Справа № 369/23216/25
Провадження № 2/369/8114/26
21 квітня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Лапченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 146933 від 19.07.2024 року в розмірі 27 822,33 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 19.07.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (надалі - Первісний Кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № 146933 (далі - Кредитний договір) на суму 15 585,00 грн. Відповідач, діючи свідомо та добровільно, без будь-якого примусу чи тиску, виявив намір отримати кредитні кошти, після чого ознайомився, з індивідуальною частиною, графіком платежів за першим траншем, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною Кредитного договору, Правилами надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту Кредитодавця, а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення Кредитного Договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформацією та документами розміщеними на сайті https://finx.com.ua. Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, Відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення Кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію Позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини. На виконання умов Кредитного договору, 19.07.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 (далі - Платіжна картка) Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів. 10.10.2024 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102024 (далі - Договір факторингу 1) згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №4 від 07.01.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 від 07.01.2025 до Договору Факторингу 1, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 27822,33 грн, яка складається з: 15 585,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 436,33 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн - заборгованість по комісії.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч.5 ст.279 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Зі змісту ч.1 ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 19.07.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 146933.
Відповідно до пункту 2.2.1 за цим договором сума кредиту становить 15 585 гр. Сума кредиту надається за таким порядком - 12 000 гр. 45 коп. на картку позичальника, у розмірі 3 584 гр. 55 коп. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією.
Відповідно до пункту 2.6 кредитного договору кредитна лінія надається строком на 126 днів з 19.07.2024 року по 22.11.2024 року.
Згідно відповіді на запит про витребування доказів АТ «Ощадбанк» надало виписку по рахунку відповідача, згідно якого відповідачу було перераховано кошти у сумі 12000 грн. 45 коп. на належний йому картковий рахунок.
10.10.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») уклали Договір факторингу № 10102024, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників №4 від 07.01.2025 року до договору факторингу до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до Відповідача.
Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви за Кредитним договором, становить - 27 822,33 грн., яка складається з: 15 585,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 436,33 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн. - заборгованість по комісії.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з вимогами частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Отже, уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати його умови, які були у ньому зазначені.
За наведених вище обставин вбачається, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а укладення кредитного договору на запропонованих умовах відповідало внутрішній волі відповідача.
Вказаний кредитний договір відповідачем не оспорений, в установленому законом порядку недійсним не визнаний, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України його умови підлягають до виконання.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17 зазначив, що чинне законодавство не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (ч. 1 ст. 11 ЦК України). У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору.
Згідно положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором.
Згідно із ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на викладене суд відзначає, що ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов'язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
До таких висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 року (справа №755/9215/15-ц провадження №14-382цс19).
Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги та його розміру, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, беручи до уваги, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами, відсутність відповідних заяв по суті з боку відповідача, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору у розмірі 2422,40 грн. за подання до суду даної позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4-5, 11-13, 19, 76-81, 89, 128, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02094, Україна, місто Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, ЄДРПОУ: 42986956 ) заборгованість за кредитним договором № 146933 від 19.07.2024 у розмірі 27 822,33 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гр. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 гр.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя - Лапченко О.М.
21.04.2026 року