Справа № 161/4656/25 Провадження №33/802/325/26 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М.
Доповідач: Гапончук В. В.
20 квітня 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Савчин Анастасії Ігорівни в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.01.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 05.03.2025 року близько 21:00 години в місті Луцьк по проспекту Відродження, керував автомобілем марки «Dodge Caliber», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», результат 2,06 ‰ (проміле). Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.41-42).
Не погоджуючись із постановою судді захисник Савчин А.І. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована.
Вказує на те, що у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , оскільки Правила дорожнього руху останнім не порушувалися. Окрім цього, вважає протиправним обмеження права на проходження медичного огляду із застосуванням лабораторного дослідження. Також працівниками поліції було порушено право на захист ОСОБА_1 .
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження вказує на те, що постанова суду винесена 16.01.2026 року, однак її довірителем вона фактично отримана лише 25.03.2026 року. До цього часу він не був обізнаний зі змістом постанови, та відповідно був реально позбавлений реальної можливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження у визначений законом строк.
Крім того, просить врахувати, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, а отже в умовах дії воєнного стану виконуючи обов'язки, пов'язані із захистом держави, що об'єктивно обмежує його можливість своєчасного отримання кореспонденції, належного ознайомлення з судовими рішення та оперативного реагування на них. Тому вважає причини пропуску поважними та просить їх поновити.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову від 15.01.2026 року скасувати та ухвалити нову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу вищевказаного адміністративного правопорушення (а.с.47-52).
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисник Савчин А.І., будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи (а.с.61) не з'явилися. Від захисника на адресу апеляційного суду 20.04.2026 року надійшла заява про слухання справи у її відсутності, просила задовольнити її апеляційну скаргу (а.с.62). ОСОБА_1 ніякі клопотання про перенесення розгляду справи не подавав. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та його захисник Савчин А.І.,відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст.289 КпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч.2 ст.294 КпАП України, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова щодо ОСОБА_1 винесена 15.01.2026 року у його відсутності, та відсутності захисника Філіповича В.Є.
Останнім днем для подачі апеляційної скарги є 24 година 26.01.2026 року (наступний робочий день). Проте, апеляційну скаргу захисник Савчин А.І. подала лише 04.04.2026 року через систему «Електронний суд», яка була місцевим судом зареєстрована 06.04.2026 року, тобто з пропуском зазначеного терміну.
Місцем судом вжито всіх належних заходів для повідомлення ОСОБА_1 та його захисникапро дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать неодноразові клопотання захисника про відкладення розгляду справи у суді першої інстанції.
Відповідно апеляційний судприходить до висновку, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови відсутні з огляду на обізнаність ОСОБА_1 про судовий розгляд, а тому апеляційну скаргу слід повернути апелянту.
Нормами законодавства визначено, що під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відтак, апеляційний суд приходить до обґрунтованого переконання, що ті мотиви, які наведено захисником у апеляційній скарзі в частині клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суперечать положенням ч.2 ст.294 КпАП України, де зазначено, що перебіг процесуального строку починається з дня винесення постанови, а не з моменту її отримання.
Крім цього ОСОБА_1 та його захисником не надано апеляційному суду письмових доказів, що останній є військовослужбовцем та наразі перебуває в лавах Збройних Сил України, а саме перебуває в районах бойових дій на лінії бойового зіткнення, а тому обмежений в можливості вчасно подавати процесуальні документи до суду.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 був належним чином ознайомленим зі змістом пред'явленого правопорушення, він і його захисник Філіпович В.Є. знали як про наявне судове провадження, так і про дату, час і місце судового розгляду, що в апеляційній скарзі не заперечується,ОСОБА_1 користувався послугами адвоката Філіповича В.Є., а захисник є ознайомлений з процедурою оскарження такого рішення, матеріали справи не містять даних про розірвання договору про надання правничої допомоги, в судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Савчин А.І. не з'явилися для дачі пояснень на підтримання апеляційної скарги в частині клопотання про поновлення процесуального строку та обґрунтування поважності таких причин, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для визнання причин, вказаних у вимогах апеляційної скарги в частині клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, такими, що заслуговують на увагу за таких обставин, та відповідно відмовляє у поновленні строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу слід повернути апелянту.
Дана постанова не перешкоджає повторному звернення з апеляційної скаргою.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
В поновленні строку захиснику Савчин Анастасії Ігорівни в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на подачу апеляційної скарги на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційну скаргу захисника Савчин Анастасії Ігорівни в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 повернути скаржнику.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.