печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16248/26-к
24 березня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням зако нів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого на території домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_2 на території земельних ділянок з кадастровими номерами: 2110100000:49:001:0115 та 2110100000:49:001:0116, розлученого, з вищою освітою, маючого на утриманні малолітню та неповнолітню дитину, раніше не судимого,
у кримінальному провадженні № 12024181010000319 від 06.02.2024 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 361-1, ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 396 КК України,
Вступ
На вирішення слідчому судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого про продовження строку дії застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, до 27.05.2026 включно, з визначенням застави у розмірі 400 000 000 млн. грн.
Обґрунтування клопотання
Зі змісту клопотання вбачається, що 28.12.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру:
- у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій, вчиненні правочинів з таким майном, а також вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним та права на таке майно, за обставин, коли ОСОБА_8 достовірно знав, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом, що вчинено за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України;
- в організації підроблення офіційних документів, які видаються установою, що має право видавати такі документи, і які надають права або звільняють від обов'язків, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України;
- у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Строк дії запобіжного заходу спливає 28.03.2026, однак у зазначений строк завершити досудове розслідування неможливо у зв'язку із складністю кримінального провадження та великим обсягом необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які необхідно здійснити.
На переконання слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_8 , не зменшились та продовжують існувати. Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, виникла обґрунтована потреба у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 27.05.2026 включно.
Позиції сторін кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала клопотання з підстав, викладених у ньому. Додатково наголосила, що підозрюваний має підроблені документи, а тому ризик ухилення є доведеним.
Прокурор ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_8 має схильність до переховування від слідства, оскільки після того, як ним зацікавилось ФБР, він ініціював власну смерть та отримав підроблені документи на прізвище « ОСОБА_12 » та « ОСОБА_13 ".
Захисник, адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання з підстав необґрунтованості підозри та недоведеності ризиків. Оскільки під час проведення обшуку були вилучені ноутбуки та телефони, ризик знищення доказів є неможливим. Підозрюваний тривалий час перебуває в СІЗО, а тому просив відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою та обрати такий, що не пов'язаний із триманням під вартою. У разі застосування найсуворішого запобіжного заходу просив зменшити розмір застави до 5 млн грн.
Адвокат ОСОБА_7 оголосив письмові заперечення щодо не підслідності даної справи органам ДБР, недоведеності обґрунтованості підозри за ч. 3 ст. 209 КК України та відсутності ризиків. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю або ж визначити заставу у межах, передбачених КПК.
Захисник, адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні підтримав думку захисника - адвоката ОСОБА_7 та додатково зазначив, що ризик втечі є неможливим, оскільки кордон належно захищений.
Підозрюваний ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав думку своїх захисників. У разі застосування до нього домашнього арешту зобов'язувався з'являтися за викликом.
Релевантні джерела права
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024181010000319 від 06.02.2024 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 361-1, ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 396 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 у період з 2017 року по лютий 2024 року, діючи у складі організованої групи, брав активну участь у створенні та управлінні шкідливим програмним забезпеченням «IcedID». За допомогою цього вірусу здійснювалося несанкціоноване втручання в комп'ютерні мережі іноземних фінансових установ, викрадення персональних даних та незаконне заволодіння коштами громадян, за що Федеральною прокуратурою та ФБР США відносно нього розпочато кримінальне переслідування (справа № CRM-182-77857), а самого ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук.
З метою уникнення кримінальної відповідальності та екстрадиції до США, навесні 2024 року ОСОБА_8 організував інсценування власної смерті шляхом фальсифікації матеріалів впізнання невстановленого трупа, на підставі чого отримав свідоцтво про смерть. Надалі, для вільного пересування та легалізації свого перебування в Україні, він організував підроблення паспорта громадянина України та паспорта для виїзду за кордон на ім'я реально існуючої особи - ОСОБА_14 , які у жовтні 2024 року використав, пред'явивши їх працівникам поліції під час проведення обшуку за місцем свого фактичного проживання.
Одночасно, усвідомлюючи незаконний характер походження отриманих від кіберзлочинів коштів, ОСОБА_8 у період з грудня 2019 року по даний час здійснив їх легалізацію (відмивання) на території України. Шляхом систематичного вчинення правочинів він придбав низку об'єктів елітної нерухомості та дороговартісних транспортних засобів на загальну суму понад 62 млн грн, які з метою маскування фактичного володіння зареєстрував на своїх близьких родичів, колишніх дружин та довірених осіб.
27.12.2025 о 06 год. 22 хв. ОСОБА_8 затримано на підставі ст. 208, 615 КПК України.
28.12.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України.
Постановою заступника Генерального прокурора від 17.02.2026 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 28.03.2026.
29.12.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/66078/25-к до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.02.2026 (включно) із одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої визначений слідчим суддею в межах 132 100,3963 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 400 000 000,00 грн (чотириста мільйонів гривень), із зобов'язанням підозрюваного ОСОБА_8 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, а також виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- не відлучатися із міста Ужгорода Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із особами, які є власниками майна, яке згідно з зазначеними у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_8 , є таким, що одержано ним злочинним шляхом, з приводу обставин, що є предметом досудового розслідування;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку наявності);
- носити електронний засіб контролю.
Надалі, 23.02.2026 строк дії вищевказаного запобіжного заходу продовжено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/10646/26-к строком до 28.03.2026 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 757/14916/26-к продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 12 місяців, тобто до 28.12.2026.
Щодо обґрунтованості підозри
Рівень обґрунтованості підозри впливає на ступінь втручання в права підозрюваної особи при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, зокрема на вибір виду запобіжного заходу.
Так, рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку. Зазначене, зокрема, пов'язане із обов'язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК).
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Системний аналіз положень ст. 17, ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 94 та ч. 1, 2 ст. 368 КПК України свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання стосовно доведеності / не доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації її діяння відповідно до закону України про кримінальну відповідальність (КК України), позаяк вони підлягають вирішенню за результатами судового розгляду по суті обвинувального акта.
На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів визначає, чи є вірогідною причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (за стандартом «обґрунтованої підозри»), щоб застосувати до неї запобіжний захід.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, підтверджено долученими до матеріалів клопотання документами, а саме:
-висновком експерта від 27.12.2025 за результатом проведення судової фотопортретної експертизи (т. 1 а. м. 37-54);
-відомостями, отриманими з Департаменту поліцейського співробітництва (даних з бази Інтерполу тощо) (т. 1 а. м. 62-67);
-матеріалами, отриманими від компетентних органів США (відносно ОСОБА_8 ) (т. 1 а. м. 68-86);
-протоколом обшуку від 22.10.2024 (т. 1 а. м. 89-93);
-протоколом огляду документів від 20.11.2024 (т. 1 а. м. 94-99);
-висновком експерта від 09.12.2024 за результатом проведення судової технічної експертизи документів (т. 1 а. м. 100-108);
-висновком експерта від 08.01.2025 за результатом проведення судової технічної експертизи документів (т. 1 а. м. 109-122);
-висновком експерта від 14.01.2025 за результатом проведення судової технічної експертизи документів (т. 1 а. м. 123-137);
-висновком експерта від 09.03.2025 за результатом проведення судової фотопортретної експертизи (т. 1 а. м. 138-163);
-висновком експерта від 24.03.2025 за результатом проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (т. 1 а. м. 164-172);
-показаннями свідків: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 (т. 1 а. м. 196-200, 201-204, 205-207, 208-213, 214-218, 219-223);
-протоколом пред'явлення речей для впізнання від 31.10.2025 (т. 1 а. м. 224-227);
-протоколом обшуку від 27.12.2025 (т. 2 а. м. 185-191);
-інформаційними картками, отриманими з інформаційних баз даних відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , а також відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів (зазначених осіб) (т. 2 а. м. 1-6, 7-13, 14-20, 21-26, 27-30, 31-35, 36-46, 47-48, 49-50, 51-52, 53-54, 55-56);
-відомостями з Державного речових прав на нерухоме майно, а також іншими документами, які підтверджують право набуття права власності ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 на рухоме та нерухома майно, що є предметом легалізації (т. 2 а. м. 57-98, 99-112, 113-114, 115-144,145-152, 153-155, 156-168, 169-177, 178-179, 180-181, 182), іншими матеріалами в їх сукупності.
Дослідивши відомості, які містяться в перелічених доказах, слідчий суддя вважає їх у сукупності достатніми для того, щоб у межах судового контролю дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_8 до інкримінованих злочинів за тих обставин, що відображені у повідомленій йому підозрі, та про обґрунтованість останньої.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. У межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, вдаватися до оцінки наявності в її діях складу кримінального правопорушення чи конкретних кваліфікуючих ознак, на що вказувала сторона захисту.
Також слідчий суддя враховує, що відомості, які містяться в долучених слідчим матеріалах, загалом узгоджуються між собою та відповідають обставинам, викладеним у підозрі ОСОБА_8 .
Враховуючи зазначене, такий високий рівень обґрунтованості підозри виправдовує більш серйозне втручання в права особи при виборі запобіжного заходу.
Щодо заявлених ризиків для кримінального провадження
У своєму клопотанні слідчий вказав про продовження існування передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, які обумовлюють необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
(І) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Слідчий вказує, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, серед яких особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. У зв'язку із тяжкістю покарання підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчиняти дії з переховування від органів досудового розслідування та суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (рішення у справі «W v. Switzerland»).
Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти (рішення у справі «Бессієв проти Молдови»).
З урахуванням встановлених під час досудового розслідування обставин, існує обґрунтований ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Такий ризик, на думку слідчого судді, підтверджується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень та можливість призначення покарання у вигляді тривалого позбавлення волі, вживав активних заходів для уникнення кримінальної відповідальності, зокрема інсценував власну смерть шляхом фальсифікації документів та у подальшому використовував підроблені документи на інше ім'я.
Крім того, підозрюваний тривалий час перебував у розшуку, у тому числі міжнародному, що свідчить про його намір ухилятися від правоохоронних органів.
Вказані обставини у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що у разі незастосування запобіжного заходу підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
(ІІ) Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.
Даний ризик слідчий обґрунтовує тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усіх обставин, що мають значення для слідства, та всіх причетний до вчинення кримінальних правопорушень осіб, зокрема: 1) осіб, що були залучені ОСОБА_8 до підроблення офіційних документів; 2) осіб, які у співучасті з підозрюваним здійснювали легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом; 3) службових осіб, які, зловживаючи власним службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, сприяли підозрюваному в уникненні ним кримінальної відповідальності шляхом інсценування його смерті тощо.
Крім того, на даний час не відшукано та не вилучено всіх очевидно існуючих речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, зокрема: 1) спеціальних технічних засобів для виготовлення підробленої поліграфічної продукції; 2) іншого легалізованого майна, одержаного злочинним шляхом, та яке належить підозрюваному та йому співучасникам; 3) предмета неправомірної вигоди, наданої підозрюваним та/або іншими особами в його інтересах службовим особам, які сприяли підозрюваному в уникненні ним кримінальної відповідальності шляхом інсценування його смерті тощо.
Слідчий суддя погоджується з таким твердженням. Так, зазначений ризик підтверджується характером інкримінованих кримінальних правопорушень, які вчинялися у складі організованої групи, із використанням конспірації, підроблених документів та залученням невстановленого кола осіб. Така форма злочинної діяльності об'єктивно передбачає наявність значної кількості матеріальних носіїв інформації, документів, технічних засобів та інших доказів, доступ до яких підозрюваний може мати або впливати на їх збереження.
Крім того, підозрюваний уже вживав активних заходів для приховування своєї протиправної діяльності, зокрема організував інсценування власної смерті та використання підроблених документів, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки, спрямованої на уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом знищення або спотворення доказів.
Станом на даний час органом досудового розслідування не встановлено усіх обставин вчинення кримінальних правопорушень та не встановлено всіх співучасників, а також не відшукано і не вилучено всі речі та документи, що мають доказове значення, зокрема технічні засоби виготовлення підроблених документів, активи, набуті злочинним шляхом, а також предмети неправомірної вигоди.
Перебуваючи на волі, підозрюваний матиме реальну можливість впливати на невстановлених співучасників, координувати їх дії, давати вказівки щодо приховування або знищення доказів, а також безпосередньо вживати заходів для їх спотворення чи приховування.
У сукупності наведені обставини свідчать про наявність реального, а не гіпотетичного ризику знищення, приховування або спотворення доказів, що може істотно перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
(ІІІ) Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Існує обґрунтований ризик того, що підозрюваний ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків, експертів та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Зазначений ризик зумовлений як характером інкримінованих кримінальних правопорушень, так і роллю підозрюваного у їх вчиненні. Зокрема, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочинів у складі організованої групи, що передбачає наявність сталих зв'язків між співучасниками, підпорядкованість окремих осіб його вказівкам та можливість координації їхньої поведінки, у тому числі з метою протидії досудовому розслідуванню.
Крім того, підозрюваному відоме орієнтовне коло осіб, які можуть бути допитані як свідки, а також значення їхніх показань для доведення його винуватості. За таких обставин він об'єктивно зацікавлений у впливі на таких осіб з метою зміни їхніх показань, відмови від їх надання або надання неправдивої інформації.
Ризик впливу посилюється тим, що значна частина потенційних свідків перебуває у фінансовій або іншій залежності від підозрюваного, оскільки, за даними досудового розслідування, такі особи залучались до оформлення на себе майна, набутого за кошти злочинного походження, та тривалий час отримували від нього матеріальне забезпечення. Вказані обставини створюють передумови для здійснення на них незаконного впливу шляхом переконання, тиску або використання залежності.
Більше того, наявність цього ризику підтверджується конкретними фактичними даними. Зокрема, відповідно до показань свідка ОСОБА_26 , на початку березня 2026 року до нього за місцем проживання з'являлася особа з оточення підозрюваного, яка ініціювала спілкування щодо обставин кримінального провадження та повідомила про намір інших осіб встановити з ним контакт. Також зафіксовано появу невстановлених осіб поблизу місця проживання свідка з метою збору інформації про нього. Наведене свідчить про вже здійснювані дії, спрямовані на вплив на свідка у зв'язку з наданням ним показань.
Додатково слід врахувати, що досудове розслідування триває, встановлюються інші співучасники, у тому числі за участю компетентних органів іноземної держави, що розширює коло осіб, на яких підозрюваний може впливати з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід також враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
У сукупності наведені обставини свідчать про наявність реального, а не гіпотетичного ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, експертів та інших учасників кримінального провадження, що може призвести до спотворення доказів та перешкоджання встановленню істини у справі.
(ІV) Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Зазначений ризик зумовлений тим, що підозрюваний діяв у співучасті з іншими особами, коло яких на даний час повністю не встановлено, а отже, перебуваючи на волі, він матиме можливість інформувати їх про хід досудового розслідування, обсяг зібраних доказів та вжиті слідчі дії. Це, у свою чергу, створює реальні передумови для узгодження позицій співучасників, протидії слідству та вчинення дій, спрямованих на унеможливлення встановлення всіх обставин кримінальних правопорушень.
Крім того, поведінка підозрюваного свідчить про його схильність до використання протиправних способів уникнення відповідальності. Зокрема, він інсценував власну смерть, а також використовував підроблені документи та представлявся іншою особою під час проведення слідчих дій, що підтверджує наявність у нього наміру вводити орган досудового розслідування в оману.
За таких обставин існує висока ймовірність того, що підозрюваний і надалі може використовувати підроблені документи, змінювати свою ідентичність, ухилятися від явки за викликами слідчого чи суду, а також іншим чином ускладнювати або затягувати проведення процесуальних дій.
У сукупності наведене свідчить про наявність реального ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що може призвести до затягування досудового розслідування та унеможливлення ефективного встановлення істини у справі.
(V) Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення
Зазначений ризик підтверджується характером та тривалістю інкримінованої злочинної діяльності, яка, за даними досудового розслідування, здійснювалася систематично протягом тривалого часу, у складі організованої групи та із застосуванням складних механізмів конспірації. Така діяльність не має ознак випадковості, а свідчить про сформовану модель протиправної поведінки підозрюваного.
Крім того, після викриття протиправної діяльності підозрюваний не припинив спроб уникнення відповідальності, а навпаки - вдався до інсценування власної смерті, використання підроблених документів та зміни ідентичності, що свідчить про його готовність і надалі діяти поза межами правового поля.
Перебуваючи на волі, підозрюваний матиме реальну можливість продовжити злочинну діяльність як самостійно, так і у співучасті з іншими особами, зокрема шляхом використання набутих навичок у сфері кіберзлочинності, а також шляхом повторного використання підроблених документів для незаконного переміщення та уникнення контролю з боку правоохоронних органів.
Ураховуючи викладене, існує реальна, а не гіпотетична ймовірність вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень, що обумовлює необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри та відсутність ризиків є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Твердження захисту про неможливість знищення доказів з огляду на вилучення ноутбуків та мобільних телефонів є помилковим, оскільки не враховує специфіку інкримінованих кримінальних правопорушень. Докази у даному кримінальному провадженні можуть зберігатися не лише на вилучених пристроях, а й на віддалених серверах, у хмарних сховищах, інших електронних носіях, доступ до яких підозрюваний може організувати через третіх осіб.
Крім того, на даний час не встановлено всіх співучасників та не вилучено всі речі і документи, що мають доказове значення, що створює реальну можливість їх знищення або приховування.
