Справа №295/5423/26
Категорія 225
3/295/1514/26
21.04.2026 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Панченко Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 164, Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19.03.2026 №199, 18.03.2026 о 13-00 год. на площадці з продажу автомобілів за адресою : АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 здійснив підприємницьку діяльність з продажу автомобілів без державної реєстрації, а саме: при продажу автомобіля отримав завдаток у готівковій формі на суму 20000,00 грн.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до таких висновків.
Стаття 164 ч. 1 КУпАП встановлює відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Органом уповноваженим на складання протоколу інкримінується ОСОБА_1 здійснення підприємницької діяльності з продажу автомобіля без державної реєстрації суб'єктом господарювання.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні 18.03.2026 о 13-00 год. інкримінованих йому дій, органом уповноваженим на складання протоколу до нього додані тільки акт фактичної перевірки від 18.03.2026 та письмові пояснення ОСОБА_1 , інших доказів матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 3 ГК України передбачає, що господарською є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована, в тому числі, на надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Відповідно до положень ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч .2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом прядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 25.04.2003 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Суд звертає увагу, на те, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Єдиним підтвердженням отримання коштів ОСОБА_1 є його письмові пояснення, разом з тим обвинувачення у вчиненні зазначеного правопорушення не може ґрунтуватися лише на показаннях особи, що притягається до адміністративної відповідальності про визнання ними своєї вини, оскільки вони не підтверджуються іншими доказами.
В постанові ЄСПЛ у справі «Shlychkov проти Російської Федерації» (рішення N 40852/05 від 09.02.2016) прийшов до висновку, що внутрішньодержавні суди прийняли явку заявника з повинною як доказ його провини, і що розгляд у справі заявника було несправедливим незалежно від того, яку доказову цінність мали ці свідчення і від того, наскільки вирішальну роль вони зіграли в засудженні заявника, чим порушено статтю 3 Конвенції у її процесуальному та матеріально-правовому аспектах, а також порушено пункту 1 статті 6 Конвенції.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Матеріали справи не містять доказів укладання ОСОБА_1 у якості продавця договору продажу товару - автомобіля, укладання інших договорів (завдатку, попереднього договору тощо), отримання ними у якості платежу за певним договором коштів, належності ОСОБА_1 на праві власності транспортних засобів чи права не продаж транспортних засобів наданих іншими фізичними чи юридичними особами.
За таких обставин, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 здійснив дії інкриміновані йому протоколом.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справі «Karelin проти Росії», рішення №926/08 від 20.09.2016, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки суду не надано достатньо належних і допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, то провадження по справі необхідно закрити.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Г. В. Панченко