Житомирський апеляційний суд
Справа №295/15501/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/442/26
Категорія в порядку КПК Укпаїни Доповідач ОСОБА_2
24 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
представника служби у справах дітей ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12025060000001360 за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 05 лютого 2026 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
встановив:
В провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження №12025060000001360 за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 05.02.2026, яким ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
20.03.2026 до Житомирського апеляційного суду надійшло клопотання від прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_13 про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, та наявні ризики, передбачені п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків і потерпілу у вказаному кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить її належної процесуальної поведінки.
Заслухавши доводи прокурора ОСОБА_6 в підтримання зазначеного клопотання, думку обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 які не заперечували проти клопотання прокурора, перевіривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, яке є особливо тяжким злочином.
Колегією суддів також враховано, дані про майновий стан, міцність соціальних зв'язків, які не змінилися з часу застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також наявність ризиків, передбачених п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які не зменшилися, а тому інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить її належну процесуальну поведінку.
Ризик можливого переховування обгрунтований тим, що під тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченій, останння може вчиняти такі спроби. Також, встановлено, що ОСОБА_8 неодноразово покидала місце проживання, зникала на тривалі проміжки часу, правоохоронні органи вживали заходи до її розшуку.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу обгрунтований тим, що з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_8 може вчиняти спроби впливати на вказаних осіб з метою побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій.
Ризик щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, обгрунтовується тим, що обвинувачена ОСОБА_8 може не прибувати чи несвоєчасно прибувати на виклики суду у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, колегія суддів вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1,3,4 ч. 1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_8 ніж тримання під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, для розгляду апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 05.02.2026, апеляційному суду потрібен певний час, завершити апеляційний розгляд до спливу строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої неможливо з об'єктивних причин (апеляційне провадження ще на стадії підготовчих дій).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доцільним продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 22.05.2026 включно, без визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст. ст. 331, 405 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 22 травня 2026 року, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 22.05.2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: