СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/54/26
ун. № 759/18906/23
20 квітня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судових засідань Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва скаргу ОСОБА_1 на дії і рішення головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мариніної Вікторії Володимирівни щодо постанови про відкриття виконавчого провадження, -
Описова частина
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини.
23 березня 2026 року за вхідним №21067 до Святошинського районного суду міста Києва за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 на дії і рішення головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мариніної Вікторії Володимирівни щодо постанови від 12.03.2026 про відкриття виконавчого провадження №80479932.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що у постанові державного виконавця про відкриття провадження невірно визначені реквізити виконавчого документа: зазначено, що судове рішення від 04.03.2026, однак у межах справи № 759/18906/23 жодні судові рішення від 04.03.2026 не виносилися. Крім того, у постанові зазначено, що документ видано Святошинським р/с Києва, коли вірним є зазначенням «Святошинський районний суд міста Києва». ОСОБА_1 також вказала, що у постанові державного виконавця відсутній строк на добровільне виконання судового рішення, що позбавляє її можливості, як боржника, виконати рішення добровільно та створює передумови для незаконного застосування заходів примусового виконання. Крім того, скаржниця наголосила на тому, що оскільки на момент винесення постанови строк добровільного виконання фактично не визначено та не вичерпано, заходи примусового виконання виконуватись не повинні, через що стягнення із неї виконавчого збору є передчасним та безпідставним.
Зважаючи на викладене, Лало В.Л. просить суд постанову головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мариніної Вікторії Володимирівни від 12.03.2026 про відкриття виконавчого провадження №80479932 визнати протиправною та скасувати.
Рух справи у суді
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Матеріали скарги передані судді 31 березня 2026 року.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року скаргу прийнято до розгляду, призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні із повідомленням учасників виконавчого провадження.
Позиція учасників справи під час судового слухання
Скаржниця у судове засідання не з'явилась без повідомлення причин своєї неявки, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового слухання.
Стягувач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового слухання.
У судове засідання державний виконавець не з'явилась без повідомлення причин своєї неявки, будучи належним чином повідомленою про судове слухання. Правом на подачу заперечень державний виконавець не скористалась.
Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відтак, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги в даному судовому засіданні за відсутності учасників справи, що не з?явилися.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Мотивувальна частина
Позиція суду
Враховуючи наявні матеріали справи, дослідивши подані докази та співставивши їх із нормами матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги з наступних підстав.
Встановлені судом обставини
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено частково. Забезпечено позов шляхом зобов'язання матері дитини ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), забезпечити у кожний понеділок, середу, п'ятницю тривалістю одну годину у період часу з 18:30 год. до 19:30 год. (не менше 60 хвилин) за київським часом спілкування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за допомогою відеозв'язку, в тому числі, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp), а також повідомити (повідомляти) батька дитини ОСОБА_2 про фактичне місце перебування (проживання), стан здоров'я та умови проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року зобов'язано боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) подати у 15-ти денний строк з моменту вручення їй ухвали суду звіт про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10.11.2025 року у справі №759/18906/23, пр. 2-з/759/179/25.
14 січня 2026 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва зобов'язано боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) подати у двадцятиденний строк з моменту вручення їй даної ухвали суду звіт про виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10.11.2025 року у справі №759/18906/23, пр. 2-з/759/179/25. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави штраф у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
12 березня 2026 року постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мариніної Вікторії Володимирівни відкрито виконавче провадження №80479932 з виконання ухвали №759/18906/23, виданої 04.03.2026 Святошинським р/с м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн.
Вказаною постановою стягнуто із боржника виконавчий збір у розмірі 6 656,00 грн.
Скаржник вважає дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мариніної Вікторії Володимирівни щодо відкриття виконавчого провадження №80479932 протиправними, а відповідну постанову такою, що підлягає скасуванню, на підставі чого нею було подано дану скаргу.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовні норми права
Як встановлено в частині першій статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У пункті 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, засадами виконавчого провадження, зокрема, є обов'язковість виконання рішень та законність (п.п. 2, 3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.
