Провадження № 33/803/1204/26 Справа № 203/237/26 Суддя у 1-й інстанції - Черваньова Ю. М. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
16 квітня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Ангелова Ю.В. на постанову Центрального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу та зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ст.124, ст.122-4 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.,
за участю:
особи, що притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Ангелова Ю.В.,
потерпілої ОСОБА_2 ,
Згідно постанови Центрального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року 04 грудня 2025 року о 00 год. 05 хв. у місті Дніпрі по проспекту Олександра Поля, 22 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не переконалася в безпечності такого маневру та допустила наїзд на автомобіль «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_2 , який був припаркований ліворуч та перебував без руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого під час руху заднім ходом водій зобов'язаний переконатися в безпечності маневру, не створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху та за необхідності вдатися до допомоги інших осіб, у зв'язку з чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Того ж дня - 04 грудня 2025 року одразу після скоєння ДТП водій ОСОБА_1 залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, про подію до поліції не повідомила, чим порушила вимоги п. 2.10 Правил дорожнього руху України, яким передбачено обов'язок водія, причетного до ДТП, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, а також вжити заходів щодо повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Крім того, встановлено, що 04 грудня 2025 року о 00 год. 05 хв. у місті Дніпрі по проспекту Олександра Поля, 22 ОСОБА_1 повторно протягом року керувала транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки посвідчення водія відповідної категорії не отримувала, чим порушила вимоги п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, який зобов'язує водія мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Ангелов Ю.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки 24 лютого 2026 року суддя вийшла в нарадчу кімнату і повідомила, що текст постанови можна отримати після 02.03.2026 року. Постанову він отримав 05.03.2026 року, тому пропустив строк на апеляційне оскарження. По суті просить скасувати вказану постанову та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини події ДТП не відповідають дійсно фактичним обставинам, зібраним доказам, складеній схемі ДТП та інше. Зазначає, що докази, надані поліцейськими у матеріалах адміністративної справи не доводять участі у зазначених фактах ОСОБА_1 і є неприпустимими. За таких умов не можна вважати, що у ОСОБА_1 мається підтвердження її присутності на місці ДТП за викладених інспектором обставинах та є склад зазначених адміністративних правопорушень. Вказує, що працівниками поліції було порушено право ОСОБА_1 на правничу допомогу, так як матеріали справи не містять підтверджень направлення та отримання нею виклику для складання протоколів про адміністративне правопорушення та роз'яснення їй прав, передбачених ст.268 КУпАП, та ст.63 Конституції України. Зауважує, що транспортний засіб VOLKSVAGEN TIGUAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 , і матеріали справи не містять підтверджень, що даним транспортним засобом керувала саме ОСОБА_4 , дане твердження ґрунтується лише на повідомленнях ОСОБА_2 . Вважає, що авторозподіл справ відносно ОСОБА_1 було зроблено з порушенням «Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого Рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, оскільки у результаті автоматичного розподілу всі справи надійшли для розгляду одному судді. Зазначає, що судовий розгляд проводився у кабінеті судді без секретаря та без здійснення звукозапису судового засідання, як того потребує Інструкція щодо роботи з технічними засобами фіксування судового засідання. Вказав, що ОСОБА_2 не має юридично значущих прав на автомобіль HYNDAS ACCENT, державний номер НОМЕР_2 , до отримання свідоцтва про спадщину на зазначене майно, так як власник зазначеного транспортного засобу помер, а вона є лише користувачем. Зауважує, що в судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердила, що на відео її батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом ІІ групи, якому також відповідно до матеріалів інспектор поліції надсилав повідомлення про явку, яке згідно з матеріалів не направлялось, а лише реєструвалось в УПП Дніпропетровської області, тобто інспектором поліції направлено адміністративні матеріали до суду без встановлення особи, яка причетна до інкримінованих правопорушень і без повідомлення особи належним чином. Вважає, що в оскарженій постанові від 24 лютого 2026 року суд виправдовує бездіяльність працівників поліції, сам припускає схожість ОСОБА_7 , припускає, що зіткнення автомобілей пояснюється недосвідченістю водія і за таким висновком вважає, що це саме ОСОБА_4 була за кермом. До того ж, свідок ОСОБА_2 наполягала, що вона не знає дівчину і не може стверджувати про її причетність.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що 24.02.2026 року суд проголосив лише вступну та резолютивну частину постанови, повний текст якої було проголошено 02.03.2026 року, а захисник отримав її 05.03.2026 року. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана адвокатом через систему «Електронний суд» 10.03.2026 року та зареєстрована судом першої інстанції 11.03.2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року, при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Адміністративним порушенням відповідно до ст. 124 КУпАП визначається порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.10.9 ПДР України визначено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Відповідно до статті 122-4 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Пунктом 2.10 (є) Правил дорожнього руху визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з положеннями ч.ч. 9, 10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Так, частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а також керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами).
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4, ч.5 ст.126 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на:
- рапорт інспектора чергової частини Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області від 04.12.2025 року, яким зафіксовано отримання та реєстрацію повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У рапорті зазначено, що 04.12.2025 року о 07:50 год. на лінію «102» надійшло повідомлення про пошкодження автомобіля «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_2 , який був припаркований у дворі будинку за адресою: м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 22. Заявниця ОСОБА_2 повідомила про виявлення пошкоджень задньої частини автомобіля та про можливу наявність камер відеоспостереження біля будинку. Зазначено, що патруль прибув на місце, зібрано первинні матеріали, відібрано пояснення та зафіксовано подію в установленому порядку. Таким чином, рапорт підтверджує факт звернення до поліції, реєстрацію події та первинні дії працівників поліції щодо фіксації дорожньо-транспортної пригоди;
- реєстраційну картку транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , яка підтверджує виключно факт державної реєстрації автомобіля, його технічні характеристики та відомості про власника ОСОБА_3 . Вказаний документ не містить жодних відомостей щодо особи, яка фактично керувала транспортним засобом у конкретний момент часу, зокрема 04.12.2025 року, а тому сам по собі не доводить, що за кермом перебувала саме ОСОБА_1 . Разом із тим, зазначений документ підтверджує, що транспортний засіб належить матері ОСОБА_1 , тобто є власністю близького родича. За загальними правилами користування транспортним засобом члени сім'ї власника, за наявності згоди останнього, мають право керувати таким транспортним засобом (за умови наявності відповідного права керування). Отже, ОСОБА_1 як член сім'ї власника не є сторонньою особою щодо даного транспортного засобу;
- картку водія на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що посвідчення водія серії НОМЕР_3 категорії «B» видано 12.12.2025 року та дійсне до 12.12.2027 року. Таким чином, станом на дату вчинення адміністративних правопорушень 04.12.2025 року ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії не мала, оскільки право на керування транспортними засобами було надано їй лише 12.12.2025 року, тобто після дорожньо-транспортної пригоди. Вказана обставина підтверджує, що на момент керування транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» 04.12.2025 року ОСОБА_1 не мала права керування транспортними засобами відповідної категорії, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, з огляду на повторність протягом року, оскільки 10.11.2025 року вона вже притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП;
- схему місця дорожньо-транспортної пригоди, якою зафіксовано, що подія мала місце 04.12.2025 року о 00 год. 05 хв. у м. Дніпрі по проспекту Олександра Поля в районі будинку № 22 на прибудинковій території (внутрішньодворовий проїзд). На схемі відображено конфігурацію дворового проїзду з позначенням меж проїзної частини, заїзду до двору та прилеглої території. Вказано розташування припаркованого автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , на якому виявлено механічні пошкодження.
Дана схема, а також фотознімки пошкоджень автомобіля «Hyundai Accent» підтверджують наявність механічних пошкоджень заднього лівого бампера, заднього лівого крила та заднього лівого ліхтаря, а фотознімки автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 , який було зафіксовано камерами «Безпечне місто» 04 та 06 грудня 2025 року підтверджують наявність пошкодження переднього бампера. Вказані світлини містяться на диску, який було надіслано до суду разом з протоколами про адміністративне правопорушення.
З дослідженого відеозапису вбачається, що 04.12.2025 року близько 00 год. 05 хв. на прибудинковій території зафіксовано припаркований автомобіль «Hyundai Accent». У зазначений час у полі зору камери з'являється транспортний засіб темного кольору типу позашляховик, який здійснює рух заднім ходом у напрямку припаркованого автомобіля. Під час маневру відбувається зіткнення передньою частиною позашляховика із задньою лівою частиною автомобіля «Hyundai Accent». Після зіткнення транспортний засіб зупиняється. При цьому слід заначити, що невпевнене, нерішуче та непослідовне керування автомобілем під час паркування може свідчити про недосвідченість особи, яка перебувала за кермом, як водія.
Після зупинки з місця водія вийшла особа жіночої статі молодого віку, яка оглядає передню частину власного транспортного засобу, а також підходить до пошкодженої частини автомобіля «Hyundai Accent» та здійснює його візуальний огляд. Через певний проміжок часу до транспортного засобу підходить чоловік крупної статури, сідає на місце водія, після чого транспортний засіб залишає місце події, виїжджаючи за межі огляду камери, а водійка збирає відірвані деталі передньої частини автомобіля та покидає двір.
Таким чином, схема місця дорожньо-транспортної пригоди, фотознімки пошкоджень та відеозапис події є взаємопов'язаними доказами, які узгоджуються між собою за місцем, часом, механізмом та локалізацією пошкоджень, що підтверджує реальність події ДТП та встановлений судом механізм її вчинення, та підтверджують факт залишення місця ДТП порушницею.
Надані докази були досліджені апеляційним судом.
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні нею вимог п.10.9, п.2.10 та п.2.1 (а)ПДР України, тобто у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124,122-4, ч.5 ст.126 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Посилання апелянта на те, що інспектором поліції направлено адміністративні матеріали до суду без встановлення особи, яка причетна до інкримінованих правопорушень і без повідомлення особи належним чином не знайшли свого підтвердження під час перегляду даної справи апеляційним судом, оскільки протоколи про адміністративні правопорушення складені відносно ОСОБА_1 , якій 22 грудня 2025 року за вих.№12878/41/19/03-2025 було направлено запрошення до УПП в Дніпропетровській області для складання у відношенні неї протоколів про адміністративні правопорушення за ст.ст.124,122-4, ч.5 ст.126 КУпАП.
Доводи захисника про порушення права на захист апеляційним судом також не приймаються до уваги, оскільки ОСОБА_1 скористалась своїм правом на захист, обрала собі захисника до початку судового розгляду в суді першої інстанції та в апеляційному суді, що свідчить про реалізацію нею прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що авторозподіл справ відносно ОСОБА_1 було зроблено з порушенням «Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого Рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, оскільки в результаті автоматичного розподілу всі справи надійшли для розгляду одному судді не заслуговують на увагу, оскільки в п. 2.3.39.18 зазначеного Положення визначено, що передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо справ про адміністративні правопорушення щодо особи, яка вчинила декілька адміністративних правопорушень, якщо ці справи надійшли в один день.
Як вбачається з матеріалів справи, справи про адміністративні правопорушення за ч.5 ст.126, ст.ст.124, 122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 надійшли до Центрального районного суду міста Дніпра 13 січня 2026 року, тому авторозподіл даних справ відбувався на підставі п. 2.3.39.18. зазначеного Положення, і всі справи були передані на розгляд одному судді.
Щодо посилання адвоката Ангелова Ю.В. на проведення судом першої інстанції розгляду справи без здійснення звукозапису судового засідання, як того потребує Інструкція щодо роботи з технічними засобами фіксування судового засідання варто зауважити, що положеннями КУпАП не передбачено норми щодо необхідності здійснення фіксації судового засідання під час розгляду справи про адміністративне правопорушення по суті. Разом з тим, положеннями ст. 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Тому учасники справи мають право звертатися до суду з письмовим клопотанням про здійснення фіксування судового процесу.
Водночас, в матеріалах справи відсутнє клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи її захисника про здійснення фіксування судового процесу.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не є власником транспортного засобу HYNDAS ACCENT, державний номер НОМЕР_2 , не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини не впливають на висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, не є предметом розгляду даної справи, так як апеляційний суд розглядає справу в межах протоколів про адміністративні правопорушення, які складено щодо ОСОБА_1 .
Крім того, в основу апеляційної скарги захисник поклав заперечення щодо причетності ОСОБА_1 до адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ст.ст.124, 122-4 КУпАП, стверджуючи, що особа, яка на відеозаписі була за кермом автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 , не ОСОБА_1 .
Проте, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про співпадіння загальних рис зовнішності, форми обличчя, статури, зачіски та кольору волосся ОСОБА_1 з особою, яка 04 грудня 2025 року о 00 год. 05 хв. керувала транспортним засобом «Volkswagen Tiguan».
Апеляційний суд вважає доведеним те, що за кермом зазначеного вище автомобіля в момент ДТП перебувала саме ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи захисника щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без посвідчення водія, вчинення нею ДТП та залишення місця ДТП.
З огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ст.ст.124, 122-4 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ст.ст.124, 122-4 КУпАП, підтверджується «поза будь-яким розумним сумнівом» сукупністю зібраних по справі доказів, а вимоги апеляційної скарги адвоката є такими, що направлені на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення.
З матеріалів справи слідує, що дії працівників поліції відповідали вимогам законів України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на спростування обставин, зазначених у протоколах про адміністративні правопорушення.
Та обставина, що поліцейські та суд по-іншому оцінюють докази порівняно з оцінкою їх стороною захисту, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість суду.
При розгляді справи судом порушень вимог ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинені правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ст.ст.124, 122-4КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без зміни.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити захиснику Ангелову Ю.В. строк на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Ангелова Ю.В. залишити без задоволення.
Постанову Центрального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ст.124, ст.122-4 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот