Справа № 196/1372/25
№ провадження 2/196/106/2026
09 квітня 2026 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Костюкова Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання: Грищенко А.Ю.,
представника позивача: адвоката Каряки А.І.,
представника відповідача: адвоката Тараненка П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Каряка А.І., звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача послалася на те, що 14 липня 2025 року о 13.20 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Jetta» з д.н. НОМЕР_1 , рухаючись у м. Дніпро по Кайдацькому мосту, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не звернув увагу на її зміну, відволікся від керування та здійснив наїзд на транспортний засіб «Zeekr 001», д/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , який до цього був учасником дорожньо-транспортної пригоди та здійснив вимушену зупинку на Кайдацькому мосту.
Постановою Новокодацького районного суду м. Дніпра від 12.09.2025 року по справі №205/12211/25 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Транспортний засіб «Zeekr 001», д/н НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 30.05.2025 року.
04 жовтня 2025 року судовим експертом Пилипенко О.С. за результатами проведення за замовленням ОСОБА_1 оцінки вартості матеріального збитку заподіяного йому, як власнику автомобіля «Zeekr 001», д/н НОМЕР_2 , складено висновок з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику ТЗ № 248С25, відповідно до якого заподіяний власнику цього автомобіля, матеріальний збиток в результаті пошкодження при ДТП, яке мало місце 14 липня 2025 року, належного Гаджиєву Арзу ТЗ складає 798338,12 грн.
Під час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, тому позивач звернувся до Моторного Транспортного Бюро України з заявою про страхове відшкодування. Однак відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач скористався своїм правом на пряме врегулювання страхового випадку та звернувся до своєї страхової компанії.
Цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована ПРАТ СК «ПЗУ Україна», поліс № 229924792 від 10.06.2025 року. ПРАТ СК «ПЗУ Україна» листом від 13.10.2025 року Вих. № 59542/ПВ-31 погодила виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 250 000 грн. Зарахування страхового відшкодування на рахунок позивача підтверджується роздруківкою руху коштів по картці позивача, відкритою в АТ «Універсал Банк» (Монобанк) від 07.11.2025 року - дата зарахування страхового відшкодування 15.10.2025 року.
Отже, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП, яке мало місце 14.07.2025 року, який має бути сплачений відповідачем, складає 548 338, 12 грн. (798338,12 грн. - вартість матеріального збитку - 250 000 грн.- сума страхової виплати = 548 338,12 грн. Одночасно до суми відшкодування позивач додає витрати на оцінку вартості матеріального збитку, які склали 7000 грн. Таким чином, сума загального відшкодування матеріальних збитків складає 555 338,12 грн. (548 338,12 грн. + 7000 грн.).
Вважають, що ОСОБА_2 , як володілець на момент ДТП джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Volkswagen Jetta» з д. н. НОМЕР_1 , повинен відшкодувати позивачу витрати, які йому потрібно зробити для відновлення первинного стану свого автомобіля. Також зазначила, що відповідач з метою ухилення від відшкодування збитків завданих позивачеві 03.09.2025 року, тобто після ДТП здійснив, перереєстрацію свого транспортного засобу, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від ГСЦ МВС РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях №31/29/14/1214-аз/10-2025-1183-2025 від 24.10.2025.
Отже, автомобіль позивача зазнав істотних ушкоджень при ДТП. Тривалий час позивач не може користуватися своїм автомобілем, що спричинило йому значні труднощі в повсякденному житті. Крім того, в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 позивач зазнав великого стресу і сильних душевних хвилювань, пов'язаних з самою дорожньо-транспортною пригодою, та з адміністративно-судовим процесом, що виник в результаті цієї транспортної пригоди. Більш того, позивач тривалий час знаходиться в депресивному стані, оскільки він придбав новий автомобіль лише 30.05.2025 року, а 14.07.2025 з вини відповідача автомобіль було пошкоджено, тобто автомобіль у повноцінному користуванні позивача був лише 1,5 місяці і ця обставина дуже пригнічує емоційний стан позивача. Отже сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП (належного йому автомобіля) вже є достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, позаяк пошкодження такого власного майна є обставиною, що безумовно свідчить про наявність негативного впливу на моральний стан позивача та спричинення душевних страждань. Позивач оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.
Проте, відповідач в добровільному порядку не відшкодував заподіяні позивачу матеріальні збитки, що стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач просить: стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) компенсацію заподіяного матеріального збитку в сумі 548 338, 12 грн., компенсацію витрат пов'язаних із складанням висновку експерта щодо визначення матеріального збитку в сумі 7 грн., а всього - 555 338,12 грн., а також стягнути моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн. Судові витрати по справі покласти на відповідача.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.94).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.148).
