печерський районний суд міста києва
757/52462/25-к
1-кп-2610/26
17 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представників осіб, щодо майна яких вирішено питання про арешт майна, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши під час підготовчого судового засідання кримінальне провадження стосовно вчинення
ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
На розгляді суду перебуває кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102060000098 від 08.10.2024 року, на підготовчій стадії судового провадження.
Від представника особи, в інтересах якого подано клопотання про повернення майна, - адвоката ОСОБА_12 надійшло клопотання про повернення мобільного телефону, який належить ОСОБА_13 .
Представник у судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити, вказала, що ОСОБА_13 не має будь-якого процесуального статусу у вказаному провадженні, а арешт на вказане майно не накладався.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом, вказала, що зважаючи на підготовчу стадію розгляду провадження клопотання є передчасним, оскільки питання речових доказів можуть бути вирішені під час ухвалення вироку.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду щодо заявленого клопотання про повернення майна, вивчивши матеріали, суд виходить з наступного.
Так, нормою ст. 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Так, згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Обов'язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора.
Крім того, суд при вирішенні клопотання враховує приписи ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
У КПК України законодавець розмежував статус майна, вилученого на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук та тимчасово вилученого майна. Зокрема, у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
У судовому засіданні встановлено, що 01.05.2025 слідчим слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_14 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_15 від 29.04.2025 у справі № 757/19740/25-к проведено обшук житлового приміщення за місцем проживання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час вказаного обшуку було виявлено та вилучено майно належне ОСОБА_13 , а саме: мобільний телефон Iphone 16 Pro Max, чорного кольору, з сім карткою Life ( НОМЕР_1 ), коробка від сім-картки LifeSell НОМЕР_2 .
Разом з тим, представник вказує, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що дозвіл на вилучення мобільного телефону ОСОБА_13 надавався ухвалою про проведення обшуку, оскільки в протоколі обшуку слідчим не зазначено ключових факторів, на підставі яких здійснюється вилучення вказаного майна, зокрема те, що це майно є знаряддям кримінального правопорушення та майном, яке здобуто в результаті його вчинення.
Також представник вказує, що слідчим в протоколі обшуку не було зазначено індивідуальні або родові ознаки майна, яке було вилучено, а також їхній зв'язок із вчиненим кримінальним правопорушенням та те, що вони можуть бути доказом у кримінальному провадженні.
Однак, як вказує прокурор, вказаний мобільний телефон є речовим доказом.
Крім цього, встановлено, що ні прокурор, ні орган досудового розслідування з клопотанням про арешт вилученого майна не звертався.
Вказані обставини прокурором не спростовані.
Таким чином, зазначений мобільний телефон, у відповідності положень ст. 169 КПК України, має статус тимчасово вилученого майна та мало бути повернуто власнику на виконання вимог ст. 169 КПК України, однак досі не повернуто законному власнику.
Також судом береться до уваги, що вказаний мобільний телефон був вилучений більше 11 місяців тому, у органу досудового розслідування було достатньо часу для проведення огляду та відшукання відомостей щодо кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування, а також, що наразі досудове розслідування закінчене, а обвинувальний акт перебуває на розгляді суду.
Відтак, суд вважає, що подальше обмеження власника майна, а саме ОСОБА_13 , який не має процесуального статусу обвинуваченого у провадженні, є надмірним.
Окрім цього, формальне визнання, зокрема, вказаного мобільного телефону речовим доказом без належних на те підстав, без зазначення відомостей яким чином вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, не може слугувати перешкодою для суду для поновлення порушених прав власника.
За таких обставин суд, враховуючи відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власника належним йому майном, вважає, що клопотання про повернення тимчасово вилученого майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 131, 174, 314-316, 392 КПК України,
Клопотання адвоката ОСОБА_12 , яка діє в інтересах ОСОБА_13 , про повернення тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Повернути власнику ОСОБА_13 , майно, вилучене 01.05.2025 в ході проведення обшуку за місцем його проживання, в межах розслідування кримінального провадження № 42024102060000098 від 08.10.2024, а саме: мобільний телефон Iphone 16 Pro Max, чорного кольору, з сім карткою Life ( НОМЕР_1 ), коробка від сім-картки LifeSell НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1