печерський районний суд міста києва
757/52462/25-к
1-кп-2610/26
17 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представників осіб, щодо майна яких вирішено питання про арешт майна, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши під час підготовчого судового засідання кримінальне провадження стосовно вчинення
ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
На розгляді суду перебуває кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102060000098 від 08.10.2024 року, на підготовчій стадії судового провадження.
Від представника особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт майна, - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про скасування арешту з транспортного засобу, який належить ОСОБА_13 .
Представник у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити, вказав, що транспортний засіб належить дочці обвинуваченої ОСОБА_8 - ОСОБА_13 , яка не має будь-якого процесуального статусу у вказаному провадженні, відтак до неї не можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом, вказала, що зважаючи на підготовчу стадію розгляду провадження клопотання є передчасним, оскільки питання речових доказів можуть бути вирішені під час ухвалення вироку, просила відмовити у його задоволенні.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду щодо заявленого клопотання про скасування арешту майна, вивчивши матеріали, суд виходить з наступного.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 5 ст.170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Будь-яке втручання державного органа у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982 р.). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р.).
У судовому засіданні встановлено, що 09.04.2025, у період часу з 09 год. 10 хв. до 09 год. 34 хв., слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 було проведено обшук автомобіля марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова/VIN: НОМЕР_2 , під час якого вказаний транспортний засіб було вилучено.
Постановою старшого слідчого Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_15 від 10.04.2025 на вказаний автомобіль марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова/VIN: НОМЕР_2 був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
Як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_16 від 20.03.2025 у справі № 757/12765/25-к, долученої до матеріалів, якою було надано дозвіл на проведення обшуку у автомобілі марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова/VIN: НОМЕР_2 , вказаний автомобіль відповідно до відомостей з інформаційної системи «НАІС» належить ОСОБА_8 .
Також з матеріалів вбачається, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 17.04.2025 ТСЦ 3245, автомобіль марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова/VIN: НОМЕР_2 , з 17.04.2025 на правій приватної власності належить ОСОБА_13 .
Після чого, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_17 від 23.04.2025 у справі № 757/18437/25-к накладено арешт на транспортний засіб марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова/VIN: НОМЕР_2 .
Як вбачається з ухвали про арешт, арешт на вказаний транспортний засіб було накладено з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Разом з тим, представник вказує, що органом досудового розслідування не було взято до уваги, що власником вилученого транспортного засобу являється ОСОБА_13 , яка не має будь-якого процесуального статусу у вказаному провадженні, відтак до неї не можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру.
Крім цього, представник вказує, що вказаним транспортним засобом користувалася ОСОБА_13 , а з моменту його вилучення пройшло більше 11 місяців і наразі достовірно встановлено, що цей автомобіль не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки не використовувався підозрюваною ОСОБА_8 під час вчинення інкримінованих нею діянь, що вбачається із остаточного письмового повідомлення про підозру від 10.09.2025 року.
Вказані обставини слідчим чи прокурором не спростовані.
Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Надані слідчому судді матеріали не містять даних, які б давали підстави вважати, що вилучений транспортний засіб, міг бути придбаний за кошти, отримані протиправним шляхом, або містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження а його вилучення призводить до порушення прав власника майна, яким наразі є ОСОБА_13 .
Однак, судом береться до уваги, що транспортний засіб був зареєстрований на ОСОБА_13 вже після проведення обшуку та вилучення автомобіля.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, враховуючи тривалий час перебування автомобіля під арештом, з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданням цього кримінального провадження, однак, зважаючи на обставини справи, зокрема, що транспортний засіб був зареєстрований на ОСОБА_13 вже після проведення обшуку та вилучення автомобіля, вважає, що вимога у частині скасування арешту з марки «Toyota Camry», підлягає частковому задоволенню, зокрема, в частині володіння та користування.
Крім цього, вимоги клопотання в частині зобов'язання уповноважених осіб у кримінальному провадженні № 42024102060000098 від 08.10.2024 негайно повернути ОСОБА_13 вказаний транспортний засіб, задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. 131, 170-174, 314-316, 392 КПК України,
Клопотання представника особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт майна, ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_17 від 23.04.2025 у справі № 757/18437/25-к, а саме з:
автомобіля марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова/VIN: НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключно в частині володіння та користування.
У решті вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1