21 квітня 2026 року
м. Рівне
Справа № 562/2900/25
Провадження № 22-ц/4815/674/26
Головуючий у Здолбунівському районному суді
Рівненської області: суддя Ковалик Ю.А.
Заочне рішення суду першої інстанції ухвалено
21 листопада 2025 року в м. Здолбунів
Рівненської області
без фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (далі - ТОВ "Юніт Капітал") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 625203629 від 10 квітня 2023 року в розмірі 34 004,85 гривень.
Позов мотивовано тим, що внаслідок порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - ТОВ "Манівео") кредитним договором в неї утворилась спірна заборгованість, яка у зв'язку з відступленням на користь ТОВ "Юніт Капітал" права вимоги підлягала стягненню на його користь в судовому порядку.
Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором №625203629 від 10 квітня 2023 року на загальну суму 34 004,85 гривень, в тому числі заборгованість за тілом кредитом - 7 479,75 гривень, заборгованість за нарахованими відсотками - 26 525,10 гривень, крім того витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу - 5 000 гривень, а всього на загальну суму 41 427 гривень.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
На рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставини справи, невідповідності викладених в ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права, через що просила його скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У поданому відзиві позивач просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін оскаржуване рішення. ТОВ "Юніт Капітал" стверджувалося, що між первинним кредитором та позичальником були узгоджені усі істотні умови кредитного договору, на підставі яких нараховано заборгованість.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 10561 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною третьою ст. 5 Закону № 675-VIII передбачено, що правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Разом з тим відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2023 року між ТОВ "Манівео" та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 625203629 шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За цією угодою кредитодавець зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 8000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Платіжним дорученням від 10 квітня 2023 року (код 38569246) встановлено, що ТОВ "Манівео" здійснено платіж на вказаний відповідачем при укладенні кредитного договору платіжний інструмент (емітовану банком платіжну картку 5363-54XX-XXXX-1365) в сумі 8000 гривень, чим виконано свій обов'язок і факт отримання кредитних коштів позичальником визнається.
28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ "Манівео" передавало за плату на користь ТОВ "Таліон Плюс" належні йому права вимоги, а новий кредитор прийняв права вимоги до боржників. Строк дії договору факторингу з урахуванням додаткових угод до нього №№ 19, 26, 27, 31, 32 закінчувався 31 грудня 2024 року.
З витягу з Реєстру прав вимоги №2 від 05 жовтня 2024 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року видно, що ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 625203629 на загальну суму 15 058,35 гривень, з яких: 7 479,75 гривень сума заборгованості за тілом кредиту, 7 578,60 гривень за відсотками.
Згодом, 10 жовтня 2024 року, між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 10/1024-01, який в сукупності із витягом з Реєстру прав вимоги до нього під №2 підтверджує набуття останнім права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 625203629 на загальну суму 34 004,85 гривень, з яких: 7479,75 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 26 525,10 гривень сума заборгованості за відсотками.
04 червня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу №04/06/25-Ю.
З витягу з Реєстру боржників до цього договору вбачається, що ОСОБА_1 є боржником за договором №625203629 на загальну суму 34 004,85 гривень, з яких: 7479,75 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 26 525,10 гривень сума заборгованості за відсотками.
Отже, наявні в матеріалах справи договори факторингів, витяги з Реєстрів прав вимог до них підтверджують належне набуття позивачем права вимоги до відповідача і це нею також не заперечується.
Незважаючи на те, що позивач є новим кредитором, його вимоги до задоволення в повному обсязі не підлягають, адже заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами здійснена поза межами строку кредитування, а саме з 10 квітня 2023 року по 13 червня 2023 року первинним кредитором, а в подальшому ТОВ "Таліон плюс" по 10 жовтня 2024 року, тоді як строк кредитування складав лише 30 днів.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наведені обставини спонукають до висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом його дії сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з заявкою на отримання грошових коштів в кредит ОСОБА_1 мала намір отримати 8000 гривень, обравши строк кредитування лише 30 днів (а.с. 21).
З алгоритму дій споживача в ІТС ТОВ " Манівео" видно, що з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою "Moneyveo" клієнти могли обрати суму кредиту від 100 до 22 000 гривень з терміном лише від 1 до 30 днів (а.с. 14-зв.).
В розрахунку заборгованості первинного кредитора - ТОВ "Манівео", незважаючи про охоплення ним періоду з 10 квітня 2023 року по 13 червня 2023 року, вказано, що строк становив 30 днів (а.с. 51).
Натомість в самому договорі кредитної лінії обумовлено те, що орієнтовна дата повернення кредиту 10 травня 2023 року, а 30 днів - це дисконтний період користування кредитом.
Тому, на переконання колегії суддів, при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеного строку кредитування.
Колегія суддів бере до уваги те, що спірна заборгованість за відсотками в межах правовідносин виникла внаслідок недобросовісних дій первинного кредитора та запропонування позичальнику неповної інформації про продукцію, в подальшому їхнє нарахування спочатку за однією ставкою та в межах одного строку, а згодом - за іншою та упродовж збільшеного періоду, істотно ускладнило для пересічного споживача розуміння реальних умов користування кредитом. Очевидно, що зміст кредитного договору є перенавантаженим спеціальною інформацією, фінансовими формулами тощо, а це об'єктивно позбавило споживача можливості належним чином оцінити фінансові наслідки зміни відсоткових ставок. У таких умовах споживач лишився незахищеним від потенційних зловживань з боку кредитора, який має інформаційну та професійну перевагу. З огляду на це обґрунтованим та справедливим є підхід, за яким відсотки повинні нараховуватися за однією та в межах одного строку. Такий спосіб розрахунку забезпечує передбачуваність зобов'язання для споживача, унеможливлює приховане збільшення фінансового навантаження та відповідає принципам добросовісності, прозорості та справедливості у сфері споживчого кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відсутність позову про оспорення правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні справи увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.
При цьому позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь нового кредитора з позичальника 7525 гривень заборгованості, оскільки тіло кредиту становило 8000 гривень, нараховані проценти за строком кредитування 30 днів за ставкою 1,74% на день складали 4176 гривень, а в рахунок погашення було сплачено 4651 гривню.
Підставою для прийняття постанови про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" 7 525 (сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень заборгованості.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал"; місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ 01133; код ЄДРПОУ: 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків