СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/29222/25
пр. № 2/759/4814/26
20 квітня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судових засідань Чугай В.М., представника позивача - адвоката Бондарчука З.В., представника відповідача - адвоката Пугача С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» про захист прав споживачів, розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва, стягнення коштів, -
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва №72-0310/2018-1 від 03.10.2018, укладеного між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», та стягнення грошових коштів, сплачених за цим договором у розмірі 1 292 555 гривень 75 копійок, 11 633 гривні 00 копійок винагороди за управління майном, пені у розмірі 74 296 104 гривні 90 копійок, 50 000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що між позивачем (управителем) та відповідачем (доверітелем) було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва №72-0310/2018-1 від 03.10.2018, відповідно до умов якого, довіритель зобов'язувався прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, правилами ФФБ виду А ЖК «SOLAR CITY» при цьому забудовником зазначено ТОВ «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ».
Позивач зазначає, що виконала свої зобов'язання перед Управителем ФФБ ТОВ «ФК «Житло-Капітал» в повному обсязі (100%), внесла кошти у розмірі 1 292 555,75 грн. за 66,37 кв.м. та отримала свідоцтво №С72-0310/2018-1 від 04.10.2018 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А ЖК «SOLAR CITY», а також позивачем сплачено 11 633,00 грн. винагороди за управління майном. У вказаному свідоцтві планово-орієнтованою датою введення будинку в експлуатацію визначено 30.06.2020, а передачі під заселення 30.09.2020.
Після сплати позивачем за об'єкт інвестування, 04.10.2018 був укладений договір №М72-0310/2018-1 відступлення майнових прав, згідно з яким управитель передає довірителю майнові права на об'єкт інвестування №10, двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що виконала взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості об'єкту інвестування, проте відповідач не здійснював належний контроль за дотриманням забудовником виконання умов та зобов'язань за договором, що призвело до збільшення строків будівництва більш ніж на 7 років, будівництво не завершено до тепер. У подальшому, відповідачем зі своєї сторони було допущено ще ряд порушень, які унеможливлюють виконання ним умов договору про участь у Фонді фінансування будівництва №72-0310/2018-1 від 03.10.2018.
Також позивач вказує, що закінчився строк дії договорів оренди земельних ділянок за адресою Святошинська площа, 1, укладені між Київською міською радою та ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко». Таким чином, автоматично припинили дію договір, укладений між орендарем земельної ділянки ЗАТ «МЖК «АКАДЕММІСТЕЧКО» та забудовником ТОВ «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» та договір управителя із забудовником № 72-01/03/18 від 01.03.2018.
Звернула увагу на те, що у травні 2025 року регулятор вкотре зупинив дію ліцензії ТОВ «ФК «Житло-Капітал» за невиконання розпорядження про усунення порушення профільного законодавства, а саме у зв'язку з не приведенням структури власності у відповідність до ліцензійних умов.
Крім того, позивач зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
15 грудня 2025 року від представника позивача - адвоката Бондарчука З.В. надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання.
05 січня 2026 року від представника ТОВ «ФК «Житло-Капітал» - адвоката Пугача С.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки нею обрано неналежний спосіб захисту. Вказав, що позивачем порушуються умови укладеного договору про участь у ФФБ, а її вимоги про розірвання договору не є спірними. Відповідач вважає, що вимоги позивача про розірвання договору не є спірними, оскільки Договором передбачено певний порядок його розірвання за ініціативи як Довірителя, так і Управителя Фонду. При виконанні стороною Договору певних дій (повідомлення сторони про намір розірвання договору, тощо) відбувається розірвання Договору в порядку та на умовах, які погоджені сторонами договору. Вказав, що позивачем не здійснювалося будь-яких дій, які передбачені розділом 9 Договору про участь у фонді фінансування будівництвом, які б свідчили про намір розірвати договір.
Представник відповідача вказує на те, що позовні вимоги щодо стягнення коштів із управителя є безпідставними, оскільки в даному випадку Управитель фонду при відмові Довірителя від участі у Фонді фінансування будівництва повинен повернути кошти в порядку передбаченому ст. 20 Закону № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», тобто із фонду фінансування будівництва після здійснення управителем наступної повної реалізації відповідного об'єкта інвестування або після введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Зазначив, що ч. 9 ст. 20 Закону № 978-IV передбачено, що для ФФБ виду А виплата коштів Довірителю не може здійснюватися за рахунок іншого Фонду фінансування будівництва, або власного майна управителя. У той же час, позивач просить суд стягнути кошти з відповідача у зв'язку із розірванням Договору, що суперечить погодженим умовам Договору про участь у ФФБ, Правилам ФФБ та нормам Закону № 978-IV. У випадку задоволення вказаної вимоги із Управителя ФФБ буде стягнуто кошти за рахунок його власного майна, що не відповідає вимогам Закону. Вважає, що у відповідача відсутні грошові зобов'язання перед Довірителем. У випадку розірвання договору у Управителя є зобов'язання перед Довірителем повернути майно (кошти) передане в довірче управління і повернути у порядку передбаченому Договором, правилами ФФБ та порядку передбаченому спеціальним Законом № 978-IV.
Також представник відповідача зазначив, що відповідач, як управитель численних фондів фінансування будівництва, з метою уникнення втрати чи нестачі коштів ФФБ для розрахунку із довірителями в разі припинення ФФБ чи дострокового розірвання договорів про участь у ФФБ, зобов'язаний забезпечити, в тому числі, рівність прав усіх довірителів на повернення коштів у зв'язку із припиненням участі у ФФБ. З цією метою, Законом № 978-IV, Договором про участь у ФФБ та Правилами ФФБ визначено порядок припинення участі у ФФБ та механізм і строки повернення у зв'язку із цим коштів довірителю. Позовні вимоги про стягнення коштів у зв'язку із розірванням Договору про участь у ФФБ, порушують баланс прав Управителя та Довірителя за Договором про участь у ФФБ, а також ставлять під великий ризик реалізацію прав на отримання у власність об'єктів інвестування іншими довірителями відповідного ФФБ. Оскільки через нестачу чи відсутність коштів на рахунку ФФБ Управитель не зможе здійснити оплату коштів забудовнику на спорудження об'єкту будівництва. У зв'язку із цим передбачається повернення довірителю коштів, у зв'язку із припиненням участі у ФФБ, за настання певних умов - або реалізації відповідного об'єкту інвестування іншому довірителю, або після введення об'єкту будівництва в експлуатацію.
Відповідач не заперечує щодо використання свого права позивачем в частині розірвання умов Договору та повернення грошових коштів, однак розірвання умов Договору про участь у ФФБ має бути здійснено у письмовій формі, на умовах Договору про участь у ФФБ та у відповідності до норм Закону № 978-IV.
Крім того представник відповідача вказує на те, що позивачем не надано доказів виконання ним умов Договору про участь у фонді фінансування будівництва, фінансових документів, що підтверджують перерахування коштів на рахунок фонду фінансування будівництва. Станом на сьогодні у ТОВ «ФК «Житло-Капітал» відсутні будь-які грошові зобов'язання перед позивачем.
05 січня 2026 року від представника відповідача - адвоката Пугача С.В. надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн., у зв'язку із неспівмірністю заявлених позивачем витрат на правничу допомогу із розміром наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу необґрунтованими та недоведеними.
08 січня 2026 року від представника позивача - адвоката Бондарчука З.В. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій представник просить відзив відповідача на позовну заяву у справі залишити без розгляду, а справу вирішувати за наявними матеріалами. Звернув увагу суду на те, що позивач відмовляється від участі в ФФБ не з власної волі, а по причині порушення третьою особою (забудовником) строків спорудження об'єкта будівництва та неналежного виконання відповідачем (управителем) своїх обов'язків, передбачених ч. 1 статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а тому позивач (довіритель) має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Відповідач (управитель) зобов'язаний виплатити позивачу (довірителю) кошти у сумі, що визначається відповідно до ст. 20 Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ.
Вказав, що право позивача на розірвання договору про участь у ФФБ № 72-0310/2018-1 та повернення коштів останньому чітко визначено частиною 4 статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Підстави для повернення коштів позивачу в порядку ч. 4 ст. 18 Закону України № 978-IV, передбачені договором про участь у ФФБ та Правилами ФФБ, однак відповідач про них замовчує. У пункті 11.1. договору про участь у ФФБ № 72-0310/2018-1 від 03.10.2018 зазначено, що управитель і забудовник за невиконання прийнятих на себе зобов'язань за договорами про участь у ФФБ та договором управителя із забудовником несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Представник позивача також наголосив, що будівництво об'єкта інвестиції позивача не закінчено, будинок не введено в експлуатацію і не передано у право власності останньому станом на сьогодні. Більш того, у разі збільшення строків будівництва більш ніж на 90 днів, в даному випадку вони становлять більше 7 років, то відповідно до п. 4.2. Правил про участь у ФФБ, ст.ст. 11 (абз. 16), 12 Закону «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та п. 2.1.1.13 Договору про участь у ФФБ № 72-0310/2018-1 від 03.10.2018, відповідач зобов'язаний був письмово повідомити Довірителя ФФБ про ці обставини. Однак, управитель проігнорував дану вимогу договору, Правил, Закону та жодних офіційних листів на адресу позивача не надсилав. Якби, відповідач вчасно відреагував на виниклу проблему та вжив відповідних заходів, які передбачені Законом України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», Правилами ФФБ, договором про участь у ФФБ та договором управителя із забудовником № 72-01/03/18 від 01.03.2018, то настання даної проблеми можна було б уникнути.
Крім того, зазначив, що позивач намагалася вирішити спір у досудовому порядку, 19 листопада 2025 року представником позивача на адресу відповідача направлялася заява про розірвання вказаного договору про участь у ФФБ та повернення коштів, оскільки позивач мав надію, що відповідач поверне кошти добровільно. Однак, відповідь на вказану заяву позивач не отримав, а також, враховуючи наявність вищезгаданих обставин, які перешкоджають ввести даний об'єкт в експлуатацію, було прийнято рішення звернутися до суду.
Наголосив, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що ним як управителем здійснювався належний контроль за Забудовником. Натомість, надані позивачем докази спростовують необґрунтовані твердження відповідача щодо належного контролю за Забудовником з боку відповідача та свідчить про наявність усіх підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % вартості роботи (послуг) на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Бондарчук З.В. зазначив, що враховуючи, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за спірним Договором про участь у фонді фінансування будівництва, а Управителем допущено істотне порушення умов цього договору щодо передачі ОСОБА_1 у власність об'єкта інвестування, адже затримано введення об'єкта будівництва в експлуатацію та здачу під заселення, і термін здачі вказаного будинку відповідач не зазначає і на теперішній час, більше того стороною відповідача у відзиві вказано про зупинення фінансування будівництва на невизначений строк, та встановлено втрату права відповідача та Забудовника на користування земельною ділянкою для забудови, що в сукупності вказує про неможливість використати позивачем результати Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 72-0310/2018-1 від 03.10.2018 (отримання Довірителем у власність житла (об'єкта інвестування)), тому наявні усі підстави для задоволення позову.
23 лютого 2026 року від представник ТОВ «ФК «Житло-Капітал» - адвоката Пугача С.В. надійшла заява, у якій він просить виключити із числа доказів копію договору доручення №541, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №7180 від 04.10.2018, оскільки такі докази не відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на викладені у відзиві доводи.
Третя особа явку свого представник у судове засідання не забезпечила без повідомлення причин такої неявки, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності представник третьої особи.
Суд, вислухавши доводи сторін, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Судом встановлено, що між позивачем (управитель) та відповідачем (довіритель) укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 72-030/2018-1 від 03.10.2018.
Відповідно до умов Договору відповідач у відповідності до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Правилами фінансування будівництва виду А ЖК «SOLAR CITY», затверджених наказом ТОВ «ФК «Житло-Капітал» № 7 від 01.03.2018, замовляє і фінансує за рахунок коштів ФФБ виду «А» спорудження об'єкту будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , а забудовник ТОВ «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» зобов'язується збудувати об'єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам на умовах та в строки, встановлені в цій Угоді.
Зазначений договір про участь у ФФБ укладений на підставі договору доручення ТОВ «УКРБУДПЕРЕКАЗ», як повіреним, з метою здійснити від імені та в інтересах, за рахунок довірителя перерахування коштів на рахунок відповідного фонду фінансування будівництва ТОВ «ФК «Житло-Капітал» в якості оплати за договором участі у фонді фінансування будівництва.
04.10.2018 було укладено Договір № М72-0310/2018-1 відступлення майнових прав, згідно З яким управитель передає довірителю майнові права на об'єкт інвестування № 10: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №7180 від 04 жовтня 2018 року на підставі договору доручення № 541 від 04.10.2018, ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання довірителя перед Управителем ФФБ ТОВ «ФК «Житло-Капітал» в повному обсязі у розмірі 100%, що становить 1 292 555,75 грн., за 66,37 кв.м. та отримано свідоцтво №С72-0310/2018-1 від 04.10.2018 про участь у фонді фінансування будівництва виду А ЖК «SOLAR CITY».
Крім того, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 7181 від 04.10.2018, виданої ТОВ «УКРБУДПЕРЕКАЗ», ОСОБА_1 сплатила відповідачу винагороду за управління майном у розмірі 11 633,00 грн.
Так, згідно з договором про участь у Фонді фінансування будівництва довіритель зобов'язується передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність житла (об'єкта інвестування), а управитель зобов'язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, правилами ФФБ виду А ЖК «SOLAR CITY», затвердженими наказом директора управителя № 7 від 01.03.2018, договором між забудовником та управителем № 72-01/03/18 від 01.03.2018 та чинним законодавством України (п. 1.1. цього Договору).
За змістом п. 1.2. цього ж Договору, Забудовником на дату підписання цього договору є ЖК «SOLAR CITY».
Відповідно до п. 1.9. Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 72-030/2018-1 від 03.10.2018 опис об'єкта інвестування, що підлягає передачі довірителю в порядку та на умовах цього договору після завершення будівництва: об'єкт будівництва - Житловий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:155:0036); об'єкт інвестування - квартира; номер об'єкта інвестування - 10; попередньо визначена загальна кількість вимірних одиниць об'єкта інвестування - 66,37 м кв.; планово-орієнтовний термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію - 30.06.2020; планово-орієнтовний термін здачі об'єкта будівництва під заселення - 30.09.2020.
Згідно з умовами цього ж договору довіритель передає в довірчу власність Управителя грошові кошти в розмірі 1 292 555 грн. 75 коп. в порядку, встановленому графіком внесення до ФФБ коштів, який є невід'ємною частиною цього договору. Це є орієнтовна загальна вартість об'єкта фінансування на день укладення цього договору. Кошти до ФФБ у розмірі не менше 100 % орієнтовної загальної вартості об'єкта інвестування на день укладення цього договору, що становить 1 292 555 грн. 75 коп., довіритель повинен внести до 10.10.2018 (п.п. 5.8., 5.9. вказаного Договору).
За змістом п. 10.1., абз. 1 п. 10.1.5. договору про участь у фонді фінансування будівництва довіритель сплачує управителю винагороду: за управління майном - 0,9 % від орієнтовної загальної вартості об'єкта інвестування (на день підписання цього договору), - сплачується довірителем на поточний (особистий) рахунок Управителя в день внесення першої частки коштів до ФФБ.
При цьому, судом з'ясовано, що позивач повністю оплатила вартість об'єкта інвестування, у зв'язку з чим позивачу відповідачем було видано Свідоцтва № С72-0310/2018-1 від 04.10.2018 про участь у ФФБ виду А ЖК «SOLAR CITY».
Сума коштів у розмірі 1 292 555 грн. 75 коп. за 66,37 м. кв. вимірних одиниць об'єкту інвестування (для внесення на рахунок ФФБ), 11 633 грн. 00 коп. (для внесення винагороди за управління майном) згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера.
19.11.2025 ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «ФК «Житло-Капітал» із вимогою про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва та повернення сплачених коштів.
Вказана вимога залишена відповідачем без реагування.
Спірні правовідносини, які скалились між сторонами, регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року № 978-ІV.
Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року № 978-ІV є спеціальним законом, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла.
З метою отримання довірителями у власність житла фінансова установа, як управитель, створює ФФБ, управління яким здійснює відповідно до затверджених Правил фонду та договору управління майном (ст. ст. 5, 6, 7, 9 Закону № 978-IV).
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 978-IV правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об'єктів інвестування, порядок та умови закріплення об'єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов'язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об'єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ.
Частиною 3 ст. 11 Закону № 978-IV встановлено, що для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єктів інвестування, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва, та зобов'язаний своєчасно ввести його в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування.
Згідно з ч. 1 ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Частиною другою статті 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.
За приписами частини другої статті 651 ЦК України, що є загальними нормами матеріального права щодо підстав розірвання договору, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінка істотності порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб'єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суд повинен встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір.
Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Також, згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року № 978-ІV, що є спеціальним законом у питаннях розірвання договору про участь у ФФБ, у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.
Підставами для дострокового розірвання договору та виплати коштів довірителю за частиною четвертою статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»: 1) у разі порушення забудовником строків спорудження будівництва; 2) у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою статті 18 Закону (тобто контроль за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором).
Отже, порушення забудовником строків спорудження будівництва є самостійною обставиною, за наявності якої довіритель у праві вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати коштів, які ним внесено до Фонду фінансування будівництва.
Відповідачем у даній справі не надано доказів здійснення належного контролю за ходом будівництва та дотримання строків спорудження об'єкта нерухомості.
Судом з'ясовано, що відповідно до п. 1.9 договору про участь у ФББ № 72-0310/2018-1 від 03.10.2018, укладеного між ТОВ «ФК «Житло-Капітал» і ОСОБА_1 , планово-орієнтовний термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію - 30.06.2020; планово-орієнтовний термін здачі об'єкта будівництва під заселення - 30.09.2020.
Також відповідно до отриманого позивачем Свідоцтва № С72-0310/2018-1 від 04 жовтня 2018 року про участь у ФФБ виду А ЖК «SOLAR CITY», планово-орієнтовний термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію - 30.06.2020; планово-орієнтовний термін здачі об'єкта будівництва під заселення -30.09.2020.
Відповідач не заперечував факту того, що будівництво об'єкта, який інвестував позивач не закінчене, будинок в експлуатацію не введено і станом на сьогодні квартиру не передано у право власності позивача.
ТОВ «ФК «Житло-Капітал» зазначено про припинення фінансування будівництва, та призупинення на невизначений час спорудження А ЖК «SOLAR CITY».
Судом також встановлено, та не спростовано відповідачем, що в управителя ТОВ «ФК «Житло-Капітал» і забудовника ТОВ «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» відсутні права землекористування на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_2 (кадастрові номери: 8000000000:75:155:0036, 8000000000:75:155:0051) з відповідним цільовим призначенням для будівництва житлового комплексу, що підтверджується Інформацією з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.11.2025.
Строк дії договорів оренди земельних ділянок площею 2,8286 га та 0,2747 га, що знаходяться на Святошинська площа, 1 у Святошинському районі м. Києва (кадастрові номери: 8000000000:75:155:0036, 8000000000:75:155:0051), укладених між Київською міською радою та ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко», посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. від 06.02.2007, припинився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/6425/22 від 08.09.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ».
Таким чином, забудовник ТОВ «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» не в змозі виконати свої зобов'язання, покладені на нього договором № 72-01/03/18 від 01.03.2018, Правилами ФФБ та Закону № 978-IV.
Крім того, новий термін здачі вищевказаного об'єкта будівництва сторонами не погоджений.
У пункті 11.1. договору про участь у ФФБ №72-0310/2018-1 від 03.10.2018 зазначено, що управитель і забудовник за невиконання прийнятих на себе зобов'язань за договорами про участь у ФФБ та договором управителя із забудовником несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач не заперечує факт того, що будівництво об'єкта інвестиції позивача не закінчено, будинок не введено в експлуатацію і не передано у право власності ОСОБА_1 більше 7 років.
Відповідно до п. 4.2. Правил про участь у ФФБ, ст.ст. 11 (абз. 16), 12 Закону «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та п. 2.1.1.13 Договору про участь у ФФБ № 72-0310/2018-1 від 03.10.2018, відповідач зобов'язаний був письмово повідомити Довірителя ФФБ про ці обставини.
Однак, управитель проігнорував дану вимогу договору, Правил, Закону та жодних офіційних листів на адресу позивача не надсилав.
Статтею 13 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що управитель ФФБ здійснює контроль за цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів, дотриманням строків виконання робіт на об'єкті будівництва, дотриманням технічних характеристик об'єкта будівництва та об'єктів інвестування, вживає заходів для усунення виявлених недоліків, а також здійснює контроль за виконанням забудовником своїх зобов'язань за договором.
Пунктом 4.11. Правил ФФБ виду А ЖК «SOLAR CITY», затверджених наказом ТОВ «ФК «Житло-Капітал» № 7 від 01.03.2018, визначено: у разі порушення Забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання Управителем своїх обов'язків, передбачених п. 4.10. цих Правил, Довіритель має право вимагати від Управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів.
Отже, у зв'язку з порушенням забудовником строків спорудження об'єкта будівництва, що у свою чергу є істотним порушенням умов договору другою стороною, у позивача виникло право на розірвання договору в судовому порядку, на підставі ч. 4 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» зважаючи те, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за спірним договором, а управителем допущено істотне порушення умов цього договору щодо передачі ОСОБА_1 у власність об'єкта інвестування.
Ураховуючи наявні порушення зобов'язань, суд вважає доведеним позивачем настання наслідків, тобто відповідач повинен понести відповідальність згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України №978-IV, яка передбачає, що останній зобов'язаний виплатити позивачу кошти у сумі, що внесена позивачем до ФФБ.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач відмовляється від участі в ФФБ не з власної волі, а по причині порушення третьою особою (забудовником) строків спорудження об'єкта будівництва та неналежного виконання відповідачем (управителем) своїх обов'язків, передбачених ч. 1 статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а тому позивач (довіритель) має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів.
Відповідач (управитель) зобов'язаний виплатити позивачу (довірителю) кошти у сумі, що визначається відповідно до ст. 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.
Більше того, стороною відповідача не доведено, що на даний час будинок споруджено, а під час розгляду справи вказано про зупинення фінансування будівництва на невизначений строк, та встановлено втрату права відповідача та забудовника на користування земельною ділянкою для забудови, що в сукупності вказує про неможливість використати позивачем результату договору про участь у Фонді фінансування будівництва (отримання довірителем у власність житла (об'єкта інвестування), тому наявні підстави для задоволення позову в частині розірвання спірного договору про участь у ФФБ та стягнення сплачених позивачем на його виконання коштів у розмірі 1 292 555,75 грн. та 11 633,00 грн. винагороди за управлінням майном.
Безпідставними є твердження відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження внесення позивачем коштів у 100% розмірі за об'єкт інвестування, оскільки зазначене підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, на підставі яких позивач отримала від відповідача Свідоцтво № С72-0310/2018-1 від 04.10.2018 про участь у фонді фінансування будівництва виду А ЖК «SOLAR CITY», і саме цей документ підтверджує участь позивача у ФФБ, а також внесення ним коштів до ФФБ (згідно з абз. 11 ст. 15 Закону України ««Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»).
Крм того, п. 8.8. Правил Фонду фінансування будівництва, затверджених наказом ТОВ «ФК «Житло-Капітал» № 7 від 01.03.2018 та Закону України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», договір № М72-0310/2018-1 відступлення майнових прав від 04.10.2018 є документом, що підтверджує здійснення позивачем 100 відсоткової сплати за об'єкт інвестування.
Доказів на спростування зазначеного відповідачем суду не надано.
Крім того, посилання відповідача на те, що позивач має право на дострокове розірвання договору, але у порядку, який передбачений правилами ФФБ та договором про участь у ФФБ - сума внесених довірителем коштів підлягає поверненню після здійснення управителем наступної повної реалізації відповідного об'єкта інвестування або після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, є необґрунтованим, оскільки такий порядок дострокового припинення управління майном, передбачений сторонами у розділі 9 договору про участь у ФФБ, міг бути застосований сторонами лише у період до запланованої дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію. У той же час, такі строки на момент звернення позивача до суду з даним позовом спливли, що і стало підставою для звернення до суду.
Щодо посилання відповідача на те, що сторонами договору про участь у ФФБ був визначений лише планово-орієнтовний термін введення будинку в експлуатацію, слід вказати наступне.
Положення договору щодо встановлення нечіткого та некоректного строку завершення будівництва та введення об'єкта будівництва в експлуатацію (можливість його змінювати безліч разів за ініціативою забудовника в односторонньому порядку) повинно тлумачитись на користь споживачів і таким чином застерігати забудовника у можливості наступної зміни терміну завершення будівництва та введення об'єкта нерухомості в експлуатацію без реального виконання робіт по будівництву, а лише посилаючись на таку умову договору.
Верховним Судом неодноразово застосовувався принцип «contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem» слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), зокрема в постановах від 30 січня 2024 року у справі № 910/903/23, від 17 січня 2024 року у справі № 201/5221/21, від 11 січня 2024 року у справі № 902/113/23, від 12 грудня 2023 року у справі № 910/2443/22, від 16 листопада 2023 року у справі № 910/15587/21, від 08 листопада 2023 року у справі № 700/740/17, від 24 жовтня 2023 року у справі № 920/1396/15.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 615/1410/17 з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц вказано, що: «Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party)».
Отже, саме відповідач повинен нести ризик, пов'язаний з неясністю умови договору щодо строку завершення будівництва, а сама по собі умова договору про можливість змінювати терміни будівництва з ініціативи забудовника не повинна бути тягарем для споживачів його послуг та позбавляти права на отримання житла або стягнення вже сплачених коштів за таке житло.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено наступні дефініції: споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Стороною позивача не доведено, що несвоєчасне введення об'єкта в експлуатацію сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони відповідача. Також суду не надано доказів неналежного виконання управителем своїх зобов'язань щодо контролю за строками прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, зокрема доказів того, що збільшення строків будівництва об'єкта сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони управителя (відсутність контролю, неналежний контроль за забудовником).
Факт неналежного виконання забудовником покладених на нього обов'язків не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача як управителя коштів за договором про участь у ФФБ, без доведення, що саме його дії чи бездіяльність завдали шкоди позивачу.
Ураховуючи, що позивач має на меті задовольнити власні потреби у житлі, ці відносини безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю, позивач є споживачем фінансової послуги, отже суд погоджується з доводами позивача, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила Закону України «Про захист прав споживачів».
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 501/3038/16 (провадження № 61-246св19), від 01 вересня 2022 року в справі № 759/3606/20 (провадження № 61-11705св21), та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 759/9026/21 (провадження № 61-10154сво22).
Однак, враховуючи те, що виконавцем та відповідальною особою за введення спірного об'єкта в експлуатацію є забудовник, а не ТОВ «ФК «Житло-Капітал» як управитель майном, а також, враховуючи те, що відповідно до умов договору про участь у ФББ та Правил ФФБ спірного об'єкта будівництва ТОВ «ФК «Житло-Капітал» не несе відповідальності за порушення термінів введення об'єкта будівництва в експлуатацію, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пеню, нараховану позивачем на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а саме в частині розірвання договору про участь у ФФБ №72-0310/2018-1 від 03.10.2018 та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за об'єкт інвестиції у розмірі 1 292 555 гривень 75 копійок та винагороди за управління майном у розмірі 11 633 гривні 00 копійок.
Щодо судових витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розрахунку суми судового збору враховується, що позовна заява подана до суду через підсистему «Електронний суд», тому застосовні положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
За подання фізичною особою позову до суду майнового характеру у 2025 році (з урахуванням ціни позову 75 650 293, 65 грн.) судовий збір підлягав сплаті у розмірі 12 112, 00 грн. (15 140,00 грн. х 0,8).
Враховуючи часткове задоволення позову на суму 1 304 188,75 грн., що складає 1,72%, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 208, 32 грн.
Судовий збір у розмірі 11 903,68 грн. суд відносить на рахунок держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову до суду на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 206, 223, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» про захист прав споживачів, розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва, стягнення коштів - задовольнити частково.
Розірвати договір про участь у Фонді фінансування будівництва №72-0310/2018-1 від 03.10.2018, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35393445; місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) сплачені по договору про участь у Фонді фінансування будівництва №72-0310/2018-1 від 03.10.2018 року грошові кошти у розмірі 1 292 555 (один мільйон двісті дев'яносто дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 75 копійок та винагороду за управління майном у розмірі 11 633 (одинадцять тисяч шістсот тридцять три) гривні 00 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35393445; місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б) у дохід держави судовий збір у розмірі 208 (двісті вісім) гривень 32 копійки.
Судовий збір у розмірі 11 903 (одинадцять тисяч дев'ятсот три) гривні 68 копійок віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.О. Горбенко