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Каряка А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві, та прохала їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, позовні вимоги не визнає, вважає, що розмір матеріального збитку та розмір моральної шкоди є необґрунтованим, посилаючись на те, що безпосередньо перед ДТП 14.07.2025 року о 13.20 год. автомобіль під керуванням позивача був учасником ДТП за його участю та водія скутера і транспортні засоби, в тому числі автомобіль позивача, отримали механічні пошкодження. При складанні висновку про оцінку розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 04.10.2025 року, експертом не розмежовано отримання механічних ушкоджень автомобілю позивача внаслідок ДТП за його участю та за участю водія скутера і за участю позивача та його участю. Вважає, що висновок експерта є неналежним доказом, оскільки він не відображає реальний обсяг збитків, завданих в результаті ДТП за його участі. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити та розгляд справи проводити у його відсутність (а.с.151).
Представник відповідача - адвокат Тараненко В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що у Висновку про оцінку розміру матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 04.10.2025 року, зазначена завищена кількість описаних пошкоджених деталей автомобілю «Zeekr 001» д.н. НОМЕР_2 , які виникли в результаті ДТП 14.07.2025 року за участю відповідача під час керування автомобілем «Volkswagen Jetta», д/н НОМЕР_1 та участю водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Zeekr 001» д.н. НОМЕР_2 . Відповідач ОСОБА_2 при проведенні огляду автомобілю, який належить позивачу «Zeekr 001» д.н. НОМЕР_2 , присутнім не був та не викликався з метою участі в проведенні огляду автомобіля. Судовий експерт не ознайомлював ОСОБА_2 , як заінтересовану особу, з «Висновком експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ» № 248С25 від 04.10.2025 року з результатами огляду та дослідження автомобіля «Zeekr 001» д.н. НОМЕР_2 ». З матеріалів справи вбачається, що до ДТП за участю відповідача 14.07.2025 року о 13.20 год., автомобіль під керуванням позивача також скоїв ДТП. Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що дійсно перед ДТП за його участі позивачем було скоєно ДТП пов'язане із зіткненням зі скутером, водій якого станом на 13.20 год. 14.07.2025 року знаходився в машині «Швидкої допомоги», а скутер знаходився з механічними пошкодженнями вже біля відбійника не на проїзній частині автодороги. За таких обставин, в результаті ДТП за участю відповідача та позивача, автомобілю позивача не могли бути завдані зазначені у висновку експерта всі зазначені пошкодження передньої частини автомобіля позивача. Крім того, працівниками поліції в матеріалах ДТП також не зазначені інші пошкодження передньої частини автомобіля під керуванням позивача, крім «відлому пластика переднього бампера» (схема ДТП з даними про пошкодження транспортних засобів від 14.07.2025 року долучені до позовної заяви). Позивачем не надано суду інформації про відсутність механічних пошкоджень належного позивачу ОСОБА_1 автомобілю внаслідок ДТП за його участі та водія мопеда 14.07.2025 року до 13.20 год на Кайдацькому мосту в м. Дніпро. При складанні Висновку про оцінку розміру матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 04.10.2025 року експертом не розмежовано отримання механічних ушкоджень автомобілю позивача внаслідок ДТП за його участю та за участю водія скутера і за участю позивача та відповідача. Вважає, що цей висновок є неналежним доказом, оскільки він не відображає реальний обсяг збитків, завданих саме в результаті ДТП за участю позивача та відповідача. За таких обставин вважає, що позивачем не доведено та не надано беззаперечних доказів суду про виникнення всіх наявних пошкоджених деталей автомобілю «Zeekr 001» д.н. НОМЕР_2 , який належить позивачу, саме в результаті ДТП 14.07.2025 року за участю відповідача. Крім того, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, обов'язкового договору страхування наземних транспортних засобів, що покриває шкоду, заподіяну водієм-винуватцем ДТП життю, здоров'ю або майну третіх осіб відповідач станом на 14.07.2025 року не укладав, полісу ОСЦПВ (обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) не мав, а тому в такому випадку збитки має компенсувати МТСБУ. Позивач мав звернутися до МТСБУ для отримання компенсації, а МТСБУ потім стягує цю суму з винуватця ДТП в порядку регресу. Вважає, що позов до винуватця ДТП замість або без МТСБУ є помилковим. Отже, належним відповідачем у частині позовних вимог, які підлягають задоволенню за рахунок регламентних виплат, є МТСБУ. При цьому, позовних вимог до МТСБУ позивач не пред'явив, клопотань про залучення його до участі у справі як співвідповідача не заявляв і тому вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити також з підстави не залучення відповідача чи співвідповідача МТСБУ. Висновок позивача про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим. Крім того, аналіз матеріалів справи свідчить про повну відсутність об'єктивних доказів завдання позивачу моральної шкоди. Позивач у позовній заяві та своїх поясненнях обмежився загальними твердженнями, не надавши жодних конкретних доказів (медичних довідок про погіршення стану здоров'я внаслідок стресу, свідчень близьких про зміну поведінки чи емоційного стану, документів про звернення за психологічною допомогою, доказів порушення звичного способу життя чи професійної діяльності). Не всі негативні емоції та незручності можуть розглядатися як моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню. Позивач повинен довести, які саме страждання йому були завдані та в чому вони конкретно проявилися, факт завдання моральної шкоди, її характер, тривалість негативних наслідків, а також розмір такої шкоди з урахуванням конкретних обставин справи. За таких обставин, беручи до уваги повну відсутність об'єктивних доказів завдання позивачу моральної шкоди, у задоволенні позову у цій частині просить суд також відмовити. Отже, вважає, що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП і тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Заслухавши сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Так, судом встановлено, що постановою Новокадацького районного суду міста Дніпра від 12.09.2025 (справа №205/12211/25) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Постанова суду набрала законної сили 23.09.2025 (а.с.19-20).
