Справа № 276/153/26
Провадження по справі №2/276/341/26
20 квітня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 60798,33 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 29.09.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z62.00602.008715398. За умовами договору, банк надав позичальнику кредит в розмірі 52901 грн. зі сплатою 15 % відсотків річних за користування кредитом. Позивач стверджує, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав у повному обсязі, у зв'язку із чим за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 07.01.2026 складає 60798,33 грн., з яких: прострочений борг - 34982,58 грн., прострочені проценти - 9047,3 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту - 16768,45 грн.
Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 03.02.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Копію ухвали суду про відкриття проваджені у справі відповідачем отримано особисто 18.02.2026.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та за наявними у матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач та його представник - адвокат Юшкевич Х.І. у судові засідання, призначені на 05.03.2026, 02.04.2026 не з'явилися, подавали клопотання про відкладення розгляду справи, у тому числі для підготовки позиції захисту.
Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Юшкевич Х.І. про день та час судового засідання, призначеного на 13 год 40 хв 20.04.2026 повідомлені належним чином, що підтверджжується довідкою про доставку електронного документа, а саме судової повістки одержувачу ОСОБА_2 до її електронного кабінету 03.04.2026.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Юшкевич Х.І. у судове засідання, призначене на 13 год 40 хв 20.04.2026 повторно не з'явиличя, про причину неявки суд не повідомили, відзив на позов не подавали.
Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно зі ст.ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому, на думку суду, позивач повинен сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Так, Європейський суд з прав людини від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалися розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони. (Рішення ЄСПЛ у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27.10.93 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.96 р.).
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Статтею 6 ЦК України утверджений принцип свободи договору у цивільних правовідносинах, за змістом якого його учасники вправі врегулювати свої відносини на власний розсуд; учасникам цивільних правовідносин лише забороняється відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
В статті 611 ЦК України вказується, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 29.09.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z62.00602.008715398. Даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором кредиту і договору страхування. Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, Банк відкриває клієнту банківський рахунок та надає Позичальнику кредит у розмірі 52901,00 грн, процентна ставка, річних 15 - змінювана, на період прострочення платежу за договором діє процентна ставка 15, яка нараховується на прострочену суму кредиту. В свою чергу Позичальник отримує Кредит і доручає Банку сплатити оплатити страховий внесок на вказаний в договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 36 місяців.
Згідно з п 1.10 договору банк надає позичальнику кредит для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 46000,87 грн на рахунок НОМЕР_1 позичальника, а Позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 6900,13 грн.
Пунктом 1.6 Договору визначено, що дата повернення кредиту - 29.09.2024. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок UA18336310290920010020059533, відкритий у Банку відповідно до порядку повернення кредиту, згідно додатку №1 до Договору.
Відповідно до Паспорту споживчого кредиту №Z62.00602.008715398 від 29.09.2021 року, який підписаний відповідачем, реальна річна процентна ставка, відсотків річних становить 101,22795106. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 120884,1 грн.
З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, який визначений договором, що підтверджується меморіальними ордерами (а.с. 27-28). Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування чужими коштами не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до виписки за кредитним договором №Z62.00602.008715398 від 29.09.2021 за період з 07.01.2000 по 07.01.2026 вбачається, що відповідачу 29.09.2021 видано кредитний ліміт у розмірі 52901,00 грн., з якого здійснювалась оплата страхового платежу та погашення процентів (а.с. 29-31).
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 07.01.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором №Z62.00602.008715398 від 29.09.2021 становить 60798,33 грн, з яких: заборгованость за основним боргом - 34982,58 грн; заборгованість за відсотками - 9047,3 грн; заборгованість по платі за обслуговування кредиту - 16768,45 грн.(а.с. 32).
02.12.2025 року АТ «Ідея Банк» звернулось до відповідача з вимогою про усунення порушення кредитних зобов'язань на суму 60798,33 грн.(а.с. 33).
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із дослідженого судом кредитного договору №Z62.00602.008715398 від 29.09.2021 року встановлено, що даний договір укладено в письмовій формі та зі сторони споживача підписано нанесенням власноручного підпису.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування, в належний спосіб не спростував позовних вимог та взагалі не надав до суду відзиву.
Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором чи підтверджували б погашення заборгованості кредитору, а тому такий розрахунок береться судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем в частині заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за кредитним договором №Z62.00602.008715398 від 29.09.2021 року в розмірі: 34982,58 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 9047,3 грн., є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами.
Що стосується стягнення простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі 16768,45 грн., то слід зазначити наступне.
У рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Відповідно до п.4 ч.1ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
У відповідності до частини першої статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 01.04.2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15.03.2021 в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Крім того, Об'єднана Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 зазначила, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Позивач не надав доказів погодження з відповідачем у кредитному договорі додаткових та супутніх банківських послуг, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та не надав доказів надання таких послуг, у зв'язку з чим, нарахована позивачем комісія за обслуговування кредиту в розмірі 16768,45 грн підлягає виключенню із загальної суми заборгованості та стягненню з відповідача не підлягає, оскількипозивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, так як з тексту позовної заяви взагалі не випливає як зміст вказаної послуги, так і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право-відношення.
Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 16768,45 грн задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Ідея Банк», а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №Z62.00602.008715398 від 29.09.2021 року у загальному розмірі 44029,88 грн., з яких: 34982,58 грн. грн. - заборгованість за кредитом; 9047,3 грн. - заборгованість за процентами.
В задоволенні решти позовних вимог позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено судом, позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково (у розмірі 72%), тому судові витрати, які понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача в розмірі 1916,93 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 525, 526, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1054 ЦК України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором №Z62.00602.008715398 від 29.09.2021 року в розмірі 44029 (сорок чотири тисячі двадцять дев'ять) гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1916 (одна тисяча дев'ятсот шістнадцять) гривень 93 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд. 11, код ЄДРПОУ: 19390819.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: Д.О. Бобер