Справа № 752/19461/25
Провадження № 1-кс/752/1627/26
Іменем України
19 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідання ОСОБА_2 , розглянувши, скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, в рамках кримінального провадження №1202510000000795 від 19.06.2025 року, -
До слідчого судді звернувся адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 зі скаргою, в якій просить скасувати рішення старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025100000000795 від 19.06.2025р. щодо повідомлення про підозру 03.10.2025р. ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, зобов'язати прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 або іншого прокурора з числа групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей щодо повідомлення про підозру ОСОБА_4 .
В обґрунтування скарги зазначає, під час досудового слідства у кримінальному провадженні №12025100000000795, від 19.06.2025 року старшим слідчим СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України: ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191КК України, а саме в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме в організації складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Вказане повідомлення про підозру погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 . В порушення вимог чч. 1 ст. 278 КПК України після складання повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 03.11.2025 року воно не було належним чином вручене підзахисному, а лише розміщено на сайті Офісу Генерального прокурора, що не передбачено вимогами кримінального процесуального законодавства. ОСОБА_4 жодним чином не переховувався та не переховується від органів досудового розслідування та суду. Як слідчого в даному кримінальному провадженні, так і прокурора повідомляли про місце знаходження
ОСОБА_4 ; адресу його проживання; номер мобільного номеру телефону, яким він користується. Також неодноразово повідомллялося про те, що ОСОБА_4 готовий до проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні в режимі відеоконференції. ОСОБА_4 проживає у м. Берлін, про що неоднопразово повідомлялось орган досудового розслідування. Необхідність перебування ОСОБА_4 на лікуванні у Німеччині підтверджується медичними довідками від 02.01.2025 р., від 31.10.2025, зі змісту яких вбачається, що останній готується до складного оперативного втручання. Наведеним спростовується припущення сторони обвинувачення про переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, що у свою чергу, вказує на порушення вимог законодавства щодо вручення повідомлення про підозру, тобто відсутність жодних дій, спрямованих на належне повідомлення ОСОБА_4 про підозру у спосіб, визначений КПК України. Незважаючи на наявність інформації про виїзд Павелка за межі України та маючи адресу його проживання, сторона обвинувачення не вжила жодних і достатніх заходів щодо здійснення повідомлення про підозру у спосіб, визначений ст. 278 КПК України. Окрім того, сторона обвинувачення, у випадку наявності перевіреної інформації про перетин ОСОБА_4 кордону та маючи точну його адресу проживання, мала вжити заходів щодо вручення повідомлення про підозру в порядку міжнародного співробітництва, тобто у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлення. Вказані обставини, як зазначає адвокат, у своїй сукупності дають достатні підстави для висновку про те, що повідомленян про підозру ОСОБА_4 здійснено без дотримання належної процедури вручення письмового повідомлення про підозру, що свідчить про фактичне (де-факто) ненабуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, заслухавши думку адвоката та прокурора, вважає необхідним відмовити в задоволенні скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядок, передбаченому КПК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у меж та у спосіб, передбачених КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначено главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, серед яких повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к, процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи: 1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; 2) етап об'єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання; 3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі статтею 278 КПК України. На цьому етапі відбувається також повідомлення прав підозрюваному, а в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, то йому зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав (частина 3 статті 276 КПК України).
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає, що повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.
Вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз'яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, які би визначали підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких правил чи обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.
Правова регламентація повідомлення особи про підозру визначається нормами глави 22 КПК України.
Чинні положення КПК України містять вимоги щодо: змісту письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України); випадків, за яких здійснюється повідомлення про підозру (ч. 1 ст. 276 КПК України); порядку вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України).
У статті 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (пп. 1-3 ч. 1 ст. 276 КПК України).
Відповідно до положень ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Системний аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є (1) питання дотримання вимог щодо змісту повідомлення про підозру; (2) процесуальний порядок вручення повідомлення про підозру; (3) питання дотримання стандарту «достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Так, на переконання слідчого судді, будь-яких обґрунтованих посилань на процесуальні порушення під час вручення підозри у скарзі не зазначені та не доведені під час судового засідання, в тому числі відсутні й такі дані в матеріалах скарги.
Повідомлення про підозру складене з дотриманням вимог статті 277 КПК України, оскільки в ньому розкрито зміст підозри, зазначені фактичні обставини, місце та час інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у відповідності до відомих органу досудового розслідування обставин на момент повідомлення про підозру.
Отже, враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 309 КПК України, слідчий суддя, -
1. Скаргу залишити без задоволення.
2. Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7