печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20502/26-к
20 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62023000000001065 від 06.12.2023
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62023000000001065 від 06.12.2023.
Обґрунтовуючи вказане клопотання заявник акцентує увагу на тривалість кримінального провадження та відсутність повідомлення про підозру ОСОБА_4 .Разом з тим, вказує, що доступ до вмісту телефону вже був наданий під час обшуку, тому подальший арешт є зайвим, оскільки під час проведення обшуку слідчий отримав безперешкодний фізичний доступ до зазначених пристроїв та мав повну можливість здійснити огляд їх вмісту, зняти копії даних та зафіксувати будь-яку інформацію, що могла мати доказове значення. За таких обставин збереження арешту телефону та сім-карти є непропорційним втручанням у право на приватність та позбавляє особу надзвичайно важливого засобу комунікації на невизначений строк без будь-яких процесуальних гарантій щодо тривалості такого обмеження.
Адвокат ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Прокурор подав до суду заяву щодо розгляду провадження за його відсутності, заперечував щодо задоволення клопотання та долучив низку документів.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Відповідно до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, статтями, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023000000001065 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №757/30903/25-к на підставі клопотання прокурора накладено арешт на тимчасово вилучене майно ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 15 Pro, IMEII: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Iphone 7, IMEI: НОМЕР_3 ; чорнові записи на 3 арк.
Вирішуючи питання щодо доцільності скасування арешту майна, слідчий суддя звертає увагу на ту обставину, що відповідно до матеріалі провадження постановою слідчого ГСУ ДБР призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу низки мобільних пристроїв, зокрема мобільних телефонів марки Iphone 15 Pro, IMEII: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; Iphone 7, IMEI: НОМЕР_3 , що на даному етапі кримінальному провадженні є ключовим етапом у встановленні істини у справі, тому враховуючи наведені вище обставини заявник звертаючись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, не довів, як того вимагає ч.2 ст.174 КПК України, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя доходить висновку, що клопотання сторони захисту є передчасним, оскільки у кримінальному провадженні призначена експертиза, а відтак, існує необхідність та доцільність у застосуванні арешту на вказане вище майно.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи, що доводи клопотання не містять доказів того, що вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність, та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді від 30.06.2025, що дає слідчому судді підстави дійти висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, шляхом збереження арешту накладеного на зазначене майно, оскільки актуальність цього заходу до теперішнього часу не відпала. З урахуванням наведених обставин клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62023000000001065 від 06.12.2023 - залити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1