Справа № 367/15158/25
Провадження №2-а/367/47/2026
Іменем України
21 квітня 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Ткаченко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Ніколаєва Наталія Борисівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Ніколаєва Н.Б. звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 05.12.2025 отримав постанову № R230449 від 02.12.2025 складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач начебто порушив ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач не згоден з даною постановою, вважає її протиправною і такою, що підлягає скасуванню. Так, постанова не містить конкретного опису обставин правопорушення, а саме: коли, де і в який час особа мала з'явитися до ТЦК та СП; як саме повідомлялася про виклик (повістка, SMS, вручення особисто тощо); які саме дії чи бездіяльність утворюють склад правопорушення. Єдине посилання у постанові - на “відомості з реєстру призовників», без жодних доказів фактичного отримання повістки чи повідомлення про необхідність з'явитись. Немає підтвердження, що особа була повідомлена належним чином (вручення під підпис, електронне повідомлення із кваліфікованим підписом, тощо).
Таким чином, склад адміністративного правопорушення не доведено, що суперечить ст. 251 КУпАП (доказами можуть бути лише фактичні дані, що підтверджують подію правопорушення).
У постанові зазначено, що справа розглядалася за відсутності особи, нібито “за її згодою через електронний кабінет». Проте відсутні докази, що така заява дійсно подавалася, а головне - що вона підтверджена електронним підписом особи.
Позивач не отримував повісток із викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також ОСОБА_1 не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_2 та начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 жодної інформації, включаючи повідомлення, повістки та виклики, щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, призначеного на 02.12.2025
Таким чином, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд в ІНФОРМАЦІЯ_3 справи про адміністративне правопорушення, призначеної на 02.12.2025, не отримував протокол про адміністративне правопорушення.
Крім того, зазначає, що у військово-обліковому документі позивача від 28.11.2025 зазначено, що ТЦК та СП звернулося до Національної поліції України щодо оголошення позивача у розшук ще 29.04.2025 через неприбуття за повісткою. Відповідно, вже на момент винесення оскаржуваної постанови пройшов навіть строк притягнення до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд: визнати протиправною та скасувати у справі про адміністративне правопорушення постанову № R230449 від 02.12.2025, винесену ІНФОРМАЦІЯ_4 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , та закрити справу про адміністративне правопорушення (закрити провадження у справі).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.12.2025 матеріали позову надійшли у провадження судді Ткаченко М.О.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19.12.2025 у справі відкрито провадження в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст. 268-272, 286 КАС України, призначено судове засідання, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подачі відзиву на позовну заяву, а також витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , в якій було винесено постанову №R230449 від 02.12.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Згідно із довідкою про доставку електронного документу ухвала про відкриття провадження та витребування копії матеріалів справи доставлена до електронного кабінету відповідача 27.12.2026 1:59:01.
29.12.2025 судовий розгляд не відбувся у зв'язку із відпусткою головуючого судді.
09.02.2026 розгляд справи не відбувся у зв'язку із стабілізаційними та екстреними відключеннями електроенергії.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.03.2026 позов залишено без руху у зв'язку із з'ясуванням, що під час звернення до суду позивачем не було сплачено судовий збір.
11.03.2026 від представника позивача надійшло підтвердження сплати судового збору у визначеному законом розмірі за подачу вказаного адміністративного позову.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11.03.2026 розгляд справи продовжено, повторно витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , в якій було винесено Постанову №R230449 від 02.12.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
23.03.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позивачу поштовим відправленням було направлено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 . У визначений повісткою час позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 за викликом по повістці, тобто не виконав обов'язку військовозобов'язаного, передбаченого ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
29.11.2025 року позивач засобами свого мобільного застосунку «Резерв+» подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, в якій самостійно та добровільно зазначив, що не оспорює допущене адміністративне правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
02.12.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначена заява позивача була розглянута, і за результатами розгляду адміністративної справи винесено постанову №R230449 від 02.12.2025, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено мінімальне передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн.
Оскаржувану постанову №R230449 від 02.12.2025 року було прийнято та підписано начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами АІС «Оберіг» за допомогою його електронного цифрового підпису, внаслідок чого постанова №R230449 від 02.12.2025 року автоматично та безумовно розміщується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та надсилається до електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, відображенням якого для позивача є відомості в його мобільному застосунку «Резерв+», а тому повідомлення позивача про ненаправлення йому постанови №R230449 від 02.12.2025 року не відповідають дійсності.
Більш того, 03.12.2025 року позивач добровільно оплатив штраф за постановою №R230449 від 02.12.2025 року в розмірі 8500,00 грн.
У зв'язку із зазначеним, просять суд відмовити ОСОБА_1 у позові до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, на виконання ухвали про витребування доказів надано роздруківки постанови №R230449 від 02.12.2025 року, заяви позивача від 29.11.2025 року та загальної довідки про рух справи з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Повідомлено про відсутність інших матеріалів.
Станом на дату розгляду справи відповіді на відзив, додаткових пояснень або заперечень від позивача та його представника не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України Про Збройні Сили України", Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Абзацом 5 частини 1 статті 1 Закону 3543-ХІІ передбачено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Даним Указом постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В свою чергу, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідними Законами вносились зміни до даних Указів, на підставі яких продовжено дію воєнного стану та загальну мобілізацію.
Таким чином, з 24 лютого 2022 року в Україні триває особливий період.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Кабінетом Міністрів України затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення). Відповідно до пункту 1 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пунктів 9-11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМ України від 23.02.2022 № 154, завданнями/функціями Центрів, серед іншого, є: ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлення та видача військово-облікових документів призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладання адміністративних стягнень відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
В свою чергу, згідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно до статті 235 КУпАП від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Вручення повісток, їх отримання та обов'язок з'явитися за отриманою повісткою регулюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. № 1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. № 560.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, серед іншого, зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до пункту 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядку), поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Пункт 24 Порядку передбачає, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
В свою чергу, згідно пункту 3 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядку), призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсування або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Судом установлено, що 29.11.2025 ОСОБА_1 особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП про визнання своєї винуватості, в якій підтвердив факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
02.12.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 від 29.11.2025 та перевірених даних реєстрів, було винесено постанову №R230449 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Копія постанови 02.12.2025 була розміщена в електронному кабінеті військовозобов'язаного в застосунку «Резерв+», що відповідає вимогам ч. 3 ст. 279-9 та ч. 10 ст. 285 КУпАП.
Крім того, 03.12.2025 ОСОБА_1 було добровільно сплачено штраф за постановою №R230449 від 02.12.2025 року в розмірі 8500,00 грн.
Суду з цього питання ніяких пояснень позивачем не надано.
Отже, на думку суду, своїми діями ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Інші доводи, викладені у позовній заяві, висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не спростовують.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення №R230449 від 02.12.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Тому, приймаючи вказану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення пред'явленого адміністративного позову.
Керуючись ст. 77, 229, 242, 286 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Ніколаєва Наталія Борисівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Ніколаєва Наталія Борисівна, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя М.О. Ткаченко