Справа № 554/6406/21 Номер провадження 22-ц/814/2273/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
20 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; повний текст судового рішення складено 04.02.2022) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Людмили Андріївни про визнання дій неправомірними та скасування нотаріальної дії; треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, Полтавський обласний державний нотаріальний архів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»,
та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року (час ухвалення судового рішення не заначений; дата виготовлення повного текста судового рішення - 13.02.2026) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніної Людмили Миколаївни, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс».
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
Рішенням Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 24 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, відмовлено за недоведеністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. про визнання дій неправомірними та скасування нотаріальної дії.
30 грудня 2021року від адвоката Гамея В.В., представника ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», третьої особи у справі, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» судові витрати у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, які пов'язані з розглядом судової справи № 554/6406/21 в суді першої інстанції.
Заява мотивована тим, що ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» брало участь у судовій справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Під час розгляду ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» заперечувало проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та у своїх поясненнях як третьої особи просило стягнути з позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн згідно з попереднім розрахунком, про що відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України будуть надані докази, які підтверджують остаточний розмір судових витрат. Однак, під час проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення судом не було вирішено питання про судові витрати. У заяві зазначений обсяг і детальний опис наданих адвокатом послуг, перелічені документи, наявні в матеріалах судової справи. Стверджувалося, що вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи і відповідає середньому розміру винагороди за надання аналогічних послуг, а також співмірний часу, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих послуг, складності справи та значенню справи для третьої особи. При цьому зазначав, що згідно з п.1.8 додаткової угоди № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року до Договору про надання правничої допомоги від 27 грудня 2019 року, клієнт має сплатити гонорар адвокату протягом 60 робочих днів з моменту отримання від адвоката звіту про виконання доручення. У зв'язку із зазначеним третя особа не має змоги на момент подачі заяви надати докази оплати послуг на правничу допомогу представникові, оскільки така оплата зі сторони третьої особи ще не була вчинена. Одночасно посилався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року (справа № 329/766/18), про те, що відсутність доказів сплати послуг на професійну правничу допомогу, у випадку, якщо такі грошові кошти підлягають сплаті у майбутньому, не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, що були понесені особою.
31 січня 2021 року Октябрським (Шевченківським) районним судом м.Полтави ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» 30 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
13 лютого 2026 року до Шевченківського районного суду м. Полтави надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніної Л.М., стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», в якій прохала визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніної Людмили Миколаївни щодо прийняття до виконання виконавчого листа № 554/6406/21; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2026 року у ВП № 80178738; зобов'язати зняти арешт з банківських рахунків, накладений в межах виконавчого провадження № 80178738.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 лютого 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніної Людмили Миколаївни, стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» повернуто скаржниці без розгляду.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Октябрського (Шевченківського) районного суду м.Полтави від 31 січня 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що про існування додатковго рішення від 31.01.2022 їй стало відомо вперше лише 02 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд», після отримання апеляційної скарги ТОВ «ФК «Поліс» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави у справі №554/6406/21, якою відмовлено у поновленні строку для пред?явлення до виконання виконавчого листа.
ОСОБА_1 зазначає, що не була присутня під час розгляду питання про ухвалення додаткового рішення, копію додаткового рішення не отримувала, будь-які повідомлення суду щодо існування такого рішення вона не отримувала, крім того у межах апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у 2022 році додаткове рішення не оскаржувалося та не розглядалося. Додаткове рішення від 31.01.2022 нею отримано на електронну адресу 28.02.2026.
ТОВ «ФК «Поліс» вступило в справу за власною ініціативою та залучено ухвалою суду як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог. Відповідачем по справі ОСОБА_2 позов визнано повністю, що свідчить про відсутність фактичного спору між сторонами позову.
Вважає, що заявлена сума 30 000 грн є непропорційною, завищеною в десятки разів щодо первинної суми та може свідчити про зловживання процесуальними правами з метою отримання необґрунтованої вигоди. Такі дії свідчать не про реальну необхідність, а про штучне збільшення витрат. Сума послуг двоката реально мала становити не більше 3 000 грн (за учать у трьох засіданнях та підготовку заперечень на на позов). ТОВ «ФК «Поліс» не доведено зловживання процесуальними правами позивачкою ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не перевірив фінансовий стан сторін, хоча відповідно до практики Верховного Суду при визначенні розміру компенсації витрат суд повинен враховувати принцип справедливості та недопущення надмірного фінансового навантаження на іншу сторону. У зв?язку з воєнним станом в Україні ОСОБА_1 тимчасово не працює понад 3 роки та не має доходів, тому перебуває у вкрай скрутному становищі і позбавлена можливості сплатити навіть мінімальні витрати.
В апеляційній скарзі на ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити матеріали скарги до Шевченківського районного суду м. Полтави для продовження розгляду по суті заявілених вимог.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що встановлені судом недоліки скарги: визначення кола учасників виконавчого провадження, направлення їм копій, зазначення ідентифікатора доступу до АСВП, є такими, що можуть бути усунуті заявником у наданий строк, суд першої інстанції був зобов?язаний застосувати положення ст.185 ЦПК України за аналогією.
Звертає увагу суду, що ідентифікатор доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження містився у постанові про відкриття виконавчого провадження №80178738, яка була долучена до скарги.
У відзивах представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» - Кривутенко Андрій Анатолійович, посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційних скарг, просить додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року та ухвалу від 13 лютого 2026 року залишити без змін.
Стверджує, що позивачка ОСОБА_1 , якій було відомо про час та місце розгляду справи, не заявила клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, заперечень або відзиву суду не подала, як і не навела належних обґрунтувань неспівмірності зафіксованого третьою особою та адвокатом витраченого часу за надані послуги правової допомоги.
Судові витрати, понесені третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та яка заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог, у разі відмови в позові, стягуються із позивача на підставі ч.2, ч.12 ст. 141 ЦПК України, тоді як ч.9 ст.141 та ч.5, ч.6 ст.142 ЦПК України у даній справі не застосовувалися та застосуванню не підлягають.
Отже, суд першої інстанції у своєму рішенні правильно встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн є доведеним і обґрунтованим, як такий, що узгоджується з реальною і фактично наданою професійною правничою допомогою.
Наголошує на тому, що доводи апеляційної скарги про відсутність квитанцій про сплату послуг адвокатів, що нібито свідчить про неможливість їх стягнення, спростовується п.1 ч.2 ст.137, ч.8 ст.141 ЦПК Україні та усталеною правовою позицією Верховного Суду.
Стосовно ухвали суду про повернення без розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльності державного виконавця зазначається, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність численних порушень вимог п.п. 3, 5 ч. 3 ст. 448 та ч. 2 ст. 183 ЦПК України при поданні скарги, а тому оскаржувана ухвала про повернення скарги без розгляду є законною та такою, що повністю відповідає приписам ч. 4 ст. 183 та ч. 5 ст. 448 ЦПК України.
Твердження апеляційної скарги про те, що ЦПК України не містить спеціальної процедури повернення скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця без надання строку для усунення недоліків її оформлення та необхідність залишення її без руху на підставі ст. 185 ЦПК України - не узгоджується із нормами ЦПК України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керується таким.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на наведені висновки суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про відсутність квитанції про сплату виконаних робіт адвокатом не буруться до уваги апеляційним судом, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правничої допомоги від 27.12.2019 (т.3 а.с.29-31); копія додатку до договору (т.3 а.с.32); копія додаткової угоди №01/09/21 до договору про надання правничої допомоги від 27.12.2019 (т.3 а.с.33-34).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів колегія суддів враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору та наданих заперечень, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн не є розумним та співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт).
Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, фактично сформована судова практика за спорами такої категорії, а тому для адвокатів така категорія справ не становить надмірної складності, не потребує допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.
Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що підготовка клоптання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, додатків до нього, надсилання його копій сторонам та іншим учасникам справи та подання до суду оцінене у 4 000 грн є завищеною, оскільки вказані дії не становлять надмірної складності, не потребують допомоги помічників та не займають багато часу, крім того згідно наданих квитанцій третьою особою на надсилання іншим учасникам справи витрачено 186,20 грн (том1 а.с.177-190), а отже вартість виконаних послуг підлягає зменшенню до 700 грн.
Підготовка пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, додатків до нього, надсилання його копій сторонам та іншим учасникам справи та подання до суду оцінене у 7 000 грн і є завищеним, оскільки вказані дії не становлять надмірної складності, не потребує допомоги помічників та не займають багато часу, крім того згідно наданих квитанцій третьою особою на надсилання іншим учасникам справи витрачено 206,15 грн (т.2 а.с.143-149), а отже підлягає зменшенню до 1 000 грн.
Підготовка заперечень на відзив на позовну заяву, надсилання його копій сторонам та іншим учасникам справи та подання до суду оцінене у 4 000 грн і є завищеним, оскільки вказані дії не становлять надмірної складності, не потребує допомоги помічників та не займають багато часу, оскільки є аналогічними наданих пояснень третьої особи, крім того згідно наданих квитанцій третьою особою на надсилання іншим учасникам справи витрачено 199,50 грн (т.2 а.с.163-169), а отже підлягає зменшенню до 500 грн.
Підготовка заперечень на клопотання про витребування доказів, надсилання копій цього документу сторонам та іншим учасникам справи та подання до суду оцінене у 2 000 грн і є завищеним, оскільки вказані дії не становлять надмірної складності, не потребує допомоги помічників та не займають багато часу, крім того згідно наданих квитанцій третьою особою на надсилання іншим учасникам справи витрачено 199,50 грн (т.2 а.с.175-177), а отже підлягає зменшенню до 500 грн.
Підготовка клопотання про визнання явки позивача обовязковою з метою допиту в якості свідка, подання документа до суду оцінене у 2 000 грн і є завищеним, оскільки вказані дії не становлять надмірної складності, не потребує допомоги помічників та не займають багато часу, а отже підлягає зменшенню до 300 грн.
Участь в судових засідання: 06.12.2021, 17.12.2021 та 24.12.2021 оцінена у 6 000 грн також є завищеною, оскільки представник третьої особи Гамей В.В., приймаючи участь в судових засіданнях, витратив: 06.12.2021 - 32 хвилини свого часу; 17.12.2021 - 1 год 21 хвилину; 24.12.2021 - 48 хвилин, а всього витрачено 2 години 41 хвилин, а отже підлягає зменшенню до 2 000 грн.
Пунктом 7 договору передбачена винагорода адвоката за позитивне рішення на користь клієнта у суді першої інстанції у 5 000 грн, і зменшенню не підлягає, оскільки вказаний гонорар передбачений додатковою угодою №01/09/21 до договору про надання правничої допомоги від 27.12.2019.
На підставі вищевказаного витрати на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню становлять 10 000 грн.
Отже, додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу слід змінити, а саме зменшити розмір витрат з 30 000 грн до 10 000 грн.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 13 лютого 2026 року про повернення скарги без розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полотави від 13 лютого 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніної Людмили Миколаївни, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», повернуто скаржнику без розгляду.
Постановляючи ухвалу про повернення скарги скаржнику, суд виходив з того, що скаржницею ОСОБА_1
не вказано повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, а саме відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А., а також третіх осіб: Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Полтавського обласного державного нотаріального архіву;
не виконані вимоги п.5 ч.3 ст.448 ЦПК України, а саме скарга не містить ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;
до скарги не надано доказів на підтвердження того, що її копія була направлена іншим учасникам справи, а саме відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , приватному нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А., а також третім особам: Головному територіальному управлінню юстиції у Полтавській області, Полтавському обласному державному нотаріальному архіву або з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля) або - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями Цивільного процесуального кодексу України, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 185 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Апеляційний суд зазначає, що скаржниця додатком до скарги на діїі державного виконаця надала постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, а тому посилання суду на таку оставину, як підставу для повернення скарги, є надмірним формалізмом.
Цивільнй процесуальний закон не містить прямовї заборони на застосування аналогії закону у вирішенні певних процесуальних питань, які безпосередньо не врегульовані законом (процесуальним).
У постанові ВП ВС від 08 червня 2022 року (справа №2-591/11) викладений такий висновок щодо застосування інституту аналогії права чи аналогії закону.
«77. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
78. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
79. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
…
81. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови.
82. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.»
Враховуючи наведене, слід визнати, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення скарги ОСОБА_1 без попереднього залишення скарги без руху та надання скаржниці строку для усунення недоліків.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, а ухвала Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року - скасуванню і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст.286, 367, 374, 375, 376, 379, 382, 383, 384, 389 України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року задовольнити частково.
Додаткове рішення Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 31 січня 2022 року змінити, зменшивши суму витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Поліс» з 30 000 грн до 10 000 грн.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Полтави від 13 лютого 2026 року задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2026 року скасувати та направити справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Проніної Людмили Миколаївни, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2026 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов