Ухвала від 15.04.2026 по справі 757/15389/26-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15389/26-к

пр. 1-кс-20227/26

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю адвоката - ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , що подана в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000779 від 10.09.2025, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2026 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , що подана в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000779 від 10.09.2025.

Згідно вимог скарги адвокат просить слідчого суддю:

- скасувати рішення (постанову від 11.03.2026) прокурора другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР Офісу генерального прокурора ОСОБА_6 , про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 від 06.03.2026 р., як таке, що не вмотивоване, не обґрунтоване та прийняте в порушення норм кримінально процесуально законодавства України;

- визнати бездіяльність прокурора другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР Офісу генерального прокурора ОСОБА_6 яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна та нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити визначений процесуальний строк такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства;

- зобов'язати прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , що здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 42025000000000779 від 10.09.2025 р. вчинити дії, а саме: Повернути ОСОБА_5 вилученні під час обшуку за місцем його проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 два мобільні телефони (мобільні термінали системи зв'язку) Iphone 12 Pro білого кольору; Iphone 17 Pro Max синього кольору Deep Blue (MFYP4) IMEI НОМЕР_1 , Serial № НОМЕР_2 .

В обґрунтування доводів та вимог скарги адвокатом зазначено, що 10.02.2026 прокурором Офісу Генерального прокурора, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами вказаного обшуку, серед іншого, вилучено два мобільні телефони (мобільні термінали системи зв'язку) Iphone 12 Pro білого кольору; Iphone 17 Pro Max синього кольору Deep Blue (MFYP4) IMEI НОМЕР_1 , Serial № НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_5 .

На даний час відсутні будь-які відомості про те, що за результатами проведення обшуку щодо вилученого майна в подальшому слідчим суддею було вирішено питання про арешт майна. Вилучене майно не має жодного відношення до кримінального провадження, а відтак повинно бути повернуто його власнику.

Адвокат в судовому засіданні вимоги скарги підтримав в частині повернення майна, в іншій частині вимоги не підтримав.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо вимог скарги. вказуючи на їх безпідставність, оскільки ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на вилучення майна, на поверненні якого наполягає адвокат.

Вивчивши скаргу, заслухавши позицію учасників розгляду, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000779 від 10.09.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 209-1, ч. 1 ст. 220-2, ч. 2 ст. 367 КК України.

Ухвалою слідчого судді № 757/6157/26-к задоволено клопотання та надано дозвіл слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42025000000000779 на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_8 , з метою відшукання та вилучення:

- інформації та документів щодо функціонування програмно-технічних комплексів самообслуговування конвертації грошових коштів з/на криптогаманці під брендом «Bitomat»;

- інформації та документів щодо проведення блокчейн операцій із відкриття та використання криптогаманців, у тому числі руху віртуальних активів у мережі блокчейн із використанням крипто гаманців:

НОМЕР_3 ,

НОМЕР_4,

НОМЕР_5,

НОМЕР_6;

- інформації та документів щодо функціонування сервісу Shitcoins.Club;

- інформації та документів щодо ТОВ «Віртуал Планет» (ЄДРПОУ 43881302), громадян України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 громадян Республіки Польща ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ;

- чорнових записів, блокнотів, робочих зошитів, комп'ютерної техніки, електронних носіїв інформації, засобів зв'язку, мобільних телефонів, на яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; печаток, штампів, щодо яких є підстави вважати, що вони використовувались в протиправній діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя, при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

За викладених обставин вбачається, що скаргу подано уповноваженою особою, в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудністю для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано ч. 1 ст. 306 КПК України.

За змістом ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Наряду з вказаним, слідчий суддя вважає за доцільне зазначити, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Під час вивчення матеріалів скарги, встановлено, що 10.02.2026 прокурором Офісу Генерального прокурора, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами вказаного обшуку, серед іншого, вилучено два мобільні телефони (мобільні термінали системи зв'язку) Iphone 12 Pro білого кольору; Iphone 17 Pro Max синього кольору Deep Blue (MFYP4) IMEI НОМЕР_1 , Serial № НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_5 .

Разом з тим, під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, яке значення та доказом яких обставин у кримінальному провадженні має вилучене майно, та те, що було надано дозвіл саме на його вилучення, так як в ухвалі відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки, також не надано доказів, які б свідчили, що таке майно має хоч якесь відношення до розслідуваного кримінального провадження, чи проведено з ним слідчі дії, спрямовані на доведення причетності такого майна до кримінального провадження.

Вказане свідчить про те, що вилучення та утримування майна немає жодного значення для розслідування кримінального провадження, в межах якого проводився обшук та його вилучення.

При дослідженні слідчим суддею матеріалів скарги, вставлено, що стороною обвинувачення не доведено, що прокурор та/або слідчий за погодженням із прокурором невідкладно після проведення обшуку звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Враховуючи вказані норми кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно, відповідно до протоколу обшуку, на поверненні якого наполягає заявник, не підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2026.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (ч. 5 ст. 173 КПК України); відповідно, ухвала про дозвіл на обшук не є рішенням, яким обмежується право власності, а майно, вилучене під час обшуку (у тому числі таке, дозвіл на відшукання якого надано), має перебувати у режимі тимчасово вилученого майна з наслідками "або арешт - або повернення".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був вилучений стороною кримінального провадження, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160-166,170-174 цього Кодексу.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За таких обставин, зважаючи на те, що органом досудового розслідування не доведено необхідність подальшого обмеження права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном, вилученого під час обшуку, то відповідно таке майно підлягає поверненню, а скарга частковому задоволенню, оскільки вимоги скарги заявник підтримав частково.

Наряду з вказаним, заявник просить визнати бездіяльність органу досудового розслідування, проте кримінальним процесуальним законодавством не передбачено визнання бездіяльності, оскільки, згідно з ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатом розгляду скарги може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити чи вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги, а відтак у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу - задовольнити частково.

Зобов'язати уповноваженого прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42025000000000779 від 10.09.2025 повернути ОСОБА_5 вилученні під час проведення обшуку, за місцем його проживання, а саме в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 : два мобільні телефони (мобільні термінали системи зв'язку) Iphone 12 Pro білого кольору; Iphone 17 Pro Max синього кольору Deep Blue (MFYP4) IMEI НОМЕР_1 , Serial № НОМЕР_2 .

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Повний текст судового рішення буде проголошено о 07-55 год. 20.04.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Попередній документ
135870055
Наступний документ
135870057
Інформація про рішення:
№ рішення: 135870056
№ справи: 757/15389/26-к
Дата рішення: 15.04.2026
Дата публікації: 23.04.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (15.04.2026)
Дата надходження: 18.03.2026
Предмет позову: -
Розклад засідань:
07.04.2026 11:45 Печерський районний суд міста Києва
15.04.2026 12:45 Печерський районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
ІЛЬЄВА ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА
суддя-доповідач:
ІЛЬЄВА ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА