Справа № 752/31938/25
Провадження № 1-кп/752/1619/26
20 квітня 2026 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105010003085 від 08 листопада 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
встановив:
Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 січня 2026 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 до 30 квітня 2026 року включно.
Прокурор звернувся з клопотаннями про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що закінчити судовий розгляд до закінчення строку дії запобіжного заходу не є можливим, ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме у випадку звільнення з-під варти він може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, застосування більш м'яких запобіжних заходів не здатне запобігти вищевказаним ризикам.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання. Вказав, що обсяг обвинувачення ОСОБА_5 зменшився у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_8 від обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК України у формі приватного обвинувачення. Обвинувачений визнає вину. Шкоду потерпілому відшкодував. Наміри переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків у нього відсутні. Просив змінити запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити обвинуваченому розмір застави.
Обвинувачений підтримав захисника. Вказав, що тривалий час тримається під вартою, його психологічний стан погіршився. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді застави.
Потерпілий та представник потерпілого вважали, що виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, можливе шляхом застосування відносно нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 бвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.
Про обґрунтованість підозри обвинуваченого свідчить зміст обвинувального акта, досліджені в судовому засіданні докумети сторони обвинувачення та показання потерпілого. При цьому оцінка обґрунтованості підозри в даному випадку здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості обвинуваченого. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у ст. 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин». Вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Судом не закінчено з'ясування фактичних обставин кримінального провадження та перевірку їх доказами, не допитано свідків та самого обвинуваченого.
Обвинувачений є іноземцями, не має сім'ї, міцних соціальних зв'язків в Україні, постійного місця роботи та проживання.
Враховуючи характер інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, дані про його особу, суд дійшов висновку про продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема у випадку звільнення з-під варти обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності з обґрунтованою ймовірністю може переховуватись від суду, а також незаконно впливати на свідків, які ще не були допитані безпосередньо в судовому засіданні, з метою надання ними під час судового розгляду вигідних йому показань.
Більш м'які запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, на даній стадії кримінального провадження, будуть недостатніми для запобігання цим ризикам, не забезпечать дієвості кримінального провадження та належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Разом із цим, зважаючи на тривалий час перебування обвинуваченого під вартою без права внесення застави, визнання обвинуваченим вини та відшкодування шкоди потерпілому, який відмовився від частини обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК України, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу в якості альтернативного запобіжного заходу, розмір якої буде достатнім для запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам та забезпечить належне виконання обвинуваченими передбачених КПК України обов'язків.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 177, 183, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, до 18 червня 2026 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_12 альтернативний запобіжний захід заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за наступними реквізитами: Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві; ЄДРПОУ 26268059; МФО 820172; Банк - Державна казначейська служба України в м. Києві; р/р № UA128201720355259002001012089; призначення платежу: застава за (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду), від … (дата ухвали), по справі № …, внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду та на підставі ст. 194 КПК України покласти на нього наступні обов'язки:
не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи;
здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
утримуватись від позапроцесуального спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов'язків визначити до 18 червня 2026 року.
Контроль за виконанням обов'язків обвинуваченими покласти на прокурора.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків обвинуваченим, а також якщо обвинувачений не з'являться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлять про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала підлягає негайному виконанню та в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1