21 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 160/22180/24
касаційне провадження № К/990/35567/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАСКАД»
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Добродняк І.Ю.; судді - Семененко Я.В., Суховаров А.В.)
у справі № 160/22180/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАСКАД»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «КАСКАД» (далі - ТОВ фірма «КАСКАД»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2024 року № 00005765102.
Обґрунтовуючи заявлений позов, платник наголошував на помилковості висновків контролюючого органу за результатами проведеної камеральної перевірки щодо порушення ним податкового законодавства в частині термінів реєстрації 1039 податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, і, як наслідок, застосування до ТОВ фірми «КАСКАД» штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України). Позивач при цьому вказував на допущені процесуальні порушення при складанні акта перевірки та розгляді заперечень платника. По суті виявлених порушень ТОВ фірма «КАСКАД» зазначало, що граничний термін реєстрації наведених у переліку в акті перевірки розрахунків коригування повинен обраховуватися з дати фактичного отримання позивачем від продавців таких розрахунків, а не з дати їх складання. Щодо податкових накладних за періоди грудень 2021 року, червень - грудень 2022 року, січень - грудень 2023 року, січень, лютий 2024 року, то, на переконання позивача, контролюючий орган не врахував зміни, які вносилися до ПК України, та фактично порушив презумпцію правомірності рішення платника податків, встановлену підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пунктом 56.21 статті 56 ПК України, яка повинна бути застосована у зв'язку з наявністю правової колізії між однотипними нормами ПК України.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 10 вересня 2024 року позовну заяву задовольнив повністю, погодившись із твердженням ТОВ фірми «КАСКАД» про те, що відповідач під час проведення перевірки та складання податкового повідомлення-рішення мав керуватися саме пунктами 89 та 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які є пріоритетними для застосування в період воєнного стану порівняно із загальними нормами статті 201 та статті 120-1 ПК України.
Також суд встановив, що ані акт перевірки, ані розрахунок до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не містять інформації про дату отримання покупцем розрахунків коригування до податкових накладних. Натомість із наданих позивачем документів судом першої інстанції з'ясовано, що розрахунки коригування отримано ТОВ фірмою «КАСКАД», зокрема, № 14 - дата виписки 30 червня 2023 року (дата отримання 19 липня 2023 року), № 207 - дата виписки 26 квітня 2022 року (дата отримання 10 серпня 2022 року), № 2400229 - дата виписки 24 червня 2022 року (дата отримання 05 травня 2023 року), № 2400232 - дата виписки 24 червня 2022 року (дата отримання 05 травня 2023 року). Ураховуючи дати отримання позивачем вказаних розрахунків коригування до податкових накладних та дату реєстрації останніх, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що такі розрахунки коригування до податкових накладних зареєстровано в межах передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України строків.
При цьому, визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2024 року № 00005765102 у повному обсязі, суд керувався тим, що він не може перебирати на себе функцію контролюючого органу та здійснювати належний розрахунок штрафної санкції, оскільки адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу, адже завдання правосуддя полягає не в забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Саме на контролюючий орган покладено повноваження щодо визначення розміру штрафу, отже такі повноваження є дискреційними.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2025 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про часткове задоволення позову. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2024 року № 00005765102 в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 3157,40 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про неможливість розповсюдження дії пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на правовідносини, які були припинені (тобто на податкові накладні, складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.1 статті 201 ПК України до внесення змін Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування»).
За наведеного суд апеляційної інстанції зазначив про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у розмірі 2 %, 10 %, 15 %, 20 %, 30 % та 40 % відповідно до кількості днів порушення термінів реєстрації податкових накладних, оскільки позиція контролюючого органу в спірному випадку відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23, від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23, від 26 лютого 2025 року у справі № 200/4768/23.
Виходячи зі змісту пункту 69 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, за яким платник податків звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання податкового обов'язку у випадку неможливості його виконання, суд апеляційної інстанції, враховуючи правову позицію Верховного Суду, наведену, зокрема, в постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 200/4768/23, вказав, що ця норма передбачає конкретну підставу для невиконання податкових правил - об'єктивну нездатність їх дотримання. Проте, позивачем не подано доказів на підтвердження відсутності його вини та/або наявності форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення від відповідальності згідно з підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України.
За доводами Третього апеляційного адміністративного суду, порушення, що є предметом розгляду у справі, мають характер триваючих та повторюваних, про що свідчать дати реєстрації податкових накладних та їх кількість. Отже, склалася ситуація, в якій платник здійснював господарську діяльність, мав змогу укладати та виконувати договори, проте, з певних суб'єктивних причин, не виконав належним чином свій податковий обов'язок, у той час як можливість виконання такого обов'язку з боку позивача є очевидною.
ТОВ фірма «КАСКАД» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому, зокрема, наголошує на недослідженні судом процедурних порушень під час здійснення відповідачем контрольного заходу, за наслідками якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про що ТОВ фірма «КАСКАД» зазначало в позовній заяві.
Верховний Суд ухвалою від 08 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
22 вересня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами з'ясовано, що відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ фірми «КАСКАД» щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 29 квітня 2024 року № 449/32-00-51-02-03/23934596.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України з огляду на порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- на суму податку на додану вартість 7570826,05 грн з порушенням строку реєстрації до 15 календарних днів;
- на суму податку на додану вартість 1145,63 грн з порушенням строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- на суму податку на додану вартість 90067,56 грн з порушенням строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- на суму податку на додану вартість 35041800,09 грн з порушенням строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2024 року № 00005765102, згідно з яким до платника застосовано штраф у розмірі 14756187,40 грн.
Надаючи оцінку правовідносинам, щодо яких виник спір, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Обґрунтовуючи підстави розглядуваного позову, платник наголошував, у тому числі на процедурних порушеннях контролюючого органу під час проведення перевірки та оформлення її результатів, посилаючись при цьому на статтю 86 ПК України.
Проте, судами при вирішенні спору жодної оцінки наведеним аргументам ТОВ фірми «КАСКАД» не надано.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.
Відповідно ж до позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 та від 24 травні 2023 року у справі № 140/607/22, встановлена судом протиправність наслідків перевірки з підстави порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАСКАД» задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова