином, що ставить під загрозу збереження речового доказу та майна в цілому.
Автомобіль був оглянутий працівниками поліції і подальша потреба в ньому під час проведення досудового розслідування відсутня.
Слідством не планується і не проводяться будь-які слідчі дії щодо даного транспортного засобу, всі можливі експертизи вже були проведені.
Сам автомобіль не є знаряддям чи предметом злочину.
Підозра будь-кому по даній справі не оголошувалась, а тому доцільність зберігання його автомобіля на штраф майданчику - відсутня.
Вважає, що обмеження його в праві користування транспортним засобом (майном) не має будь-яких правових підстав та не пов'язано з завданнями кримінального провадження та прямо суперечить їм. Так як, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що транспортний засіб належить саме йому, а отже підлягає поверненню саме йому.
Враховуючи викладене, просить суд винести ухвалу, якою скасувати арешт автомобіля RENAULT MEGANE, н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , накладений ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10.09.2025, та зобов'язати відповідальних працівників за місцем зберігання вказаного транспортного засобу безоплатно повернути транспортний засіб, особі в якої був вилучений, а саме ОСОБА_6 .
Автомобіль марки RENAULT MEGANE, н.з. НОМЕР_1 повернути під гарантійну розписку на відповідальне зберігання ОСОБА_3 до вирішення кримінального провадження по суті
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, клопотання підтримав та просив задовольнити.
Дізнавач у кримінальному провадженні в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду клопотання повідомлений у встановленому законом порядку причини неявки суду не повідомив.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що Уманським РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025255360000560 від 06.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.290 КК України.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10.09.2025 з метою збереження речових доказів було накладено арешт на автомобіль RENAULT MEGANE, н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який було вилучено 05.09.2025 під час огляду місця події на автомобільній стоянці біля будинку №35 по вул. Незалежності в м. Умань.
Як вбачається з наявного в матеріалах провадження висновку експерта №СЕ-19/124-25/16216_КДТЗ від 31.12.2025, при дослідженні автомобіля RENAULT MEGANE, н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 встановлено, що ідентифікаційний номер кузова даного автомобіля знищений шляхом вирізання.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст. ст. 9 та 26 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв'язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Вирішуючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя враховує положення ч. 2 ст. 170 КПК України, якою визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зокрема, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).
Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При цьому, норми ч. 2 ст. 173 КПК України зобов'язують слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Розгляд кримінального провадження №12025255360000560 від 06.09.2025 на даний час триває.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що ідентифікаційний номер кузова автомобіля марки RENAULT MEGANE, н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 змінено. При цьому, особа причетна до вчинення кримінального правопорушення, не встановлена, автомобіль, який є безпосереднім предметом злочинної діяльності, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні. Даний ТЗ не зареєстрований згідно законодавства України, власник його також не встановлений.
Отже, органом досудового розслідування не проведені всі необхідні процесуальні дії з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
В свою чергу, ОСОБА_3 не надано до суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба, також не надано документів, що підтверджують його законне право власності чи користування вказаним автомобілем, зокрема свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договору купівлі-продажу ТЗ тощо.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що скасування арешту може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. Отже застосування арешту майна у вказаний спосіб на даний час відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження, такий захід забезпечення є обґрунтованим та доцільним для забезпечення речових доказів у кримінальному провадженні.
За вказаних обставин підстави для скасування арешту відсутні, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі ст. ст. 26, 64-2, 170, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1