Справа № 367/10873/25
Провадження №2/367/84/2026
Іменем України
03 квітня 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Ткаченко М.О.,
за участю секретаря судового засідання Лебідь Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Басараб Наталія Володимирівна, до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
У вересні 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Басараб Наталія Володимирівна, до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 .
В даній кооперативній квартирі позивачка постійно проживає з червня 2003 року та є зареєстрованою з 17.10.2006 року згідно із ордером на жиле приміщення №95 від 11.09.2006 року.
ОСОБА_3 стало відомо, що право власності на її квартиру на підставі підробленого договору купівлі-продажу від 04.10.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою С.М. перейшло до невідомої для позивача особи, ОСОБА_2 і є зареєстроване за нею в державному реєстрі 25.10.2021 року.
Тобто власність позивача, квартира АДРЕСА_1 вибула з її володіння поза її волею.
В даній квартирі постійно проживає тільки позивачка та її члени сім?ї, внаслідок російської агресії будинок був пошкоджений, а сама позивач отримала поранення та перебувала під завалами тривалий час, волевиявлення на відчуження квартири ніколи не було, оскільки іншого житла не має, реєстрації права власності на кооперативну квартиру не здійснювала.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антонова Сніжана Миколаївна, яка вирогідно посвідчувала договір купівлі-продажу 04.10.2010 року, припинила нотаріальну діяльність 05.03.2019 року.
Хто така ОСОБА_2 , ОСОБА_1 невідомо, вона її ніколи не бачила і ніхто до її квартири ніколи не приходив, договору купівлі-продажу позивач не підписувала і її волевиявлення на продаж було відсутнє.
Більше того, ОСОБА_1 не видавалось 12.08.2009 року свідоцтво про право власності НОМЕР_1 та оскільки 09.02.2006 року смт Буча було віднесено до категорії міст, то всі питання пов?язані з приватизацію житла та видачею правовстановлюючих документів з моменту набуття відповідного статусу, здійснювались виключно виконавчим комітетом Бучанської міської ради, що підтверджується листом Ірпінської міської ради від 29.07.2025 року.
Посилаючись на вказані обставини просила суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Крім того, оскільки ОСОБА_4 27.03.2022 року отримала вогнепальне уламкове проникаюче поранення під час обстрілу її помешкання, більше 12 годин перебувала під завалами будинку, має тяжкі наслідки і внаслідок цього не може працювати і не має доходів, що підтверджується інформацією з ДПС та виписками з медичної документації, то позивач просила суд звільнити її від сплати судового збору.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19.09.2025 позовну заяву було залишено без руху із наданням заявникові строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальні частині ухвали, терміном п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.10.2025 за клопотанням представника позивача відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.Витребувано з Київського міського нотаріального архіву:
- належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антонової Снежани Миколаївни, заведені на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2010, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антонової Снежани Миколаївни за реєстровим номером 758;
- оригінал договору купівлі-продажу від 04.10.2010, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антонової Снежани Миколаївни за реєстровим номером 758.
Ухвалами Ірпінського міського суду Київської області від 26.11.2025та від 24.12.2025 повторно витребувано вищевказані докази від Київського міського нотаріального архіву.
14.01.2026 до суду надійшла витребувана інформація від Київського державного нотаріального округу.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, будучи належно повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги просять задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, клопотань, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву до суду не надходило.
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку з наведеним, суд, на підставі ч. 5 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, ухвалює заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.10.2006 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13).
Згідно із довідкою №23-01/112 від 18.08.2022, виданої ЦНАП Бучанської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14).
Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чоловіком та дружиною (а.с.15)
Згідно із актом депутата Бучанської міської ради від 25.01.2023 власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ордеру. За вказаною адресою зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син). Зареєстрований, але не проживає ОСОБА_5 (чоловік), ІНФОРМАЦІЯ_2 - 26.09.2011 (а.с.16).
Згідно із відміткою у паспорті позивачка 04.09.2007 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 (а.с.13)
Чоловік позивачки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.24).
Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 позивачка перебувала з 27.05.1989 у шлюбі із ОСОБА_8 та мала прізвище ОСОБА_9 (а.с.27)
Також до позову додано копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 від 12.10.2020, замовниками якого зазначені ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 (а.с.28-31).
Згідно із довідкою ЖБК «Васильок» від 20.01.2004 ОСОБА_10 , 1970 р.н., є членом ЖБК по АДРЕСА_1 , та проживає за вказаною адресою зі своїми дітьми - ОСОБА_7 , 1989 р.н., ОСОБА_6 , 1992 р.н. - з червня 2023 (а.с.32).
11.09.2006 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради було видано ордер на житлове приміщення №95 ОСОБА_10 із сім'єю з 3-х чоловік на право зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33-34).
Згідно із листом виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 29.07.2025 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради не видавалось свідоцтво про право власності від 12.08.2009 серія НОМЕР_1 у зв'язку із відсутністю правових підстав (а.с.36-37).
Відповідно до довідки Бучанської міської ради №87 від 17.07.2025 згідно із журналом реєстрації заяв громадян щодо приватизації житла, який вівся в період з 05.04.2007 по 11.02.2022, а також за наявними відомостями після 2022 року, інформація про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.(а.с.38).
Довідкою виконавчого комітету Ірпінської міської ради №102 від 17.07.2025 підтверджено, що ОСОБА_1 , 1970 р.н., у період з 17.10.2006 по 01.04.2007 за адресою: АДРЕСА_1 , участі у приватизації житла не приймала та житлові чеки не використовувала (а.с.39).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №440774691 від 25.08.2025 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано 25.10.2021 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 738, виданий 04.10.2010, видавник: приватний нотаріус Антонова С.М. (а.с.40).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 04.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №738, Кущева О.І. продала та передала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).
Відповідно до п. 2 вказаного договору відчужувана квартира належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва права власності НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 12.08.2009.
Згідно із талоном-повідомленням єдиного обліку №10531 від 01.09.2022, заяву ОСОБА_1 від 31.08.2022 до ВП №1 Бучанського РУП про те, що невідомі в 2010 році шляхом підробки підпису, здійснили продаж її квартири, зареєстровано в ІТС «ІПНПУ» (а.с.19).
10.06.2024 ОСОБА_1 вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого (а.с.17-18).
Згідно із відповіддю завідувача Київського державного нотаріального архіву №4046/01-17 від 18.11.2025 в справі №02-33 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій» том №1 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 06.04.2010 за реєстровим №758 вчинена інша нотаріальна дія. В справі №02-33 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій» том №3 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 04.10.2010 року відсутній запис щодо посвідчення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 (а.с.157).
Згідно із відповідями завідувача Київського державного нотаріального архіву №4547/01-21 від 30.12.2025 та №5008/01-21 від 06.01.2026 в справі №02-33 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій» том №2 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антонової С.М. міститься запис за 04.10.2010 за реєстровим 33472 про посвідчення договору купівлі-продажу квартири. Сторонами є інші особи, не зазначені в ухвалі суду. Відповідно до перевірки реєстрового №755-759 міститься запис про посвідчення п'ять фотокопій довідок, вид. Укрпапірпром 29.12.2009 б/н для ТОВ «Український папір» (а.с.160, 162).
Таким чином, матеріалами справи встановлено що ОСОБА_1 постійно проживає з червня 2003 року в кооперативній квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована в ній з 17.10.2006 року та є власником згідно із ордером на жиле приміщення №95 від 11.09.2006 року.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», що діяв під час виникнення спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.
Згідно із ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 не видавалось 12.08.2009 року свідоцтво про право власності НОМЕР_1 , договір купівлі-продажу від 04.10.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не посвідчувався приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою Сніжаною Миколаївною за реєстровим номером 758. За реєстровим номер вчинено іншу нотаріальну дію між іншими особами.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України).
Згідно з абзацом першим частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Отже такий правочин, як договір купівлі-продажу від 04.10.2010, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не посвідчувався приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою С.М. за реєстровим номером 758, тому є неукладеним і не підлягає визнанню недійсним.
Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.
До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 року у справі cправа № 204/8017/17 де зробила висновок, що відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину. Належним способом захисту права особи, майно якої вибуло з її законного володіння за неукладеним договором купівлі-продажу, є віндикаційний позов - витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.02.2026 4 від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Також позов не може містити вимогу, у якій ідеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (саме це стверджує позивачка і достеменно встановили суди).
У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, реєстрація права власності на належне йому майно за іншою особою, чи зайняття та використання іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав).
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його фактичним володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді й далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Відтак, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, й далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) дійшла висновку, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (див. пункт 72 вказаної постанови).
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, якщо нерухоме майно, що вибуло з фактичного володіння його власника за неукладеним договором купівлі-продажу, було зареєстровано за іншою особою без відповідної на те правової підстави, власник такого майна може витребувати його із чужого незаконного володіння у всіх випадках відповідно до статті 387 ЦК України. При цьому відсутністю правової підстави в цьому випадку потрібно розуміти: реєстрацію спірного нерухомого майна за стороною неукладеного правочину; реєстрацію спірного майна за третьою особою на підставі правочину, укладеного всупереч нормам чинного законодавства.
У разі, якщо спірне нерухоме майно надалі відчужене за відплатним договором, і сторона цього договору не знала і не могла знати про відсутність у продавця права його відчужувати, у зв'язку із чим така особа є добросовісним набувачем, спірне нерухоме майно також може бути витребуване його власником відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, оскільки таке майно вибуло з володіння власника (законного володільця) не з його волі (за неукладеним правочином).
Наведене також узгоджується з положеннями статті 330 ЦК України, згідно з якими, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Крім цього, необхідно враховувати, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі №522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028- 10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148- 151, 153, 154, 167, 168].
Отже, власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред'явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).
У разі, якщо спірне нерухоме майно надалі відчужене за відплатним договором, і сторона цього договору не знала і не могла знати про відсутність у продавця права його відчужувати, у зв'язку із чим така особа є добросовісним набувачем, спірне нерухоме майно також може бути витребуване його власником відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, оскільки таке майно вибуло з володіння власника (законного володільця) не з його волі (за неукладеним правочином).
Наведене також узгоджується з положеннями статті 330 ЦК України, згідно з якими, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Крім цього, необхідно враховувати, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив.
Отже, власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред'явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).
Застосовуючи до даних правовідносин вказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом витребування квартири є ефективним та таким, що поновить її порушені права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем надано належні, достатні та допустимі докази на обґрунтування своїх вимог. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, ухвалою суду сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення у справі, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача.
Керуючись ст. 12, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Басараб Наталія Володимирівна, до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 15140,00 (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).
Заочне рішення суду може бути переглянуте Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Повне ім'я (найменування) учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Представник позивача: адвокат Басараб Наталія Володимирівна, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Суддя М.О. Ткаченко