печерський районний суд міста києва
757/3872/26-к
1-кс-3062/26
15 квітня 2026 року м.Київ
Печерський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва в залі суду клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.02.2024 у справі № 757/4664/24-к за матеріалами кримінального провадження № 12024000000001154 від 18.08.2024,
за участі: представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,
слідчого - ОСОБА_5 ,
23.01.2026 до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.02.2024 у справі № 757/4664/24-к за матеріалами кримінального провадження № 12024000000001154 від 18.08.2024.
Обґрунтовуючи вказане клопотання заявник зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022000000000640 від 14.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч. 2, 3 ст.358, ч.2 ст.364 та ч.3 ст.209 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 01.02.2024 у справі №757/4664/24-у було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480400:05:002:0275, площею 0,099 га, яка належить ОСОБА_6 .
На підставі постанови прокурора Офісу Генерального прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування та визначення підслідності кримінальних правопорушень від 18.06.2024 було постановлено виділити з матеріалів кримінального провадження №12022000000000640 від 14.07.2022 матеріали досудового розслідування за фактами вчинення невстановленими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.ч. 2, 3 ст.358, ч.2 ст.364 КК України, яким присвоєно реєстраційний номер кримінального провадження №12024000000001154.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що арешт накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням положень ст. 170 КПК України, а також стороною обвинувачення під час накладення арешту не було надано належних та допустимих доказів того, що майно заявника, яке зазначене в ухвалі про арешт, має доказове значення у даному кримінальному провадженні, а відтак вищенаведене у своїй сукупності вказує на безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 клопотання про скасування арешту майна підтримала та просила задовольнити.
Слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту майна.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом за наданими матеріалами встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснювався нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12022000000000640 від 14.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 209 КК України.
В подальшому, постановою прокурора від 18.06.2024 з кримінального провадження № 12022000000000640 виділено окреме кримінальне провадження № 12024000000001154 за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 209 КК України.
Досудове розслідування у згаданому кримінальному провадженні здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.02.2024 у справі №757/4664/24-к накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480400:05:002:0275, площею 0,099 га, яка належить ОСОБА_6 , із забороною державним органам та органам нотаріату вчиняти будь які дії пов'язані з відчуженням, зміною цільового призначення, поділом, заставою або іншого виду зміни власників щодо вказаної земельної ділянки.
Постановою слідчого вказану земельну ділянку визнано речовим доказом.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01.02.2024 у справі №757/4664/24-к при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та що на даному етапі досудового розслідування була необхідність у забезпеченні збереження вказаного майна як речового доказу.
При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває.
При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об'єктивних фактах і правових підставах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в межах кримінального провадження №12024000000001154.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_3 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_3 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.02.2024 у справі № 757/4664/24-к за матеріалами кримінального провадження № 12024000000001154 від 18.08.2024, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1