При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, передбачає, серед іншого, можливість сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права (ст. 447-1 ЦПК України).
Пунктом а ч. 1 ст. 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Строк для подачі скарги ОСОБА_1 дотриманий.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
ОСОБА_1 скористалась своїм правом та подала скаргу на дії та рішення головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мариніної Вікторії Володимирівни щодо постанови про відкриття виконавчого провадження №80479932.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частина друга цієї статті).
Скаржниця, обґрунтовуючи підстави для подачі скарги, посилалась, зокрема, на статтю 4 Закону України «Про виконавче провадження», зазначаючи, що постанова про відкриття виконавчого провадження містить помилки.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У даному випадку виконавчим документом є ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 14.01.2026 про накладення на ОСОБА_1 штрафу. Відтак, вимоги ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть поширюватись на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Однак, суд погоджується із доводами ОСОБА_1 про те, що постанова головного державного виконавця Мариніної В.В. від 12.03.2026 про відкриття виконавчого провадження № 80479932 містить певні неточності у даті постановлення ухвали, у межах котрої було прийнято рішення про накладення штрафу, та повній назві суду, котрий видав виконавчий документ.
Водночас, суд не вважає, що вказані недоліки є підставою для визнання вказаної постанови протиправною та її скасування.
Суд звертає увагу на те, що усі інші відомості у постанові є вірними, що дає змогу ідентифікувати на підставі якого виконавчого документу відкрито дане виконавче провадження.
Також суд звертає увагу на те, що у автоматизованій системі виконавчого провадження до матеріалів виконавчого провадження №80479932 приєднано відсканований супровідний лист та ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14.01.2026 у справі №759/18906/23, направлені до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Святошинським районним судом міста Києва для виконання та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаної ухвали.
Відтак, хоча постанова про відкриття виконавчого провадження №80479932 від 12.03.2026 дійсно містить неточності, однак вони не є настільки суттєвими, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, через що мала б бути скасована відповідна постанова.
Водночас, за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження, із застосування повного доступу до виконавчого провадження №80479932, судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мариніної Вікторії Володимирівни від 24.03.2026 внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Дата видачі: 04.03.2026 зазначено Дата видачі: 14.01.2026; замість Суб'єкт, що видав ВД: Святошинський р/с м. Києва зазначено Суб'єкт, що видав ВД: Святошинський районний суд міста Києва.
Таким чином, суд не знайшов підтвердження доводам Лало В.Л. щодо необхідності скасування постанови про відкриття виконавчого провадження із зазначених підстав.
Щодо доводів скаржниці про відсутність у постанові строку на добровільне виконання рішення суду та передчасне визначення виконавчого збору, суд вважає необхідним зазначити наступне.
У відповідності до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» строк на добровільне виконання рішення передбачений лише для рішень немайнового характеру.
Оскільки виконавче провадження №80479932 стосується стягнення із ОСОБА_1 штрафу на користь держави, тобто рішення майнового характеру, у державного виконавця був відсутній обов'язок зазначення про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.
Крім того, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Керуючись зазначеними положеннями Закону України «Про виконавче провадження» головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мариніна В.В. при відкритті виконавчого провадження №80479932 визначила розмір виконавчого збору, який постановила стягнути із боржниці, якою є ОСОБА_1 .
Відтак, дії виконавця у даній частині є законними та такими, що відповідають чинному законодавству.
Висновки за результати розгляду скарги
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч.ч. 1, 3 ст. 451 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, за результатами розгляду скарги, проаналізувавши усі наявні докази та співвставивши їх із відповідними нормами законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги у повному обсязі, оскільки оскаржувані рішення та дії були вчинені державним виконавцем відповідно до закону та у межах її повноважень.
Питання щодо розподілу витрат, пов?язаних із розглядом скарги, ОСОБА_1 у поданій скарзі не ставила.
Відтак, судові витрати залишаються за скаржницею.
Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, ст.ст. 1, 2, 4, 18, 26, 27, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії і рішення головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мариніної Вікторії Володимирівни щодо постанови про відкриття виконавчого провадження - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 21 квітня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко