Справа № 369/7182/26
Провадження №1-кс/369/1068/26
18.04.2026 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого- начальника СВ ВП №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026111350000311 від 16.04.2026 розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має неповну вищу освіту, у зареєстрованому шлюбу не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює Хмельницька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», слюсар, раніше не судимий, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
встановив :
Слідчий начальник СВ ВП №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням, погодженим із прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні№ 12026111350000311 від 16.04.2026 року відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник отримали копію даного клопотання та доданих до нього матеріалів, що підтверджується їх особистими підписами у клопотанні.
В обґрунтування клопотання начальник СВ покликається на те, що у невстановлені час та місці у ОСОБА_4 , виник умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено наркозалежним особам на території Бучанського району Київської області.
Так, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, маючи прямий умисел направлений на незаконне придбання та зберігання з метою подальшого незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) усвідомлюючи при цьому, що МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, незаконно придбав вказану речовину, а саме 20 таблеток, які останній отримав 16.04.2026 та незаконно зберігав при собі з метою подальшого збуту.
Так, 16.04.2026 о 16 год. 16 хв. за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, вул. Соборна, 105/1, працівниками поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області, в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України затримано ОСОБА_4 , при особистому обшуку якого, у останнього виявлено та вилучено 20 таблеток сірого, рожевого, блакитного та жовтого кольорів. Згідно висновку експерта, надана на дослідження таблетка сірого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено (3,4-метилендіоксиметамфетамін) МДМА, вагою 0,090 г., в результаті чого підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні особливо небезпечної психотропної речовин з метою збуту, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.307 КК України.
16.04.2026 о 16 годині 16 хвилини, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_4 затримано, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
17.04.2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України.
Оцінюючи особу підозрюваної та обставини вчинення тяжкого кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, орган досудового розслідування приходить до переконання в тому, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду наявності обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що передбачено п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Даний ризик є основним та підтверджується на думку органів досудового розслідування тим, що у разі визнання винуватим, ОСОБА_4 , загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Відсутність міцних соціальних зв'язків: не має дітей та непрацездатних осіб на утриманні, не працює, що свідчить про можливість перетину кордону, зміні місця проживання задля переховування від суду та органів досудового слідства.
- знищити, сховати або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин даного кримінального правопорушення, оскільки досудове слідство триває та не зібрані всі докази по даному кримінальному провадженні. ( п.2 ч.1 ст.177 КПК України).
- неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння до зміни, наданих ними показань, та на свідків, які надалі будуть встановлені та допитані з метою надання органу досудового розслідуваня неправдивих показів.
З урахуванням викладених вище ризиків передбачених ст..177 КПК України, тяжкості покарання, яка загрожує підозрюваному, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила його задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.
Підозрювана та його захисник у судовому засіданні просили суд обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, оскільки підозра не обґрунтована та відсутні ризики передбачені ст..177 КПК України. Крім того, підозрюваний має на утриманні малолітню дитини, працює та активно допомагає ЗСУ про що свідчить велика кількість подяк, які долучені до матеріалів клопотання.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваної, захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про необхідність застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною другою цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За правилами ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Статтею 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно із правилом ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції».
За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Аналогічно, в п.175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» наведено поняття «обґрунтована підозра», яке означає, що існують факти й інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Слідчий суддя не досліджує і не надає оцінки доказам, які обгрунтовують підозру у вчиненні інкримінованого правопорушення, оскільки це є дискреційними повноваженнями суду.
На переконання слідчого судді, органом досудового розслідування були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за ч.2 ст.307 КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями, дають підстави слідчому судді для висновку, що могли мати місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто, оцінюючи сукупність отриманих відомостей.
Слідчий суддя виходить з того, що обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У Рішенні Нечипорук і Йонкало проти України (п. 175) ЄСПЛ вкотре повторив, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства), § 32).
З цих підстав підозра в контексті наданих органом досудового розслідування документів, є обґрунтованою, проте обґрунтованість підозри не свідчить про доведеність вини підозрюваного, або про неспростовність висновків викладених в підозрі під час майбутнього розгляду кримінальної справи судом. Разом з тим твердження адвоката на невинуватість підозрюваного з посиланням на недоліки досудового розслідування судом відхиляються, оскільки до повноважень слідчого судді не належить вирішення питання про винуватість підозрюваного, а отже слідчий суддя це питання і не вирішуватиме. Зауваження адвоката можуть стати частиною стратегії захисту підозрюваного під час розгляду судом кримінальної справи.
Єдиною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України.
Його застосування без встановлення наявності підстав та ненадання матеріалів, що підтверджують ризики, передбачені ст. 177 КПК України є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
Із поданого клопотання та матеріалів до нього слідчим суддею не встановлено, а прокурором та слідчим не доведено наявності ризиків, що підозрюваний ухилятиметься від викликів органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливатиме на учасників кримінального провадження, крім того не доведено, що ОСОБА_4 може знищити, сховати чи спотворити докази по справі, оскільки досудовим слідством були вилучені всі речі та докази під час особистого обшуку та обшуку житла; вчинення даного кримінального правопорушення не є безумовною підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою.
Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дійшов висновку, що слідчим за погодженням з прокурором не надано переконливих доказів, що застосування більш суворого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 є доцільним та таким, що відповідає наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому з урахуванням вимог ст. 178 КПК України вважає, що до підозрюваного слід застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, що буде необхідним для виконання ним процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу суд щоразу зобов'язаний здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
У відповідності до ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 , має стійкі соціальні зв'язки, оскільки має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, має постійне місце проживання , офіційно працює, активно допомагає ЗСУ, про що свідчить велика кількість подяк, які долучені до матеріалів клопотання, а також стан здоров'я підозрюваного.
Крім того, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби і його може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Ураховуючи наведене, необхідно застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту у визначений час доби, який є достатнім для запобігання наявному ризику і забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно частин 5 та 7 статті 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
За наведеного, необхідно покласти на підозрювану на строк до двох місяців такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Згідно частин 3 та ч. 4 ст. 181 КПК України ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Враховуючи вимоги ч.3ст.202 КПК України, оскільки щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовується запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вважаю за необхідне негайно звільнити підозрюваного з-під варти та зобов'язати його невідкладно прибути до свого місця проживання.
Керуючись ст.ст.176-178, 181,183,309, 371-372, 376,395 КПК України,
постановив :
У задоволенні клопотання слідчого начальника СВ ВП №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026111350000311 від 16.04.2026 розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною покидати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 17 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-не відлучатися з м. Святопетрівське, Бучанського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та роботи.
-утримуватися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні.
Термін дії ухвали слідчого судді слід визначити до 2 місяців, тобто до 17.06.2026 року.
Підозрюваного ОСОБА_4 звільнити з під варти в залі суди негайно.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на ВП №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, а також на Києво-Святошинський відділ Бучанської окружної прокуратури.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено 21.04.2025 року о 14.40 годин.
Слідчий суддя ОСОБА_8