Справа № 276/1644/25
Провадження по справі №2/276/30/26
21 квітня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Семенюка А.С.,
при секретарі судового засідання Процюк О.В.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Шморгуна О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Хорошів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Черняхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька, -
І. СУТЬ СПРАВИ
До Хорошівського районного суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства. У ході підготовчого провадження до участі у справі як співвідповідача залучено матір відповідача - ОСОБА_4 .
Позивачка зазначає, що з 07.08.2022 по 26.05.2024 спільно проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 . За цей час, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народився спільний син - ОСОБА_2 . Через неможливість подати спільну заяву про визнання батьківства, запис про батька до актового запису внесено за частиною першою статті 135 СК України (за вказівкою матері). Позивачка стверджує, що ОСОБА_3 є біологічним батьком дитини, він визнавав цей факт, піклувався про сина та утримував його. Однак, будучи мобілізованим до ЗСУ, з 20.04.2025 він набув статусу особи, зниклої безвісти. Оскільки позасудовий порядок визнання батьківства наразі неможливий, позивачка просить визнати його батьківство у судовому порядку для забезпечення соціальних та майнових прав дитини, а також внести зміни до актового запису про народження.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Ухвалою судді від 18.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2025.
Підготовче судове засідання 16.10.2025 було відкладено на 05.11.2025 через неявку відповідача.
Засідання 05.11.2025 було відкладено на 27.11.2025 через перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті в іншій справі.
Ухвалою суду від 27.11.2025, за клопотанням представника позивача, залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 та змінено найменування третьої особи, у зв'язку з чим відкладено підготовче судове засідання на 23.12.2025.
Ухвалою суду від 23.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.01.2026.
Судове засідання 19.01.2026 було відкладено на 05.02.2026 через відсутність електропостачання в приміщенні суду.
У судовому засіданні 05.02.2026 було оголошено перерву до 19.02.2026 для повторного виклику свідка ОСОБА_5 .
Судове засідання 19.02.2026 було відкладено на 26.03.2026 через неявку учасників та за клопотанням представника позивача ОСОБА_6 .
У судовому засіданні 26.03.2026 було оголошено перерву до 16.04.2026 за клопотанням представника позивача (у зв'язку з залишенням без руху заяви про долучення доказів).
У судовому засіданні 16.04.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, враховуючи складність справи, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 21.04.2026.
У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, зіславшись на наявні у справі докази.
Відповідачі у засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Третя особа просила розглядати справу без участі її представника, прийняти законне рішення та обов'язково зазначити дату народження і громадянство батька для коректного внесення змін до реєстрів.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 у період з 07.08.2022 по 26.05.2024 дійсно спільно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, були об'єднані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки подружжя. Вони разом винаймали житло, вели господарство та планували спільне майбутнє. Цей факт підтверджується письмовим доказом - довідкою № 259, виданою виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 23.06.2025. У вказаній довідці зафіксовано, що ОСОБА_1 дійсно проживала з ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , з 07.08.2022 по 26.05.2024 року без реєстрації, мають спільну дитину ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Довідка видана органом місцевого самоврядування на підставі засвідчень безпосередніх свідків-сусідів: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
Під час спільного проживання сторін позивачка завагітніла. Як наслідок, ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син - ОСОБА_2 . Факт народження дитини та реєстрації її походження підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 12.09.2023 органом державної реєстрації актів цивільного стану, а також Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00041369321 від 12.09.2023. Зі змісту вказаного Витягу судом встановлено, що актовий запис № 119 складено 12.09.2023. У графі «Відомості про матір» зазначена ОСОБА_1 . Водночас, у графі «Відомості про батька» записано: прізвище, власне ім'я, по батькові - « ОСОБА_8 », громадянство - « ОСОБА_9 ». При цьому у Витязі міститься імперативна відмітка: «Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України». Це юридично означає, що запис про батька був здійснений виключно за вказівкою матері, оскільки на той момент юридичного факту визнання батьківства не відбулося, а шлюб між батьками був відсутній.
Після народження дитини сторони продовжували спільно проживати однією сім'єю до 26.05.2024. У цей період відповідач ОСОБА_3 у повній мірі виконував батьківські обов'язки, піклувався про дитину та визнавав її своєю. Однак, внаслідок військової агресії проти України, ОСОБА_3 був призваний на військову службу по мобілізації. Трагічним наслідком виконання ним військового обов'язку стало його зникнення. Згідно з листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2/4712 від 05.11.2025, «військовослужбовець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно сповіщення, який надійшов з військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , має статус зниклого безвісти з 20.04.2025 року».
На підтвердження доводів про те, що саме відповідач ОСОБА_3 є біологічним батьком дитини та фактично брав участь у її вихованні, сторона позивача надала суду додаткові письмові докази у вигляді фотознімків. Згідно з поясненнями представника позивача, фотознімки фіксують моменти виписки позивачки з новонародженим ОСОБА_10 з пологового відділення, де їх зустрічав відповідач. На фотографіях чітко зображено відповідача ОСОБА_3 , позивачку та їхню спільну дитину. Поведінка осіб на фотографіях, їхні емоції та взаємодія свідчать про теплі, родинні відносини, прояви батьківської турботи та піклування з боку відповідача. Суд визнає ці фотознімки належними та допустимими письмовими доказами у розумінні норм ЦПК України, які опосередковано підтверджують доводи позивачки про визнання відповідачем свого батьківства.
Суд допитав у судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Свідок є бабою позивачки та проживає по сусідству з будинком, де проживали сторони. Свідок суду показала, що позивачка та відповідач ОСОБА_3 дійсно спільно та відкрито проживали однією сім'єю в селі Ставки з травня 2022 року по серпень 2024 року, аж до моменту, коли відповідача мобілізували на військову службу. Вона бачила їх майже щодня, спостерігала за їхнім побутом і стверджує, що відносини у цій сім'ї були гармонійними, добрими, без конфліктів. Свідок зазначила, що відповідач щиро та емоційно радів новині про вагітність позивачки, дбайливо ставився до неї. Після народження дитини саме ОСОБА_3 забирав позивачку з сином з пологового будинку. Свідок категорично стверджує, що відповідач купував для сім'ї продукти, речі для дитини, дуже ніжно ставився до малолітнього ОСОБА_10 , постійно носив його на руках. Найголовніше, свідок підтвердила, що ОСОБА_3 відкрито перед родичами та сусідами називав ОСОБА_10 своїм сином, використовуючи фрази на кшталт: «Це мій синочок, він на мене похожий». Він ніколи, за жодних обставин, не заперечував своє батьківство і не висловлював жодних сумнівів щодо походження дитини. Наразі, після зникнення відповідача на фронті, позивачка самотужки виховує дитину.
Також суд допитав свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є сусідкою сторін по вулиці. Свідок суду підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безперервно проживали разом як повноцінна сім'я близько трьох років. Вона регулярно спостерігала за ними, бачила, як вони разом гуляли з дитячою коляскою, ходили за покупками. Відносини між ними свідок охарактеризувала як дуже добрі та сімейні. Вона також підтвердила факт того, що ОСОБА_3 забирав дружину з пологового будинку. За спостереженнями свідка, відповідач дуже любив хлопчика, називав його своїм сином, був неймовірно радий його народженню. Дитина, коли почала розмовляти, називала відповідача «татом». Свідок наголосила, що відповідач ніколи не висловлював жодних сумнівів щодо свого батьківства. Інших чоловіків, які б могли претендувати на роль батька, свідок у житті позивачки ніколи не бачила.
Суд вважає показання вищевказаних свідків логічними, послідовними, деталізованими та такими, що повністю узгоджуються як між собою, так і з письмовими матеріалами справи (довідками, фотознімками). У суду відсутні будь-які об'єктивні підстави сумніватися у правдивості їхніх свідчень.
Таким чином, судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено фактичні обставини тривалого спільного проживання сторін, факту народження дитини у цей період, а також беззаперечного та відкритого визнання відповідачем ОСОБА_3 свого батьківства щодо малолітнього ОСОБА_2 до моменту свого зникнення безвісти на фронті.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є сімейними правовідносинами щодо встановлення походження дитини від батька, які регулюються нормами Сімейного кодексу України.
IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Згідно з частиною 2 статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Водночас частиною першою статті 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Стаття 134 СК України передбачає, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження
Щодо форми судочинства, суд застосовує правовий висновок Верховного Суду: «факт батьківства чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини може бути встановлений за рішенням суду у разі його смерті (частина перша статті 130 СК України). Відтак, у разі відсутності відомостей про смерть особи, батьківство якої встановлюється, необхідним є безпосереднє звернення до суду саме із позовом про визнання батьківства (стаття 128 СК України). Таким чином, на переконання колегії суддів, відсутність судового рішення про визнання чоловіка померлим або належних доказів його смерті виключає саму можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства саме в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України» (постанова від 09.07.2025 у справі № 201/1017/25).
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
Аргументи позивачки щодо батьківства ОСОБА_3 доведені повністю. Хоча найдостовірнішим доказом є генетична експертиза, у цій справі її проведення об'єктивно неможливе через зникнення відповідача безвісти та відсутність доступу до біологічних зразків співвідповідачки (матері зниклого). Відповідно до статті 128 СК України, батьківство може встановлюватися на підставі будь-яких відомостей. Сукупність наявних доказів (довідка про спільне проживання у період зачаття та народження, фотоматеріали, покази двох свідків про відкрите визнання відповідачем батьківства) дозволяє суду констатувати факт походження дитини від відповідача. Співвідповідачка ОСОБА_4 доказів на спростування цих обставин не надала. Застосований позивачем спосіб захисту у порядку позовного провадження є єдиним можливим та законним.
Відсутність у документах дитини відомостей про біологічного батька порушує немайнове право дитини на ідентичність, а також блокує її майнові права на соціальні гарантії (статус члена сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця). Рішення суду відновлює ці порушені інтереси.
Вимога про внесення змін до актового запису є похідною та також підлягає задоволенню для забезпечення виконання рішення суду.
Зважаючи на те, що позивачка не заявляла вимог про стягнення судового збору з відповідачів, суд залишає понесені судові витрати за позивачкою.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 125, 128, 134, 135 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 244, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Черняхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України) батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), актовий запис про народження якого складено 12.09.2023 за № 119 Черняхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Зобов'язати Черняхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 119 від 12.09.2023 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Черняхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а саме:
-у графі «відомості про батька» виключити попередній запис « ОСОБА_8 » та вписати батьком дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України;
-у графі «відомості про дитину» змінити прізвище дитини з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 », залишивши ім'я « ОСОБА_10 » та по батькові « ОСОБА_13 » без змін.
Інші відомості актового запису про народження № 119 від 12.09.2023 залишити без змін.
Судові витрати покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач - 1: ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Відповідач - 2: ОСОБА_4 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_8 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Третя особа: Черняхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 22061781; адреса: 12301, Житомирська область, Житомирський район, селище Черняхів, вулиця Шевченка, будинок 4).
Суддя А.С. Семенюк