Ухвала від 06.04.2026 по справі 757/18557/26-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18557/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42014110200000022,

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.

Мотивуючи означене клопотання прокурор у клопотанні вказує наступне.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110200000022, зареєстрованому в ЄРДР 26.06.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.

Покурор вказує, що 25.09.2008 службові особи Національного аграрного університету (на даний час Національний університет біоресурсів і природокористування України) під час засідання вченої ради, на порушення ч. 1 ст. 150 Земельного Кодексу України, відповідно до якої землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель, а також п. 2 ст. 150 Земельного Кодексу України, у якій визначено, що припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель проводиться шляхом вилучення за постановою Кабінету Міністрів України, проголосували про надання згоди на вилучення 12 гектарів лісовкритих земель Боярської лісо-дослідної станції (далі - Боярської ЛДС), яка являється відокремленим підрозділом цього навчального закладу, після чого вказані землі перейшли до земель комунальної форми власності Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Вчена рада Національного аграрного університету прийняла таке рішення на запит Голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_4 № 07-30-4101, і надала на вказаний запит відповідь листом № 2122 від 26.09.2008, в якому на порушення ст. 150 Земельного Кодексу України вказано, що надає згоду на вилучення з постійного користування Боярської ЛДС земельної ділянки площею 12 га в межах Хотівської сільської ради.

09.02.2010 Головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_4 , на порушення ст. 150 Земельного Кодексу України, перевищуючи свої повноваження, видано Розпорядження № 660 «Про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки ДП «Боярська ЛДС» Національного університету біоресурсів і природокористування України та передачі її до земель запасу Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району».

Крім того установлено, що протокол засідання вченої ради Національного аграрного університету від 25.09.2008 підписали колишній Ректор Національного аграрного університету - голова вченої ради ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчений секретар Національного аграрного університету ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (була доповідачем на засіданні вченої ради про можливість надання згоди Національним аграрним університетом на припинення права постійного користування земельною ділянкою ВП «Боярська ЛДС» площею 12 гектарів в межах Хотівської сільської ради), та проректор з навчально-виробничої діяльності і розвитку НДГ- голова комісії із земельних питань Національного аграрного університету ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (помер у 2016 році).

У подальшому Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області прийнято рішення про передачу вказаних земельних ділянок у власність фізичним особам на підставі ст. 121 Земельного кодексу України після чого відповідним площам були присвоєні кадастрові номери.

Крім того установлено, інший факт незаконного вилучення земельних ділянок державної форми власності площею 29 гектарів, що перебували у постійному користуванні Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова-дослідна станція» (далі - ВП НУБіП «Боярська ЛДС»).

Земельні ділянки, які незаконно вилучені з державної форми власності та на які зареєстровано право приватної власності, перебувають у постійному користуванні ВП НУБіП «Боярська ЛДС» що входить до складу Університету на підставі державних актів на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 002654 від 25.06.2003 та ІІ-КВ № 002648 від 25.06.2003.

Університет згоди на вилучення земель не надавав, добровільної відмови від права постійного користування щодо вищенаведених земельних ділянок не здійснював.

Також, встановлено, що Розпорядженнями а саме:

03.12.2010 Розпорядженням № 4961 Києво-Святошинської РДА Київської області передано у власність земельні ділянки 21 (двадцяти одному) громадянину для ведення індивідуального садівництва по 0.12 ГА

18.09.2012 Розпорядженням № 2231 Києво-Святошинської РДА Київської області передано у власність земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва 3 (трьом) громадянам по 2.00 ГА, 0.900 ГА, 0.900 ГА.

18.09.2012 Розпорядження № 2232 Києво-Святошинської РДА Київської області передано у власність 5 (п'ять) земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва одному громадянину по 0.2000 ГА

12.08.2011 Розпорядження № 1997 Києво-Святошинської РДА Київської області передано у власність земельну ділянку 1(одному) громадянину для ведення індивідуального садівництва 0.1150 ГА

01.11.2011 Розпорядження № 2654 Києво-Святошинської РДА Київської області передано у власність земельну ділянку 1(одному) громадянину для ведення індивідуального садівництва 0.0450 ГА

Відповідно до пунктів «г», «з» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать:

- землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених Земельним кодексом;

- земельні ділянки, закріплені за державними закладами вищої освіти.

Відповідно до частини 9 статті 149 Земельного кодексу України вилучення лісів для нелісогосподарських потреб здійснює Кабінет Міністрів України.

У порушення вищенаведених норм законодавства землі державної форми власності лісогосподарського призначення були без будь-яких правових підстав передані у приватну власність.

Всі вищенаведені реєстраційні дії були здійснені всупереч тому, що земельні ділянки згідно державних актів на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 002654 від 25.06.2003 та ІІ-КВ № 002648 від 25.06.2003 перебувають у користуванні Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) на території Феодосіївської сільської територіальної громади Обухівського району Київської області та надані для ведення лісового господарства.

Станом на 2023 рік, вказані земельні ділянки поділені, об'єднані в наслідок чого, їхня кількість в тричі збільшена. Особи, які задіяні в схемі незаконного виділення цих ділянок із власності НУБІП та подальшої передачі в приватну власність постійно змінюють кадастрові номери, перепродують земельні ділянки, що унеможливлює їх повернення законному володільцю, а саме: Національному університету біоресурсів і природокористування України.

В результаті виділення та поділу цих земельних ділянок утворилися наступні кадастрові номери:

1) 3222487200:04:007:0060 - площею 0,12 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

2) 3222487200:04:007:5015 - площею 0,1553 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

3) 3222487200:04:007:5017 - площею 0,15 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

4) 3222487200:04:007:5021 - площею 0,2872 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

5) 3222487200:04:007:5022 - площею 0,1589 га - зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ІНВЕСТ ЛЕНД ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 45970776);

6) 3222487200:04:007:5023 - площею 0,1479 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

7) 3222487200:04:007:5026 - площею 0,2026 га - зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ІНВЕСТ ЛЕНД ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 45970776);

8) 3222487200:04:007:5027 - площею 0,2026 га - зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ІНВЕСТ ЛЕНД ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 45970776);

9) 3222487200:04:007:5028 - площею 0,1264 га - зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ІНВЕСТ ЛЕНД ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 45970776);

10) 3222487200:04:007:5029 - площею 0,1228 га - зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ІНВЕСТ ЛЕНД ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 45970776);

11) 3222487200:04:007:5030 - площею 0,1228 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_10 (РНОКПП: НОМЕР_3 );

12) 3222487200:04:007:5033 - площею 0,0412 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

13) 3222487200:04:007:5040 - площею 0,0626 га - зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_11 (РНОКПП: НОМЕР_4 );

14) 3222487200:04:007:5058 - площею 0,1318 га - зареєстрована на праві приватної власності за Обслуговуючим кооперативом «Садове товариство «Лісова Казка»», код ЄДРПОУ 39360722;

Ураховуючи викладене, до незаконного заволодіння земельними ділянками із вказаними кадастровими номерами та їх легалізації, серед інших, причетні службові особи Національного аграрного університету, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, землевпорядні підприємства, які розробляли та підписували проекти землеустрою.

Згідно з висновком комплексної експертизи від 13.10.2017 № 17462/17-41 зміна основного цільового призначення (категорії) частини земельної ділянки площею 12, 000 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП «Боярська лісова дослідна станція» НУБіП України на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002648, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 559, не відповідає вимогам земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування.

Ринкова вартість земельної ділянки, площею 12 га станом на 09.02.2010 становить 26 757 000 грн.

Таким чином зазначені земельні ділянки набуті кримінально протиправним шляхом та є об'єктом кримінально-протиправних дій.

30.10.2023 винесено постанову про визнання земельних ділянок із вказаними кадастровими номерами речовими доказами.

Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.

У судове засідання прокурор не з'явився. До суду слідчий ОСОБА_12 подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя визнав за можливе розглянути клопотання без повідомлення власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно частин 1 3 статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним.

Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 від 30.10.2023 майно на арешті якого наполягає прокурор, визнано речовими доказами.

Як вбачається із матеріалів клопотання, вилучене майно оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також наявні достатні підстави вважати, що набуте кримінально-протиправним шляхом.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42014110200000022 - задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: