С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 4-с/760/22/26
В справі 760/21139/25
І. Вступна частина
21 квітня 2026 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.
розглянув матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
ІІ. Описова частина
31.07.2025 до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 (далі - Скаржник) на бездіяльність Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Солом'янський ВДВС), в якій Скаржник просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Солом'янського ВДВС щодо невжиття заходів по скасуванню арешту майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою державного виконавця від 01.04.2011 в рамках виконавчого провадження №25511800;
- зобов'язати Солом'янський ВДВС зняти арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця від 01.04.2011 в рамках виконавчого провадження №25511800, та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 11097175, дата реєстрації 20.04.2011);
- зобов'язати Солом'янський ВДВС зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця від 01.04.2011 в рамках виконавчого провадження №25511800.
Свої вимоги Скаржник обґрунтовує наступним.
01.04.2011 державним виконавцем ВДВС Солом'янського району м. Києва відкрито виконавче провадження №25511800 та накладено арешт на усе майно Скаржника (номер запису про обтяження 11097175, дата реєстрації 20.04.2011).
Скаржник зазначає, що у 2019 році він звернувся до виконавчої служби з проханням надати інформацію про виконавче провадження та зняти арешт з його майна, проте жодної відповіді не отримав. При особистому зверненні до канцелярії йому повідомили, що справу знайти не можуть та, можливо, матеріали виконавчого провадження знищено.
Повторно звернувшись із скаргою у червні 2025 року (скарга відправлена поштою 04.06.2024, отримана ДВС 06.06.2025, крім того скарга була відправлена в електронному вигляді за допомогою сервісу «Вчасно» та отримана ДВС), станом на 31.07.2025 Скаржник жодної письмової відповіді не отримав.
Скаржник вважає, що його права щодо бездіяльності були порушені починаючи з 25 липня 2025 року, оскільки станом на час подання скарги пройшло більше 14 років, жодних активних виконавчих дій не вчинено, повідомлень від виконавця Скаржник не отримував, виконавче провадження фактично не виконується, що порушує його права як власника майна та громадянина.
Скаржник зазначає, що відповідно до частини другої статті 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення. Інформація щодо того, що виконавче провадження було закінчене, у Скаржника відсутня.
Справу тричі призначено до розгляду у судове засідання - 03.10.2025, 28.01.2026 та 21.04.2026. Скаржник ОСОБА_1 у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник Солом'янського ВДВС також у судові засідання не з'явився, пояснень на скаргу не подав.
Неявка учасників не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі тих матеріалів, які наявні у справі.
ІІІ. Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною другою статті 447 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ, або за місцем виконання.
Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 451 ЦПК України суд розглядає скаргу з повідомленням (викликом) сторін виконавчого провадження та заінтересованих осіб.
Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд може постановити ухвалу про визнання рішення, дії або бездіяльності неправомірними і зобов'язання державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення. Відповідно до пункту 2 вказаної частини суд може постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розглядаючи скаргу по суті, суд встановив наступне.
Скаржник ОСОБА_1 стверджує, що 01.04.2011 державним виконавцем ВДВС Солом'янського району м. Києва відкрито виконавче провадження №25511800, в рамках якого на усе його майно накладено арешт (номер запису про обтяження 11097175, дата реєстрації 20.04.2011). Скаржник зазначає, що протягом більш ніж 14 років жодних активних виконавчих дій не вчинялося, а матеріали виконавчого провадження, ймовірно, знищено.
Водночас суд звертає увагу на те, що Скаржник не надав жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у своїй скарзі.
Зокрема, серед додатків до скарги ОСОБА_1 зазначив такий документ як «Відомості з реєстру речових прав». Разом з тим, такий документ у матеріалах справи відсутній - Скаржником його фактично не додано до скарги. Натомість до скарги двічі подано один і той самий документ, а саме скаргу, адресовану Солом'янському ВДВС, з позначкою «повторно».
Таким чином, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували:
- що Скаржник є власником визначеного майна, на яке, за його твердженням, накладено арешт;
- що державним виконавцем дійсно було відкрито виконавче провадження №25511800 та накладено арешт на майно Скаржника;
- що матеріали виконавчого провадження втрачені або знищені;
- що Солом'янський ВДВС відмовляється добровільно скасувати арешт.
За змістом розділу VII ЦПК України обов'язок доведення обставин, які обґрунтовують скаргу на дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, покладається на скаржника. Скаржник повинен довести факт існування виконавчого провадження, факт накладення арешту на його майно, факт бездіяльності органу виконавчої служби, а також факт порушення його прав внаслідок такої бездіяльності.
Скаржник ОСОБА_1 був тричі належним чином повідомлений про дати судових засідань (03.10.2025, 28.01.2026 та 21.04.2026), однак жодного разу в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, додаткових доказів на підтвердження своїх вимог не надав.
Представник Солом'янського ВДВС також у судове засідання не з'явився, пояснень на скаргу не подав, матеріалів виконавчого провадження на вимогу суду не надав.
Суд зазначає, що сам по собі факт подання скарги із посиланням на певні обставини без підтвердження цих обставин належними та допустимими доказами не може бути підставою для задоволення скарги. Доводи Скаржника ґрунтуються виключно на його власних твердженнях, які не підкріплені жодним доказом.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши наявні у справі матеріали в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Скаржником не доведено жодної з обставин, на які він посилається у скарзі. Скаржник не надав суду доказів існування виконавчого провадження №25511800, доказів накладення арешту на його майно, доказів того, що він є власником майна, яке, за його твердженням, перебуває під арештом, а також доказів того, що Солом'янський ВДВС допустив бездіяльність щодо скасування такого арешту.
За таких обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
ІV. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 260, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд ухвалив:
1. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №25511800 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання її повного тексту.
Суддя: