Справа № 991/2455/26
Провадження №11-сс/991/237/26
16 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів),
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 березня 2026 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52020000000000769 від 23.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,,
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000769 від 23.12.2020 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , обіймаючи посаду радника директора ТОВ «НВП «Медирент», діючи у складі організованої групи спільно з іншими її учасниками, серед яких колишній заступник Міністерства соціальної політики з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації ОСОБА_9 , заступник Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України ОСОБА_11 , а також інші особи, впродовж 2020 - 2021 років, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої фізичної і юридичної особи, вчинили дії, які спричинили державі в особі Міністерства соціальної політики тяжкі наслідки під час закупівлі міністерством програмно-апаратного комплексу керування базами даних для функціонування Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) через підконтрольну компанію за завищеними цінами.
Сторона обвинувачення вважає, що вберезні-квітні 2020 року організатор злочинної діяльності ОСОБА_8 прийняв рішення про залучення до вчинення злочинів працівника ТОВ «НВП «Медирент» ОСОБА_7 , який у 2007-2010 та 2014-2018 роках обіймав посаду Голови правління Пенсійного фонду України та будучи в довірливих відносинах з Міністром соціальної політики України міг впливати на її рішення, та засновника підконтрольного йому ТОВ «Інфосейф Інноваційні Технології» ОСОБА_11 , який будучи фахівцем у сфері інформатизації та кібербезпеки мав тісні зв'язки з виробниками і постачальниками комп'ютерного та серверного обладнання, програмного забезпечення.
В межах узгодженого плану злочинної організаціїОСОБА_8 , використовуючи свої зв'язки серед службових осіб у центральних органах виконавчої влади, за сприяння ОСОБА_7 та інших співучасників організував призначення ОСОБА_9 на посаду заступника Міністра соціальної політики, ОСОБА_11 на посаду заступника Голови Держспецзв'язку з питань цифрового розвитку, цифрової трансформації та цифровізації, а ОСОБА_10 на посаду начальника Департаменту технологічної модернізації соціальної сфери Мінсоцполітики.
Дії організованої групи були направлені на дискредитацію та припинення проекту Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління соціальною підтримкою населення (E-SOCIAL), усунення Консорціуму від реалізації даного проекту, впровадження нової Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) через підконтрольні організованій груп підприємства.
Для цього за сприяння членів організованої групи наказом Мінсоцполітики від 30.06.2020 № 442 створено Міжвідомчу робочу групу з оцінки ефективності впровадження E-SOCIAL, головою якої призначено ОСОБА_9 . При цьому ОСОБА_8 доручив ОСОБА_7 допомагати ОСОБА_9 готувати тези виступів, порядок денний, протоколи та висновки робочої групи.
За результатом роботи групи складено Звіт із висновком щодо недоцільності подальшої реалізації проекту E-SOCIAL. Крім того, за результатами роботи групи, за участі ОСОБА_8 , працівників підконтрольних йому компаній, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , напрацьовано проект Стратегії цифрової трансформації соціальної сфери, в подальшому схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1353-р, якою визначено необхідність впровадження ЄІССС з використанням технологічних можливостей Реєстру застрахованих осіб ПФУ, який є підсистемою ІКІС ПФУ, авторські права на яку належали підконтрольній ОСОБА_8 компанії ТОВ «НВП «Медирент».
За сприяння ОСОБА_8 та учасників організованої групи Кабінетом Міністрів України затверджено підготовлений та направлений ОСОБА_7 проект постанови «Про затвердження Положення про Єдину інформаційну систему соціальної сфери» (ЄІССС).
Влітку 2021 ОСОБА_10 , діючи за вказівкою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , здійснив підготовку технічної та тендерної документації з метою закупівлі програмного забезпечення для ЄІССС. Для участі та подальшого оголошення переможцем в майбутній публічній закупівлі ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_11 залучили підконтрольну ТОВ «Інфосейф інноваційні технології».
Відповідно до узгодженого плану організованої групи у виставленій публічній закупівлі прийняли участь підконтрольні ОСОБА_8 компанії із завчасно узгодженими ціновими пропозиціями. За результатом проведення публічної закупівлі переможцем визначено ТОВ «Інфосейф Інноваційні Технології» та Мінсоцполітики укладено з ним договір на загальну суму 69 248 652,00 грн.
Сторона обвинувачення вважає, що під час публічної закупівлі мали місце антиконкурентні узгоджені дії між учасниками електронних торгів, замовником створювались умови для переваг підконтрольній ОСОБА_8 компанії з метою визнання її переможцем, а тендерна документація мала дискримінаційні умови для обмеження конкуренції шляхом проведення закупівлі одним лотом - одночасним придбанням серверного обладнання, ліцензійного програмного забезпечення та послуг із їх встановлення з метою обмеження кола потенційних переможців торгів.
На виконання договору офіційний дистриб'ютор продукції Oracle в Україні ТОВ «ІТ Дістрібьюшн» одержало від компанії Oracle в повному обсязі програмно-апаратний комплекс керування базами даних та доставило на визначену договором адресу.
Після підписання ТОВ «Інфосейф Інноваційні Технології» та Мінсоцполітики акту про впровадження програмно-апаратного комплексу керування базами даних в експлуатацію, Мінсоцполітики здійснило оплату за договором на загальну суму 69 248 652,00 грн., у тому числі 52 060 104,00 грн за примірники програмного забезпечення.
ОСОБА_8 та ОСОБА_11 з метою отримання неправомірної вигоди як різниці між завищеною та реальною ринкової вартістю програмного забезпечення залучити в ланцюг оплат посередника ТОВ «Сучасні Айті Технології» та домовились з невстановленою особою, яка мала вплив на товариство, про виведення такої різниці через рахунки товариства.
Одразу після перерахування коштів міністерством, ТОВ «Інфосейф Інноваційні Технології» перевело ТОВ «Сучасні Айті Технології» 66 445 833,04 грн, з яких 49 977 680 грн за примірники програмного забезпечення, а ТОВ «Сучасні Айті Технології» перерахувало ТОВ «ІТ Дістрібьюшн», яка власне поставила програмне забезпечення, грошові кошти на загальну суму 34 416 133,64 грн, у тому числі 19 643 826,22 за примірники програмного забезпечення.
Різниця вартості примірників програмного забезпечення між сплаченими Міністерством на користь ТОВ «Інфосейф Інноваційні Технології» та перерахованих постачальнику ТОВ «ІТ Дістрібьюшн» склала 30 333 853,78 грн.
Загальна вартість примірників програмного забезпечення поставлених ТОВ «Інфосейф Інноваційні Технології» на користь Мінсоцполітики складає 52 060 104,00 грн, в той час як їх ринкова вартість станом на 10.12.2021 становила 22 992 450,92 грн.
Таким чином різниця між вартістю примірників програмного забезпечення поставлених ТОВ «Інфосейф Інноваційні Технології» Міністерству та їх ринковою вартістю станом на 10.12.2021 становить 29 067 653,76 грн.
Викладені обставини, на переконання сторони обвинувачення, дають достатні підстави вважати, що учасники групи під керівництвом організатора ОСОБА_8 , виконавців ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи в межах єдиного злочинного плану, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за пособництва ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та за участю інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, упродовж 2020-2021 років під час закупівлі програмного забезпечення для впровадження ЄІССС спричинили Мінсоцполітики тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди (збитків) у розмірі 29 067 653,76 грн.
04.09.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
Захисник ОСОБА_6 17 березня 2026 року оскаржив повідомлення про підозру слідчому судді Вищого антикорупційного суду, просив його визнати незаконним та скасувати.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 березня 2026 року скаргу захисника залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою, захисник подав апеляційну скаргу з доповненнями, просить її скасувати та ухвалити нову, якою повідомлення про підозру ОСОБА_7 визнати незаконним та скасувати.
Вважає, що слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про обґрунтованість підозри. На момент її повідомлення у сторони обвинувачення були відсутні достатні докази про настання події злочину та наявність складу інкримінованого злочину у діях будь-кого з групи осіб, про яких йдеться в підозрі.
Обвинувачення не має доказів, що доводять факт завдання майнової шкоди та її розмір. Висновок експертів № 65/25 захисник вважає необ'єктивним та помилковим. Експертом використано вартість не самої ліцензії на програмне забезпечення, а вартість річної технічної підтримки. ОСОБА_6 посилається й на інші помилки при визначені ринкової вартості ліцензії. Стверджує, що на кожному етапі постачання програмного забезпечення існує своя ціна, оскільки кожен суб'єкт господарювання має створити додану вартість, яка виступає його винагородою. Судовому експерту детективами надано відомості про ціну на ліцензії на етапі продажу від дистриб'юторів реселерам, а не кінцевим споживачам. Помилковість даної експертизи визнано і стороною обвинувачення, зокрема, в клопотанні про продовження строку досудового розслідування.
Захисник посилається на здійснену Національним антикорупційним бюро України закупівлю аналогічного програмного забезпечення за ціною вищою, ніж визначена експертами.
На адвокатський запит захисника Мінсоцполітики повідомило, що в його бухгалтерській та фінансовій звітності не обліковується майнова шкода за результатом укладення договору з ТОВ «Інфосейф Інноваційні Технології».
Дії учасників, про які зазначено у підозрі, не могли перебувати в причинному зв'язку із заявленими стороною обвинувачення наслідками, оскільки закупівля проводилась тендерним комітетом ДП «УСС» за процедурою відкритих торгів, що не обмежувало коло учасників. Переможця закупівлі обрано також вказаним тендерним комітетом.
ОСОБА_6 переконаний, що будь-які дії, які стосуються обставин розірвання договірних відносин Мінсоцполітики з Консорціумом, не мають відношення до інкримінованого ОСОБА_7 складу злочину.
В ЄРДР відсутні відомості про кримінальне правопорушення, про яке йдеться в підозрі.
Слідчий суддя в судовому засіданні не досліджував докази сторін, у зв'язку з чим поза його увагою залишились беззаперечні факти необґрунтованості підозри. Також слідчий суддя не дав можливість захисту оголосити клопотання про витребування доказів та оголосити доводи проти заперечень сторони обвинувачення на скаргу, що призвело до неповноти судового розгляду.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник підтримали апеляційну скаргу, прокурор заперечив проти задоволення скарги, просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення особи про підозру здійснюється у порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, відомості про правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі, зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
На досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником (п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Слідчий суддя за результатами розгляду скарги захисника дійшов висновку, що наведені в повідомлені про підозру обставини в сукупності з доданими матеріалами дають підстави вважати її обґрунтованою. Наявність чи відсутність в них складу злочину вирішуються судом виключно вироком суду та не підлягають вирішенню під час досудового розслідування.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок щодо наявності достатніх підстав для підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
Твердження захисника про відсутність прямого зв'язку ОСОБА_7 з подіями, які описані в підозрі, відсутність у його діях складу злочину, необґрунтованість висновків судової економічної експертизи, недоведеність матеріальної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини є предметом перевірки під час розгляду кримінального провадження по суті, якщо такий розгляд матиме місце.
В межах досудового розслідування допускається перевірка та одержання нових доказів органом досудового розслідування, у тому числі призначення повторних чи додаткових експертиз. З матеріалів провадження вбачається, що детективами призначено додаткову судову товарознавчу експертизу з врахуванням додатково встановлених обставин задля визначення розміру спричиненої шкоди (збитків).
Якщо під час судового розгляду в суду існуватимуть достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи незалежно від наявності клопотання (стаття 332 КК України).
Сумніви захисника щодо правильності розрахунку розміру шкоди, не відображення шкоди в бухгалтерському обліку Мінсоцполітики не є підставою для скасування підозри.
Колегія суддів також відхиляє твердження захисника, що наведені в підозрі обставини кримінальних правопорушень не співпадають з інформацією, вказаною у витязі з ЄРДР. Наведений в ньому короткий виклад обставин та кваліфікація за статтею Кримінального кодексу України, відповідає кваліфікації злочину, змісту та суті підозри.
Враховуючи наведене, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду є законною та обґрунтованою, її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись статтями 277, 407, 418 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 березня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3