21 квітня 2026 року
м. Київ
справа №440/135/25
адміністративне провадження № К/990/14954/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд визнати протиправними дії відповідача щодо несвоєчасної виплати їй грошової компенсації за не отримане речове майно та стягнути у зв'язку з цим з в/ч НОМЕР_1 на її користь середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 05 вересня 2024 року по 27 грудня 2024 року у сумі 92 881,50 гривень.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в частині несвоєчасної виплати грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні ОСОБА_1 .
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в межах суми 91252,00 гривень, остаточний розмір якої має визначити роботодавець після відрахування податків та зборів.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду військова частина НОМЕР_1 звернулась до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору, доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії поданої до суду апеляційної скарги або квитанції про доставку документів до електронного кабінету користувача ЄСІТС та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, повернуто скаржнику.
02 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Перевіривши касаційну скаргу відповідача у частині оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
З аналізу вищенаведеної норми права вбачається, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції лише після їх перегляду судом апеляційної інстанції.
Пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року не переглядалось, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги в частині оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року, Суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, Суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, Другим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 16 лютого 2026 року залишено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду усунути недоліки апеляційної скарги.
Станом на 12 березня 2026 року вимоги суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, відтак, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, повернуто скаржнику.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько С.А. Уханенко