21 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 460/10039/24
адміністративне провадження № К/990/49830/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 (головуючий суддя Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі № 460/10039/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
І. РУХ СПРАВИ
У 2024 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області), у якому просив суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром при перерахунках з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024;
зобов'язати відповідача провести виплату пенсії позивачу, без обмеження будь яким граничним розміром, з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням рішень суду у справах № 460/10664/21, № 460/29218/22, № 460/5850/24.
16.10.2024 Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив.
Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні виплати пенсії без обмеження граничним розміром її виплати, починаючи з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024.
Зобов'язав ГУ ПФУ в Рівненській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 у призначеному розмірі без обмеження граничним розміром починаючи з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, виходячи з основного розміру пенсії - 90% сум грошового забезпечення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.10.2025 апеляційну скаргу задовольнив частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 в адміністративній справі № 460/10039/24 скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, та у розмірі 1,0796.
Зобов'язав ГУ ПФУ в Рівненській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії:
- на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118);
- на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168);
- на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова № 185).
01.12.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 залишити в силі.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій та витребувано справу з Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позов обґрунтований тим, що відповідач протиправно виплачує пенсію з обмеженням її максимального розміру.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки на момент проведення перерахунку пенсії частина сьома статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) передбачала, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (в чинній редакції «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Відповідачем 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 проведено перерахунок пенсії позивача.
ГУ ПФУ в Рівненській області листом від 20.08.2024 повідомило позивачу, що розмір пенсії після перерахунку складає 20 930 грн та 23 610 грн з 01.03.2023, що є максимально допустимою величиною пенсії, встановленою законодавством.
Апеляційний суд в свою чергу встановив, що з 01.03.2022 пенсія позивача була проіндексована на суму 2 496,18 грн, що підтверджується відповідним перерахунком.
Загальний розмір пенсії після індексації склав 21 507,10 грн, з яких до виплати підлягає 19 340,00 грн, відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII.
На виконання Постанови № 168 з 01.03.2023 проведено індексацію пенсії позивача на суму 1 500,00 грн.
За результатами перерахунку розмір пенсії склав 23 100,91 грн, з яких до виплати підлягає 20 930,00 грн, відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII.
23.02.2024 набрала чинності Постанова № 185.
Згідно з пунктом 1 та підпунктами 1- 7 пункту 2 зазначеної постанови, розмір збільшення пенсії внаслідок перерахунку не може перевищувати 1 500 грн.
На виконання зазначених норм з 01.03.2024 ГУ ПФУ в Рівненській області було проведено індексацію пенсії позивача на суму 1 500 грн.
За результатами перерахунку розмір пенсії склав 24 759,03 грн, з яких до виплати підлягає 23 610,00 грн.
Також, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі № 460/5850/24, ГУ ПФУ в Рівненській області було здійснено перерахунок пенсії позивача.
З 01.09.2024 розмір пенсії після перерахунку склав 26 759,03 грн, з яких до виплати підлягає 23 610,00 грн.
Позивач вважає, що відповідач протиправно обмежив йому пенсію максимальним розміром, тому звернувся з цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами пенсійної справи підтверджується факт індексації відповідачем пенсії позивача відповідно до Постанов № 118, № 168 та № 185 з врахуванням обмеження максимальним розміром.
Обмеження пенсії позивача максимальним розміром у спірних відносинах передбачено частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI).
Проте, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ визнані Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення, а тому не можуть застосовуватись у спірних відносинах.
Отже, у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Рівненській області в частині застосування з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 обмеження максимальним розміром пенсії є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України, а обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
Оскільки рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2022 року у справі № 460/29218/22 зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області перерахувати розмір пенсії позивача, виходячи з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.04.2019, тому перерахунок і виплату пенсії за даних обставин належить здійснити з розрахунку саме 90% грошового забезпечення.
Суд апеляційної інстанції приймаючи нову постанову з метою ефективного захисту порушеного права позивача вийшов за межі позовних вимог, мотивуючи власну позицію тим, що норми абзацу 1 в сукупності з положеннями абзацу 2 пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Застосовуючи наведені норми права, апеляційний суд встановив, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн у 2022 році та 100 грн - у 2023 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,14, 1,197, та 1,0796, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв всупереч нормам чинного законодавства, тобто протиправно.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував частину сьому статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статтю 2 Закону № 3668-VІ без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 та від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17, щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а також у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, в якій Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VІ.
Крім того суд апеляційної інстанції, скасовуючи, на думку скаржника, законне рішення суду першої інстанції, застосував частину другу статті 42 Закону № 1058-IV, яка не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки позивач отримує пенсію, призначену йому відповідно до Закону № 2262-XII та відповідно його пенсія не підлягає індексації у відповідності до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися, хоча про відкриття касаційного провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується документально.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою, другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, внаслідок перерахунку пенсії позивача ГУ ПФУ в Рівненській області нараховано індексацію пенсії з 01.03.2022 у розмірі 2 496,18 грн, з 01.03.2023 - 1 500 грн, з 01.03.2024 - 1 500 грн, та на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі № 460/5850/24 здійснено перерахунок пенсії позивача.
Проте, кожного разу відповідач застосовував обмеження максимального розміру пенсії відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, зокрема, з 01.09.2024 розмір пенсії після перерахунку склав 26 759,03 грн, з яких до виплати, на думку відповідача, підлягає 23 610,00 грн.
Спірним питанням у межах касаційного перегляду цієї справи є правомірність дій ГУ ПФУ в Рівненській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, визначає Закон № 2262-XII. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. Водночас, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З 01.10.2011 Законом № 3668-VI частину п'яту статті 43 Закону № 2262-XII викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII частина п'ята статті 43 Закону № 2262-XII доповнена текстом наступного змісту: «тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20.12.2016.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Водночас, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону № 2262-XII.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 25.01.2024 у справі № 300/2754/23, від 04.12.2024 у справі № 380/24300/23, від 03.06.2025 у справі № 340/1362/24 та інших.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування та виплата відповідачем пенсії позивачу не в повному обсязі, тобто із обмеженням максимального розміру, порушує право позивача на отримання пенсії у визначеному чинним пенсійним законодавством розмірі та нівелює конституційні гарантії, зокрема право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
За таких обставин рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи законне рішення суду першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, застосував норми матеріального права, які не підлягають застосуванню, проігнорував питання обмеження максимальним розміром пенсії позивача, що власне становить предмету цього спору, а також залишив поза увагою складові перерахунку пенсії позивача, що ним же і були встановлені.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі № 460/10039/24 скасувати.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі № 460/10039/24 залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа