Справа № 164/1232/23 Провадження №11-кп/802/420/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні та продовжено, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 30.05.2026 включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення суддя мотивував тим, що прокурором надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому дійшов висновку про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати стосовно нього запобіжний захід у вигляді застави. Вказує про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також про наявність міцних соціальних зв'язків, тривалий термін перебування під вартою, незадовільний стан здоров'я, та наявність грошових коштів на рахунку необхідних для внесення застави.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які, кожен зокрема, підтримали апеляцію з викладених у ній підстав, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: запобігання спробам переховування від суду; незаконного впливу на свідків; продовження вчинення кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Оцінюючи тяжкість вчинених злочині, які інкримінуються обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочинів в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до раніше судимої особи, яка обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи обвинуваченого про те, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу втратили свою актуальність та вважає, що такі ризики, не змінилися.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованих йому діянь, те, що останній обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжких злочинів, його вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів, в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
За таких обставин, суддя обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і постановлення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів обвинуваченого, апеляційний суд не вбачає.
Разом з тим, з огляду на положення п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, судом обґрунтовано не визначено розмір застави у кримінальному провадженні.
На підставі наведеного і керуючись ст.422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,- без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий
Судді