Справа № 163/1406/25 Провадження №11-сс/802/133/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
16 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 12 березня 2026 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 12025030560000287),
Ухвалою слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 12 березня 2026 року задоволено клопотання та накладено арешт на майно, яке вилучене 04 березня 2026 року під час проведення обшуку і належний ОСОБА_8 автомобіль «Ауді», номерний знак НОМЕР_1 , заборонивши власнику (володільцю) володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним майном,в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР №12025030560000287, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332 КК України.
В поданій апеляційній скарзі представника власника майна вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що доводи слідчого, що автомобіль є речовим доказом є безпідставними. Вказує на те, що арешт автомобіля призвів до негативних наслідків, оскільки власник використовує його у своїй щоденній діяльності - відвозить дітей в школу, гуртки, надає його в користування батьку, що проживає з ним. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в накладенні арешту на автомобіль марки «Ауді», моделі «А6», р.н.з. НОМЕР_1 .
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, адвоката ОСОБА_7 , яка підтримувала подану апеляційну скаргу та просила скасувати накладений арешт на транспортний засіб, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, пояснення слідчого, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Клопотання про арешт майна подане у зв'язку з необхідністю збереження речових доказів, тобто з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
Відповідно до вимог ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), а також розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з положеннями ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим, прокурором вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Апеляційним судом встановлено, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП №1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030560000287 від 24.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332 КК України.
Постановою ст.слідчогоСВ ВП №1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області капітана ОСОБА_9 від 05.03.2026вказане в клопотанні майно, зокрема автомобіль марки «Ауді», моделі «А6», р.н.з. НОМЕР_1 , визнаний в кримінальному провадженні №12025030560000287 від 24.06.2025 речовим доказом, знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Клопотанням та долученими до нього документами доведено необхідність накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу.
Апеляційний суд вважає, що транспортний засібмарки «Ауді», моделі «А6», р.н.з. НОМЕР_1 , є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні та на даній стадії кримінального провадження його повернення власнику може призвести до знищення слідів можливого злочину та перешкодити встановленню істини.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке накладено арешт, дійсно може бути доказом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332КК України, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України підлягає арешту - з метою збереження речових доказів.
Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Підставою для накладання арешту на майно є обґрунтована підозра вважати, що воно є доказом даного кримінального правопорушення, незастосування цього заходу зумовить труднощі при проведенні слідчих та процесуальних дій, необхідність в яких може виникнути в ході проведення досудового розслідування, що перешкоджатиме встановленню усіх обставин, що підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні, внаслідок того, що вилучене майно може бути пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, відчужене.
Як пояснив слідчий в ході апеляційного розгляду, автомобіль марки «Ауді», моделі «А6», р.н.з. НОМЕР_1 ,використовувався для доставки особи, якого незаконно було переправлено через державний кордон, до заздалегідь обумовленого місця для передачі іншим пособникам вчинення злочину, що свідчить про те, що даний автомобіль використовувався як знаряддя вчинення злочину.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст.ст.131-132, 170-173 КПК України наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає на даний час підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Крім того, при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Підстав для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 12 березня 2026 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: