Провадження № 11-кп/821/257/26 Справа № 711/5936/25 Категорія: ч. 3 ст. 286-1 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
16 квітня 2026 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського
апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисниці ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представника потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024250000000394 за апеляційною скаргою захисниці ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09 жовтня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.3 ст.286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
Початок строку відбування покарання обрахований з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного затримання обвинуваченого.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід не застосовувався.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта на загальну суму 6471,72 грн за проведення: експертизи № СТ/074Е-25 від 19.03.2025 в сумі 1696,32 грн; експертизи № СЕ-19/124-25/3064-ІТ від 05.03.2025 в сумі 4775,4 грн.
Скасовано арешт, накладений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.10.2024 на автомобіль марки «KIA Сeed», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.12.2022 належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено долю речових доказів відповідно до положень ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим в тому, що він, 12.10.2024, близько 17:25 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «KIA Сeed», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , рухаючись у м. Черкаси по проспекту Хіміків зі сторони вул. Симиренківська в напрямку вул. Першотравнева, в порушення вимог пунктів 2.3.б, 12.1 ПДР України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, проїжджаючи на відстані 170 м від повороту до аграрної компанії «Ерідон», виїхав на ліве узбіччя відносно свого напрямку руху, де допустив наїзд на електроопору.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля марки «KIA Сeed», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди, ОСОБА_12 , отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисниця ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок щодо нього змінити, пом'якшивши покарання, з застосуванням ст.69, 75 КК, з іспитовим терміном.
Апеляційні вимоги обґрунтувала тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі врахував обставини щодо ОСОБА_7 : повне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочині, його каяття. Відзначає, що той має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно перебуває в шлюбі, на його утриманні перебуває мати пенсіонерка, дружина є інвалідом.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції також не взяв до уваги, що обвинувачений має постійне місце проживання, тому, на її думку, вирок має бути змінено в частині призначеного покарання, в бік пом'якшення.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- обвинувачений та його захисниця, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор, потерпіла та її представник, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку суду першої інстанції.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника потерпілого, обвинуваченого та його захисника, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з матеріалів провадження та оскаржуваного вироку, судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК, а тому висновки суду в частині встановлених фактичних обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались та в частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.3 ст.286-1 КК апеляційним судом не перевіряються.
Не ґрунтуються на вимогах закону доводи захисниці та обвинуваченого ОСОБА_7 щодо можливості застосування до нього положень ст.ст. 69, 75 КК.
За змістом ч.1 ст.69 КК при наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Відповідно до мотивувальної частини вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.286-1 КК, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК належить до категорії тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, доглядає за матір'ю похилого віку, має постійне місце проживання та реєстрації, що свідчить про наявність стійких соціальних зв'язків, за місцем проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій, проходив тривале лікування та отримав розлади здоров'я внаслідок ДТП, має третю групу інвалідності, є особою працездатного віку, однак офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу своїх дій та засудив свою поведінку, просив вибачення у потерпілої ОСОБА_9 , виявив готовність понести передбачене законом покарання.
Так, сукупність даних про особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин дали суду першої інстанції обґрунтовані підстави для призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років, тобто в мінімальному розмірі, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК. З визначеним судом першої інстанції розміром та видом покарання колегія суддів погоджується.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, які б указували на можливість призначення обвинуваченому покарання у меншому розмірі, ніж призначив суд першої інстанції, у тому числі і з застосуванням положень ст. 69 КК. На підтвердження такого висновку, колегія суддів звертає увагу на те, що ті доводи, на які посилається захисниця в апеляційні скарзі, як на підставу для зменшення розміру призначеного йому покарання, а саме те, що обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся, має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно перебуває в шлюбі, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває мати пенсіонерка, а дружина є інвалідом були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому та не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дають суду можливість застосувати при призначенні ОСОБА_7 покарання положення ст. 69 КК.
Щодо доводів захисниці та обвинуваченого про можливість застосування до останнього положень ст. 75 КК, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.75 КК якщо суд, крім випадків засудження за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, положеннями ст.75 КК встановлено заборону застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, а тому висновки суду першої інстанції щодо неможливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 75 КК є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.
Наведене підтверджує і Верховний Суд у постанові від 05.11.2024 у справі №688/4706/23, згідно з якою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням у разі вчинення нею кримінального правопорушення, пов'язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху (ст.286-1 КК), у стані алкогольного сп'яніння суперечить вимогам КК.
Апеляційна скарга захисниці не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Наведене у своїй сукупності вказує на необґрунтованість апеляційної скарги захисниці ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та відсутність підстав для її задоволення.
Враховуючи викладене, вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.10. 2025, є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегією суддів не встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне вказаний вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу захисниці без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4