Справа № 372/5233/24
Провадження №2/369/2262/26
21.04.2026 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 372/5233/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя, -
В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вищезазначена справа.
У березні 2026 року позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) ОСОБА_3 через канцелярію суду зареєстровано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження, передачі в користування іншим особам: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 ; житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлового приміщення № 97 (дев'яносто сім), загальною площею 227 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .; нежитлового приміщення № 98 (дев'яносто вісім), загальною площею 53 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання позивачу в доступі, користуванні, охороні (зміна замків, обмеження доступу, вимоги примусового звільнення) житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 , нежитлового приміщення № 97 (дев'яносто сім), загальною площею 227 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .; нежитлового приміщення № 98 (дев'яносто вісім), загальною площею 53 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду знаходиться справа № 372/5233/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя.
Предметом спору по даній справі є поділ спільного сумісного майна позивача і відповідача, зокрема:
Житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 , загальною площею 333,2 м2, житловою площею 135,0 м2 . Право власності на який зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно виконавчим комітетом Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 29 липня 2011 року за номером 48/5;
Житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 53,1 м 2 , загальною площею 248,2 м2 . Право власності на який зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Самсон Т.В. 21.11.2023 року, номер запису про право власності: 52647045, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2835223032120.;
Нежитлового приміщення № 97 (дев'яносто сім), загальною площею 227 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ., придбаного на ім'я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.03.2020р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В. за № 324. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1296295280000;
Нежитлового приміщення № 98 (дев'яносто вісім), загальною площею 53 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на яке зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ Волошиною Ж.Д. 23.11.2020 року, номер запису про право власності: 39324475, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2228886880000.
Титульним володільцем вищезаначеного майна є ОСОБА_2 . Заявник також зазначає, що сторони перебували у шлюбі 33 роки. Будинок за адресою АДРЕСА_1 був збудований приблизно 17 років тому під час шлюбу, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя незалежно від реєстрації права власності на відповідачку, знаходиться у його особистому користуванні з квітня 2024р. та є його фактичним місцем проживання. Вказує, що відповідачка ОСОБА_2 з грудня 2023 року проживає в іншому будинку (Сонячний Схил), який також є об'єктом спільного майна і збудований у 2020-2023 рр. Отже, між сторонами склався вищевказаний порядок користування житловими об'єктами нерухомості, що перебуває у їх спільній власності.
Щодо нежитлових приміщень № 97 та АДРЕСА_4 , як зазначає заявник, вони за спільною згодою сторін були передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Агролінії». На момент передачі в оренду зазначені приміщення були новозбудованими та фактично не облаштованими для використання. У процесі користування орендарем - ТОВ «Агролінії» - за власний рахунок здійснено ремонтні роботи, облаштування та інші невід'ємні поліпшення, унаслідок чого приміщення були приведені у придатний для експлуатації стан. Зазначені вкладення орендаря суттєво підвищили споживчу та ринкову цінність цих приміщень як об'єкта нерухомого майна.
Заявник стверджує, що знаходиться із відповідачкою у дуже напружених стосунках, вона категорично наполягає на тому, що нерухоме майно, набуте під час шлюбу та зареєстроване на її ім'я, належить їй виключно на праві особистої приватної власності, у зв'язку з чим вона вважає себе його одноосібним власником, може володіти ним, користуватись та розпоряджатись на свій розсуд. Вимагає звільнення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яким користується заявник. Водночас щодо використання нежитлових приміщень, відповідачка стверджує, що саме вона буде визначати, хто та на яких умовах користуватиметься ними, фактично заявляючи про своє право одноосібно розпоряджатися зазначеним майном. Заявник вважає, що такі одноосібні дії відповідачки можуть істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, оскільки спірні об'єкти нерухомості можуть бути передані третім особам на тих чи інших умовах або істотно змінитись.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.149 Цивільно-процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст.150ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 році у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021 року, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 року у справі № 523/11320/19).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 року у справі № 308/7086/20.
В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить позивач, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити. При цьому таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином винесена заборона може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 : вчиняти будь-які дії щодо відчуження, передачі в користування іншим особам: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 ; житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлового приміщення № 97 (дев'яносто сім), загальною площею 227 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .; нежитлового приміщення № 98 (дев'яносто вісім), загальною площею 53 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;
-вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання позивачу за основним позовом в доступі, користуванні, охороні (зміна замків, обмеження доступу, вимоги примусового звільнення) житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 , нежитлового приміщення № 97 (дев'яносто сім), загальною площею 227 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .; нежитлового приміщення № 98 (дев'яносто вісім), загальною площею 53 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 до вирішення справи по суті.
Копію даної ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст. 261 ЦПК України.
Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.
Інформація про стягувача: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .
Інформація про боржника: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 .
Повна ухвала складена та підписана: 21.04.2026 року.
Суддя А.В. Янченко