Справа № 758/13483/25
Провадження № 1-кс/752/2522/26
Іменем України
09 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Подільської окружної прокуратури м. Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
20 березня 2026 року до Подільського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Подільської окружної прокуратури м. Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
02 березня 2023 року ухвалою Київського апеляційного суду подання голови Подільського районного суду м. Києва про направлення справи до іншого суду задоволено, а матеріали провадження №1-кс/752/2522/26 (справа №758/13483/25) за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Подільської окружної прокуратури м. Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, направлено до Голосіївського районного суду м. Києва для розгляду слідчим суддею цього суду.
Тому, 23.03.2026 року вищевказана скарга надійшла у провадження слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .
Зі змісту скарги вбачається, що 26 серпня 2025 року ОСОБА_4 звернувся до Подільської окружної прокуратури міста Києва з письмовою заявою №5 про кримінальне правопорушення від 26 серпня 2025 року (в порядку ст. 60, ст. 214-216 КПК України) шляхом подачі її нарочно. Заява про вчинення суддями Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України "Створення, керівництво злочинною спільною або злочинною організацією, а також участь у ній". Як стверджує заявник, відомості, викладені в його заяві від 26.08.2025, не були внесені до ЄРДР протягом 24 - х годин з моменту її подання. У зв'язку з цим, заявник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Подільської окружної прокуратури м. Києва та просить слідчого суддю зобов'язати працівників Подільської окружної прокуратури м. Києва внести до ЄРДР відомості заяви за № 5 від 26 серпня 2025 року про вчинення суддями Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України "Створення, керівництво злочинною спільною або злочинною організацією, а також участь у ній".
Адвокат у судове засідання не з'явився. Повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Скажник у судове засідання не з'явився. У прохальній частині скарги просив розглядати скаргу за його відсутності.
З огляду на викладене та враховуючи положення ч. 3 ст. 306 КПК України слідчий суддя вважає за можливе провести судовий розгляд скарги у відсутність учасників судового засідання.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Частиною першою статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (пункт 4 частини 5 статті 214 КПК України).
Бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає їх невнесення впродовж 24 годин після подання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Отже, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора.
Порядок внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 за № 298. Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України.
Аналіз вищезазначених положень дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення для того, щоб технічно внести дані відомості до відповідних розділів реєстру. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення, є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність його ознак. Такими даними є фактичне зазначення відомостей, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення). Якщо в заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Крім того, норми чинного кримінального процесуального законодавства встановлюють обов'язок здійснити фіксування наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, достатніх для реалізації завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України, а не будь-якої інформації, направленої особою як заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вказане, слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та з'ясовуючи, чи наділена уповноважена особа Подільської окружної прокуратури м. Києва обов'язком вчинити певну процесуальну дію - внести відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 , зобов'язаний надати оцінку не лише доводам скарги на бездіяльність, а й заяви (повідомлення) про вчинені кримінальні правопорушення.
Так, на думку заявника, суддями Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 255 КК України "Створення, керівництво злочинною спільною або злочинною організацією, а також участь у ній".
Окремо від зазначеного, заявник також посилається на факт того, що судді Подільського районного суду міста Києва у своїй професійній діяльності порушили загальні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права (ст. 8 КПК України), законність (ст. 9 КПК України), презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст. 17 КПК України), забезпечення права на захист (ст. 20 КПК України), безпосереднісь дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) та вимоги ч. 2 ст. 184 та п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України.
Розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на вирішення
заявником, дослідивши приєднані до скарги матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що доводи заявника про вчинення кримінальних правопорушень фактично зводяться до його незгоди із судовими рішеннями. Втім, ухвалення суддею (слідчим суддею), в межах своїх повноважень, судового рішення об'єктивно не може розглядатися як вчинення злочину, а є підставою для оскарження цього рішення у визначеному процесуальним законом порядку.
У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 № 19?рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
Крім цього, згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п. 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі № 21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
Виходячи із положень, закріплених в ст. ст. 14, 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. ст. 126, 129 Конституцій України, рішення суду, дії або бездіяльність суддів під час здійснення правосуддя, підготовки, розгляду справ у судових інстанціях, звернення рішення до виконання тощо можуть оскаржуватися виключно в апеляційному та касаційному порядку.
З наведених вище правових норм можна зробити висновок, що висловлення незадоволення рішеннями суддів шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених статтями 126 та 129 Конституції України.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013р.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18, провадження № 51-4229км20) відмітив, що: «…слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Подільської окружної прокуратури м. Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 КПК України,
1. У задоволенні скарги відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_9