Справа № 638/17051/25 Головуючий суддя І інстанції Шамраєв М. Є.
Провадження № 33/818/559/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
08 квітня 2026 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю. за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Расулова К.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Расулова К.Т. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Харкова від -1 грудня 2025 року у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у відповідності до ст. 36 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Як установив суд 22.08.2025 року о 07 годині 32 хвилині м. Харків, вул. Дерев'янка 34, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Renault Duster з державним номерним знаком НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Зі згоди водія огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARJL 0313, номер тесту 2953, результат огляду становить 1,02% проміле, з результатом водій ОСОБА_1 , згоден, зафіксовано на бодікамеру 473213, 470507 чим порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За цим фактом 22.08.2025 року о 08 годині 06 хвилині інспектором 2 взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Харківській області молодшим лейтенантом поліції Гавришева Ю.С, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 430411.
Крім того, 22.08.2025 року о 08 годині 34 хвилині м. Харків, вул. 23 серпня 48, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Renault Duster з державним номерним знаком НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Зі згоди водія огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARJL 0313, номер тесту 2958, результат огляду становить 0,82% проміле, з результатом водій ОСОБА_1 , згоден зафіксовано на бодікамеру 475938, 467877, чим порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За цим фактом 22.08.2025 року о 09 годині 20 хвилині поліцейським 1 взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Харківській області молодшим лейтенантом поліції Силаков Д.О., було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 430432.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП постановою судді від 03.09.2025 адміністративні матеріали справи № 638/17051/25 (провадження № 3/638/4982/25), № 638/17053/25 (провадження №3/638/4983/25), щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єднати в одне провадження, присвоївши їм єдиний номер справи № 638/17051/25 (провадження № 3/638/4982/25).
В апеляційній скарзі захисник Расулов К.Т. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що ОСОБА_1 22.08.2025 року був екстрено викликаний до медичного закладу у свій вихідний день через виникнення критичної ситуації, що потребувала негайного проведення консиліуму перед запланованим хірургічним втручанням (цей факт ОСОБА_1 також зазначав працівникам поліції)
Обставини, що склалися, мали характер крайньої необхідності, оскільки його неприбуття могло спричинити порушення безперервності надання медичної допомоги. Будь-яке зволікання становило реальну загрозу життю пацієнта, якому була потрібна термінова операція.
Оскільки всі події відбувалися близько восьмої години ранку у будній день, оперативно викликати таксі не вдалося. Саме в цей час у місті спостерігається година пік, коли попит на транспортні послуги значно перевищує пропозицію. Через перевантаження сервісів таксі та відсутність вільних автомобілів, імовірність успішного замовлення була вкрай низькою, що унеможливило використання цього способу пересування для термінового прибуття до лікарні.
З метою оперативного прибуття до лікарні та виконання своїх професійних обов'язків, ОСОБА_1 самостійно скористався власним автомобілем і на шляху до лікарні був зупинений працівниками поліції.
Це діяння має ознаки крайньої необхідності, оскільки було вчинене з метою запобігання більш значній шкоді - загрозі життю пацієнта, який потребував термінового хірургічного втручання. В умовах, коли зволікання з прибуттям до лікарні могло спричинити тяжкі наслідки для здоров'я або навіть смерть, дії ОСОБА_1 були спрямовані на захист життєво важливих інтересів.
Його рішення самостійно керувати транспортним засобом у вихідний день, щоб якнайшвидше прибути на місце, було обумовлене винятковими обставинами.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Расулова К.Т., які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.ст.245,251,252,280 КУпАП, суд повинен своєчасно, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам.
Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Названих вимог закону місцевим судом належним чином дотримано.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Відповідно до постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Норми Закону щодо крайньої необхідності покликані сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Однією з найважливіших умов правомірності стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності.
Норми Закону щодо крайньої необхідності покликані сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Однією з найважливіших умов правомірності стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності.
Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи.
В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Матеріали провадження дійсно свідчать про те, що ОСОБА_1 працює в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» на посаді лікаря анестезіолога».
Апеляційний суд зауважує, що в даному випадку посилання особи, стосовно якого здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення, на існування крайньої необхідності, не може беззаперечно свідчити про необхідність застосування положень ст. ст. 17, 18 КУпПП, а має відповідати фактичним обставинам справи та не викликати сумнівів щодо наявності крайньої необхідності, що повинно бути співставлено з наявними в матеріалах справи доказами, показами свідків, іншими обставинами, що зумовили крайню необхідність.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Якщо загроза зазначеним охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».
З доданої до матеріалів справи «Листа-клопотання» завідувача відділення планової хірургії ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 був викликаний у його вихідний день 22.08.2025 для участі у проведенні консиліуму перед плануванням хірургічного втручання пацієнту, оскільки в той момент у лікарні не було вільного чергового анестезіолога.
Прибуття ОСОБА_1 дозволило уникнути негативних наслідків для здоров'я пацієнта та забезпечити належне проведення операції.
Між тим, названа довідка не містить даних про те, коли саме апеляція була проведена.
Натомість, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 надаючи пояснення зазначив, що безпосередньої участі в операції яку провели 22.08.2025 року у якості анестезіолога він не брав.
Відтак аргументи сторони захисту про те, що діяння ОСОБА_1 мало ознаки крайньої необхідності, оскільки було вчинене з метою запобігання більш значній шкоді - загрозі життю пацієнта, який потребував термінового хірургічного втручання є суперечливими.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 від 22.08.2025 року серії ЕПР1 № 430411. ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 07 годині 32 хвилині.
Відтак логічним є висновок, що необхідність такого керування навіть зі слів ОСОБА_1 виникла у нього до 07:32 годин
Разом з тим, жодних доказів того, що що 22.08.2025 року до 07:32 годин саме на час виникнення у ОСОБА_1 необхідності дістатись до лікарні у місті Харкові спостерігалась година пік, а попит на транспортні послуги значно перевищував пропозицію матеріали справи не містять.
Відтак стороною захисту не доведено неможливість ОСОБА_1 дістатись до лікарні іншим чином, зокрема громадським транспортом або, скориставшись послугами таксі.
З огляду на це апеляційний суд констатує, що доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять.
Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Покарання призначено судом першої інстанції ОСОБА_1 призначено в межах санкції передбаченої ч.1ст.130 КУпАП та з урахуванням вимог ч.2 ст.33 КУпАП.
Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляції не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Расулова К.Т. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,- залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.Ю. Грошева