Справа № 752/17585/22
Провадження № 1-кс/752/2145/26
Іменем України
09 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12022100010001459, відомості щодо якого 08.07.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, про скасування арешту майна, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2023 року на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1847015180000).
В обгрунтування клопотання зазначає, що 20 лютого 2023 року слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва було постановлено ухвалу у справі №752/17585/22, у відповідності до якої задоволено клопотання прокурора Голосіївськоії окружноії прокуратури м. Києва ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12022100010001459, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого нормами частини 2 статті 190 Кримінального кодексу України, про накладення арешту на нерухоме майно та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційниий номер об'єкту нерухомого майна - 1847015180000), заборонено власникам (користувачам), іншим особам, у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебуває вказаний об'єкт нерухомості, державним та приватним органам, установам, підприємствам та організаціям, розпоряджатися ним будь-яким чином або відчужувати в будь яким спосіб, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов'язані з видачею чи реєстрацією документів, виділом, поділом, реєстрацією та перереєстрацією прав власності на квартиру. ОСОБА_5 наразі є єдиним законним власником квартири, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та вважає, що арешт накладено ухвалою необгрунтовано, враховуючи при цьому те, що постановою Київського апеляційного суду від 23.01.2023р. у справі №752/23473/20 вже встановлено факт повної відповідності закону всіх дій щодо переходу права власності на арештовану квартиру.
У судовому засіданні предстваник власника майна клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволеняня клопотання, вважаючи, що воно подано передбачасно та просив відмовити у скасуванні арешту на нерухоме майно. Зазначив, що на даний час ним надано вказівки слідчому по подальшому розслідуванню кримінального провадження.
На запит суду надано матеріали кримінального провадження №12022100010001459 від 08.07.2022 року. Слід відмітити, що вони не містять вказівок прокурора.
Дослідивши матеріали клопотання, а також матеріали кримінального провадженння №12022100010001459 від 08.07.2022 року, вислухавши думку учасників процесу слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12022100010001459 від 08.07.2022 року.
Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2023 накладено арешт у рамках кримінального провадження №12022100010001459 на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1847015180000) та заборонено власникам (користувачам), іншим особам, у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебуває вказаний об'єкт нерухомості, державним та приватним органам, установам, підприємствам та організаціям, розпоряджатися ним будь-яким чином або відчужувати в будь-який спосіб, у томі числі вчиняти будь-які дії, пов'язані з видачею чи реєстрацією документів, виділом, поділом, реєстрацією та перераєстрацією прав власності на квартиру.
З матеріалів кримінального провадження, яке було надано органом досудового розслідування, вбачається, що в період з 2023р. по 08.04.2026р. жодних слідчих дій у даному кримінальному провадженні не проводилось.
У силу п. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно до п. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Положеннями частини 1 стаття 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У силу положень ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках, зокрема, надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність належних підстав для арешту майна; доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти російської федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти російської федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання в тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (справа «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності в розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона інша сторона, у випадку незгоди з даним клопотанням, зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником майном, а саме: квартирою АДРЕСА_1 (реєстраційниий номер об'єкту нерухомого майна - 1847015180000).
Керуючись ст.ст. 174, 372, 376 КПК України, -
1. Клопотання задовольнити.
2. Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року у справі 752/17585/22 (провадження № 1-кс/752/1419/23), а саме з квартирк АДРЕСА_1 (реєстраційниий номер об'єкту нерухомого майна - 1847015180000).
3. Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7