Сам по собі факт перебування підозрюваного під вартою протягом певного часу, на що вазує сторона захисту, не свідчить про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Ризики оцінюються з урахуванням сукупності обставин, зокрема тяжкості інкримінованих злочинів, ролі підозрюваного, його поведінки до затримання та наявності зв'язків із іншими особами.
У даному випадку такі ризики не зменшились, оскільки досудове розслідування триває, встановлюються нові обставини та співучасники.
Щодо твердження сторони захисту про відсутність ризику втечі у зв'язку з належною охороною державного кордону, то слід зауважити, що зазначений довід є неспроможним, оскільки не враховує попередню поведінку підозрюваного, який уже вживав заходів для уникнення кримінальної відповідальності, зокрема інсценував власну смерть та використовував підроблені документи.
Факт належної охорони державного кордону не виключає можливості його незаконного перетину, особливо з урахуванням наявності у підозрюваного відповідних навичок конспірації та використання підроблених документів.
Питання підслідності кримінального провадження та достатності доказів для повідомлення про підозру не є предметом розгляду при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, оскільки на цій стадії суд перевіряє наявність обґрунтованої підозри, а не доведеність вини. Матеріали провадження у своїй сукупності підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень.
Крім того, до вказаного кримінального провадження ймовірно причетні працівники правоохоронних органів, які сприяли підозрюваному в організації інсценування його смерті, а тому справа підслідна ДБР.
З огляду на характер інкримінованих злочинів та наявність стійких зв'язків, підозрюваний матиме реальну можливість впливати на хід досудового розслідування навіть за умов формальних обмежень.
Відповідно до ст. 178 КПК України сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів на даному етапі свідчить про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна.
Підозрюваний перебуває у міжнародному розшуку, використовував підроблені документи та діяв під виглядом іншої особи, що у поєднанні з відсутністю постійного місця роботи та легальних джерел доходу, а також значним розміром ймовірно отриманих злочинних доходів, свідчить про високий рівень ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З урахуванням характеру інкримінованих діянь, способу їх вчинення та поведінки підозрюваного, існує високий ризик продовження або повторення злочинної діяльності, який не може бути усунутий шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
З огляду на встановлені обставини застосування більш м'якого запобіжного заходу, у тому числі домашнього арешту, не зможе запобігти встановленим ризикам, оскільки не унеможливить комунікацію підозрюваного з іншими особами, доступ до електронних ресурсів та координацію дій співучасників.
Щодо розміру застави
Сторона обвинувачення просила визначити заставу у 132100,3963 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 400 000 000,00 грн, обґрунтовуючи такий розмір тим, що інший розмір застави не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Так, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК).
Додатковим фактором встановлення застави у розмірі, який перевищує межі КПК, є визначення її як альтернативи до тримання під вартою. У зв'язку із цим, розмір застави збільшується з тим, щоб забезпечити таку ж дієвість застави, як і тримання під вартою. За загальним правилом застава у межах КПК не може бути альтернативою до тримання під вартою, адже сама по собі вона є значно м'якішим запобіжним заходом. Тримання ж під вартою є винятковим запобіжним заходом (ч. 1 ст. 183 КПК), а тому й альтернативна до нього застава у переважній більшості ситуацій визначається як для «виключного випадку» (ч. 5 ст. 182 КПК).
Положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
З урахуванням викладеного, а також встановлених ризиків, тяжкості інкримінованих злочинів та значного обсягу ймовірно легалізованих коштів, є необхідним визначити заставу у розмірі 400 000 000,00 грн, що забезпечить належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, визначених частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
-не відлучатися із міста Ужгорода Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування із особами, які є власниками майна, яке згідно з зазначеними у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_8 , є таким, що одержано ним злочинним шляхом, з приводу обставин, що є предметом досудового розслідування;
-здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку наявності);
-носити електронний засіб контролю та мінімізує встановлені ризики.
Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах досудового розслідування, строком на 60 днів, тобто до 22.05.2026 включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 120 191,9471 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 399 998 800 (триста дев'яносто дев'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч вісімсот) гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_8 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- не відлучатися із міста Ужгорода Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із особами, які є власниками майна, яке відповідно до зазначених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_8 , є таким, що одержано ним злочинним шляхом, що є предметом досудового розслідування;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку наявності);
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити строком до 22.05.2026 включно.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ
р/р UA128201720355259002001012089
Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та проголошено 31.03.2026 о 08:40 год.
Слідчий суддя ОСОБА_27