ф
21 квітня 2026 року
м. Київ
справа №200/9594/25
адміністративне провадження № К/990/15247/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 200/9594/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
02.03.2026 рішенням Донецького окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ: 20001792) щодо не проведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та не оформлення і не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) визначених з посадового окладу, та окладу за військове звання, перерахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023.
Зобов'язано Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ: 20001792) перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) визначених з посадового окладу, та окладу за військове звання,
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та встановлено скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 апеляційну скаргу повернуто відповідачу внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги.
06.04.2026 Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 200/9594/25.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом ч. 2 ст. 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд апеляційної інстанції встановив, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник отримав 10.03.2026 в електронному кабінеті користувача підсистеми «Електронний суд», однак у встановлений судом десятиденний строк недоліки апеляційної скарги не усунув, що в свою чергу стало підставою для постановлення оскаржуваної ухвали від 02.04.2026 про повернення апеляційної скарги скаржнику.
При цьому Перший апеляційний адміністративний суд виходив з того, що всупереч вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги відповідачем не долучено квитанцію про сплату судового збору. Посилання ж скаржника на п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору є безпідставними, оскільки предметом спору у справі №200/9594/25 є визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, а не вимоги про відшкодування шкоди. За таких обставин положення п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не підлягають застосуванню, а доводи скаржника щодо звільнення від сплати судового збору є помилковими.
Приписами п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додаються серед іншого документ про сплату судового збору.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Положенням п. 1 ч. 4 цієї ж статті Кодексу визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Приписами ст. 44 КАС України встановлено, зокрема обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Відповідач, отримавши 10.03.2026 копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не усунув її недоліки, а тому суд апеляційної інстанції правомірно повернув своєю ухвалою від 02.04.2026 цю скаргу заявнику.
Частиною другою ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Водночас положеннями п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду
Положення цього пункту ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» поширюються на конкретні правовідносини, які виникають при відшкодуванні шкоди органом державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронним органом, прокуратурою чи судом у зв'язку незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю та лише у поєднанні з вимогами про вирішення публічно-правового спору (наприклад про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий збір сплачується.
Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі № 405/8768/18, від 05.03.2020 у справі № 597/664/18 та від 14.01.2021 у справі № 205/10899/19.
Таким чином, положення Закону України «Про судовий збір» передбачають звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а тому, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди це рішення повинно бути визнане незаконним.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції положень п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», Суд зазначає, що в цій справі позивачем оскаржувалася бездіяльність щодо не проведення перерахунку розміру грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та не оформлення і не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023.
Разом із тим вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, у межах цього позову ОСОБА_1 не заявлялися. За таких обставин є обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про непоширення на скаржника положень п. 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», а відтак наявність у нього обов'язку подати документ про сплату судового збору.
У взаємозв'язку із наведеним Суд вважає правильним застосування судом апеляційної інстанції положень п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», п. 1 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 298 КАС України при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги та розумні сумніви щодо застосування чи тлумачення перелічених норм права у цьому випадку відсутні.
За викладених обставин Суд доходить висновку, що касаційну скаргу ГУ СБ України у м. Києві та Київській області слід визнати необґрунтованою, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 200/9594/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіН.В. Шевцова Л.В. Тацій С.Г. Стеценко