Справа № 161/22531/25 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.
Провадження № 22-ц/802/480/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.
21 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Данилюк В.А., Здрилюк О. І.,
з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник Жуковський Віталій Валентинович, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2026 року,
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1536243. Відповідно до умов договору відповідачу був надано грошові кошти в розмірі 25 000 грн, які він зобов'язався повернути та сплатити відсотки за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.
Вказує, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме - надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору. Відповідач, користуючись коштами, наданими йому товариством не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання, не вносив платежі, передбачені умовами договору, не повернув отримані кошти, а також не сплатив проценти за користування кредитом. У зв'язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість.
Зазначає, що 26 грудня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 26122024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1536243 від 30 травня 2024 року.
Вказує, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач має заборгованість у розмірі 116250 грн, з яких: 25000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 78750 грн - заборгованість за відсотками, 12500 грн - заборгованість за штрафом.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1536243 від 30 травня 2024 року в розмірі 116250,00 гривень та судові витрати по справі.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1536243 від 30 травня 2024 року в розмірі 88125 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 1836,42 гривень судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, в інтересах якого діє його представник, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду, в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
З апеляційної скарги вбачається, що відповідач оспорює правильність нарахування судом першої інстанції відсотків з застосування Перехідних положень до ЗУ «Про споживче кредитування».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 21 квітня 2026 року, тобто, дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1536243. Відповідно до умов договору відповідачу був надано грошові кошти в розмірі 25 000 грн, які він зобов'язався повернути та сплатити відсотки за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.
Кредитний договір було підписано електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора. Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, номер його картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, електронну адресу, а також номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самим відповідачем під час укладення договору. У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк дії.
26 грудня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 26122024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1536243 від 30 травня 2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач має заборгованість у розмірі 116250,00 грн, з яких: 25000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 78750 грн - заборгованість за відсотками, 12500 грн - заборгованість за штрафом.
Здійснюючи перерахунок заборгованості за відсотками суд першої вважав, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Кредитний договір № 1536243 від 30 травня 2024 року строком 360 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, розмір заборгованості відповідача за процентами згідно з кредитним договором №1536243 від 30 травня 2024 року становить 63125, 00 грн. (83 дні (30.05.2024 - 20.08.2024) х (25000,00 грн. х 1,5 %) + 128 днів (21.08.2024 - 26.12.2024) х (25000,00 грн. х 1 %)).
Такі висновки суду першої інстанції, щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами є помилковими та зароблені з неправильним трактуванням Закону, що регулює дані правовідносини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклавши договір про надання споживчого кредиту № 1536243 від 30 травня 2024 року в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту.
Отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, не повернув у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов'язок повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За договорами факторингу позивач набув права вимоги за цим кредитним договором, що не спростовано стороною відповідача.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства
Як вбачається з довідки-розрахунку станом на дату подання позову заборгованість за кредитним договором становила 116250 гривень, з яких: основний борг 25000 гривень; 78750, 00 заборгованість за нарахованими відсотками та 12500 штраф відповідно до кредитного договору .
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачу, всупереч наведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,00% в день.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Укладений 15 березня 2024 року кредитний договір, за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ТОВ не мало права визначати проценту ставку у розмірі (1,5 %), оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
А тому висновки суду першої інстанції, про перерахування відсотків, з врахуванням п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» є помилковими.
Кредитний договір укладено 30 травня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні (1,5 %) є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки такий договір укладений після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому в даному випадку відсотки не повинні перевищувати 1%.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань,які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
У зв'язку з цим заявлену до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитними коштами суд апеляційної інстанції перераховує.
Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем визначено період нарахування відсотків, а саме з 30 травня 2024 року по 26 грудня 2024 року, що становить 211 днів.
Тому розмір заборгованості за цей період становить 52750 гривень = (25000 гривень (тіло кредиту) *1% *211 дні.) Необхідно зауважити, що саме такий період нарахування відсотків відображено в розрахунку заборгованості.
Таким чином загальний розмір заборгованості , який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 77750 гривень = (25000 гривень тіло кредиту + 52750,00 гривень відсотки за період з 30 травня 2024 року по 26 грудня 2024 року).
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції, в частині визначення розміру заборгованості кредитним договором, зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду, з ухваленням нового судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд у цій справі судове рішення скасовує, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2026 року стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 6064, 80 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції то відповідно до скасування підлягає і додаткове судове рішення.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1620,10 гривень, що становить 66,80 % задоволених позовних вимог, а з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 980,64 гривень, що становить 33,12 % відмовлених позовних вимог.
Окрім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5350, 40 гривень витрати на правничу допомогу, відповідно до розміру задоволених позовних вимог, а з позивача на користь відповідача 993, 60 гривень витрат на правничу допомогу відповідно до розміру відмовлених позовних вимог, які документально підтвердженні, та є співмірними з складністю даної справи.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи наведене та положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача ОСОБА_1 , на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю судових витрат позивача у розмірі 4996, 26 гривень (1620,10 грн+5350,40 грн) - (980,64 грн+993,60 грн).
Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2026 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код в ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 1536243 від 30 травня 2024 року в розмірі 77750 гривень, з яких 25000 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 52750 гривень - заборгованість за відсотками за користуванням кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код в ЄДРПОУ 35234236) 4996,26 гривень різниці у судових витратах.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя:
Судді: