Справа № 646/4457/25 Головуючий суддя І інстанції Білінська О. В.
Провадження № 33/818/535/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
08 квітня 2026 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Основ'янського районного суду м. Харкова від 16 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Як установив суд 05.05.2025 р. о 23:41 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем Kia K5, д.н.з. НОМЕР_1 ,який належить ОСОБА_2 , за адресою: м. Харків, вул. Деповська, 6, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора DRAGER 6820 ARHЕ-021952, тест № 3183 від 05.05.2025, результат огляду становить 0,66 проміле. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За цим фактом 06.05.2025 р., о 00:21 год., поліцейським 1 взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Харківській області молодшим лейтенантом поліції Акопяном Р.А. було складено протокол серії ЕПР1 № 321610.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану постанову.
Зазначає, що справу розглянуто без його участі. Він є військовослужбовцем та через перебування у зоні бойових дій не міг оперативно слідкувати на судові рішення та подавати процесуальні документи до суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому висновки суду не відповідають її фактичним обставинам.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
ОСОБА_1 був повідомлявся про місце та час судового розгляд, але в судове засідання не з'явився.
Будь яких клопотань про необхідність відкладення судового розгляду на іншу дату на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, так як обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
За таких обставин, приходжу до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 , право на участь якого у судовому засіданні було забезпечено.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так в апеляційній скарзі її автор посилається на розгляд справи щодо нього за його відсутності.
Натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому, особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про наявність щодо провадження у справі про адміністративне правопорушення, був обізнаний про те, що справа буде розглядатись в Основ*янському районному суді м. Харкова, та повідомив при складанні цього протоколу щодо нього адресу свого проживання на яку місцевим судом надсилалась кореспонденція, але поверталась до суду без вручення.
Інших своїх контактних даних ОСОБА_1 не надав та в подальшому суду першої інстанції не повідомив.
Більше того, місцевим судом вжито і інших заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, зокрема, шляхом публікацій оголошень про виклик особи.
Таким чином, місцевим судом виконано вимоги щодо сповіщення особи про час та місце розгляду справи.
Проте матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 вживав заходи для отримання таких сповіщень, а відтак розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у даному випадку викликана саме пасивною процесуальною поведінкою цієї особи.
Щодо інших аргументів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для належного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбаченні ст. 280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА_1 та прийняв постанову у відповідності з вимогами ст. ст. 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Протокол про адміністративне правопорушення (а. с. 1) відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 321610 від 06.05.20254. У зазначеному протоколі, який відповідає вимогами ст.256 КУпАП, викладено вищевказані фактичні обставини, він містить підпис особи, що склала протокол, а також підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано, що огляд ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- результатом теста № 3183 від 05.05.2025, газоаналізатора DRAGER 6820 ARHЕ-0219, результат огляду становить 0,66 проміле;
- відеозаписом;
- рапортом поліцейського 2 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Харківській області ДПП капралом поліції Шейко О. від 06.05.2025.
В апеляційній скарзі міститься посилання на те, що постанова прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому висновки суду не відповідають її фактичним обставинам.
В той же час досліджені судом першої інстанції докази зокрема протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Обставини правопорушення об'єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Вид адміністративного стягнення ОСОБА_1 суддею призначений з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, в межах строку передбаченого ст. 38 КУпАП та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено.
Cуд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова є належним чином вмотивованою та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Основ'янського районного суду м. Харкова від 16 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає
Суддя