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_2 14 липня 2025 року о 13.20 год., в м. Дніпро, Кайдацький міст, керуючи транспортним засобом - автомобілем «Volkswagen Jetta», д/н НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не звернув увагу на її зміну, відволікся від керування та здійснив наїзд на транспортний засіб «Zeekr 001», д/н НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , який до цього був учасником дорожньо-транспортної пригоди та здійснив вимушену зупинку на Кайдацькому мосту. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричинена матеріальна шкода.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 30.05.2025 року, транспортний засіб «Zeekr 001», д/н НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 (а.с.13).
Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Zeekr 001», д/н НОМЕР_2 була застрахована ПРАТ СК «ПЗУ Україна», поліс № 229924792 від 10.06.2025 року.
При цьому, цивільно-правова відповідальність відповідача на час дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.
Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях №31/29-14/1214-аз/10-2025-1183-2025 від 24.10.2025, наданої на запит представника позивача, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів станом на 22 жовтня 2025р. за ОСОБА_2 було зареєстровано транспортний засіб марки "VOLKSWAGEN JETTA", 2012 року випуску, об'єм двигуна - 2480 см куб., кузов НОМЕР_6 , дата реєстрації - 05 квітня 2023р. 03.09.2025р. зазначений автомобіль перереєстровано на нового власника (а.с.88).
14 липня 2025 року судовим експертом Пилипенком О.С. проведено огляд транспортного засобу «Zeekr 001», д/н НОМЕР_2 , належного ОСОБА_1 (а.с.36-84).
Відповідно до висновку експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ №248С25 від 04.10.2025, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Zeekr 001», д/н НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_7 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 798 338,12 грн. (а.с.23-35).
Відповідно до листа ПрАТ СК "ПЗУ Україна" №59542/ПВ-31 від 13.10.2025, позивачу повідомлено, що розглянуто справу №59542 відносно події, яка мала місце 14.07.2025 та прийняте рішення про виплату страхового відшкодування. Сума збитку складає 250 000,00 грн. Передбачена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза складає 0,00 грн. Страхове відшкодування в розмірі 250 000,00 грн. буде перераховано протягом 3 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату (а.с.17).
З відомостей АТ "Універсал Банк" про рух коштів по картці позивача від 07.11.2025р., встановлено, що 15.10.2025 проведено зарахування від ПрАТ "Страхова Компанія ПЗУ Україна" грошових коштів в сумі 250 000,00 грн. (а.с.21).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №248 від 30.07.2025р., позивачем проведено оплату за Висновок експерта №248С25 в сумі 7 000,0 грн. (а.с.86).
Таким чином, загальна сума відшкодування матеріальних збитків, завданих позивачу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.07.2025 за участю відповідача, становить 555 338,12 грн. (798 338,12 грн. вартість матеріального збитку - 250 000,00 грн. сума страхового відшкодування + 7 000,00 грн. витрати на оцінку вартості матеріального збитку).
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Порядок здійснення страхового відшкодування на території України визначено Розділом ІІІ Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 28 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Пункт 41.1 (а) статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладає на МТСБУ обов'язок відшкодовувати за рахунок коштів фонду захисту потерпілих шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У постанові від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до постанови від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Разом з тим, стороною позивача при зверненні до суду з даним позовом МТСБУ у якості відповідача чи співвідповідача залучено не було.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Таким чином, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, належним відповідачем у частині позовних вимог, які підлягають задоволенню за рахунок регламентних виплат, є МТСБУ, однак позовних вимог до МТСБУ сторона позивача не пред'явила, клопотань про залучення його до участі у справі як співвідповідача не заявляла.
При цьому суд зауважує, що лише при належному складі учасників справи судом встановлюються обставини справи та досліджується й вирішується спір по суті.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації матеріального збитку та витрат, пов'язаних із складанням висновку експерта щодо визначення матеріального збитку задоволенню не підлягають.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає доведеним, що внаслідок потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях внаслідок пошкодження його майна, що призвело до зміни його звичайного способу життя, він зазнав побутових незручностей у зв'язку з неможливістю користуватися власним транспортним засобом.
Разом з тим, суд вважає заявлений позивачем розмір моральної шкоди явно завищеним, який не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також є недоведеним у такому розмірі, та оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 4000 гривень, яка відповідає характеру правопорушення, глибині душевних страждань позивача, що підлягає стягненню з безпосереднього її заподіювача ОСОБА_2 .
Відшкодування моральної шкоди в такому розмірі буде співмірним із спричиненою позивачу моральною шкодою та не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_5 , моральну шкоду, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Дніпропетровськ, паспорт № НОМЕР_8 , виданий 03.10.2023р. органом 1211, рнокпп НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 20.04.2026 року.
? ? ? ? ? ? ? Суддя:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков