1-кп/278/603/26
278/1525/26
Іменем України
21 квітня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисниці - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Кримінальне провадження підсудне Житомирському районному суду Житомирської області. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України. Підстав для закриття провадження, повернення даного акту прокурору та направлення його до відповідного суду для визначення підсудності немає.
Клопотань щодо складання досудової доповіді від учасників розгляду не надійшло.
Разом з тим, судом не встановлено підстав, передбачених ч. 5 ст. 314 КПК України, для складання досудової доповіді. Зокрема, у суду відсутні будь-які відомості, що дане кримінальне провадження може вплинути на інтереси національної безпеки, економічний добробут та права людини.
Водночас прокурор просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Дане клопотання обґрунтовує тим, що строк тримання під вартою ОСОБА_4 спливає 28 квітня 2026 року, водночас ризики, які слугували підставою для обрання йому цього запобіжного заходу продовжують існувати. Зокрема, прокурор у своєму клопотанні зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді тривалого позбавлення волі, що може спонукати його до переховування з метою уникнення відбування покарання. Окрім того, прокурор зазначає, що ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні перебував у розшуку, має не погашену судимість за попереднім вироком у виді обмеження волі, не має постійного джерела доходу, не працює, не має сім'ї та утриманців, тобто стримуючих факторів, а тому, вразі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду та продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Захисниця заперечувала щодо продовження ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу через відсутність ризиків на які посилається прокурор. Окрім того, захисниця вказує, що ОСОБА_4 перебуваючи під вартою не може проходити військову службу, а тому просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Обвинувачений підтримав клопотання захисниці.
Заслухавши думку учасників судового процесу, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання адвокатки ОСОБА_5 про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачені умови для застосування запобіжного заходу, зокрема, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду або іншим чином впливати на дієвість кримінального провадження.
ОСОБА_4 інкримінується вчинення тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді тривалого позбавлення волі.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд враховує, що ОСОБА_4 має не відбуте покарання за вироком Житомирського районного суду від 20.11.2025 у виді обмеження волі та не зняту судимість за злочини проти власності, а відтак може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Разом з тим, ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні два місяці перебував у розшуку, що може спонукати його до переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину. Окрім того, обвинувачений не працевлаштований, не має утриманців та офіційного доходу, тобто не має міцних соціальних зв'язків та стримуючих факторів.
Водночас захисниця не надала суду доказів того, що ОСОБА_4 призваний до Лав ЗСУ та до затримання проходив військову службу.
З огляду на сукупність вказаних ризиків, які унеможливлюють застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд дійшов висновку про необхідність продовження ув'язнення останнього.
Керуючись ст.ст. 177, 331, 372 КПК України, суд,
Призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 годину 30 хвилин 29 квітня 2026 року в приміщенні Житомирського районного суду Житомирської області.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження та потерпілу.
У задоволенні клопотання захисниці ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання відмовити.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Термін дії запобіжного заходу ОСОБА_4 рахувати з дня закінчення строку дії ухвали від 05 березня 2026 року, тобто до 27 червня 2026 року.
Копію даної ухвали направити до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
На ухвалу, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом 7 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 у той же строк з дня отримання ним копії ухвали.
Головуючий суддя: