Справа №295/6282/26
Категорія 75
2/295/3810/26
20.04.2026 року суддя Богунського районного суду м. Житомира Полонець С.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ВЕЙВ МЕДІА ЮКРЕЙН» про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причини звільнення та стягнення відповідних виплат, -
Позовну заяву позивачем було подано до суду з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем, у свою чергу, у позовній заяві, серед іншого, зазначено про те, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», його звільнено від сплати судового збору за подання позову про визнання звільнення незаконним та стягнення відповідних виплат, оскільки позовні вимоги пов'язані із захистом трудових прав і стягненням належних працівнику виплат.
Разом з тим, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено те, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Зі змісту позовних вимог вбачається те, що позивачем не було заявлено вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, за які його могло би бути звільнено від сплати судового збору, натомість заявлено 9 позовних вимог, за які справляється судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п. п. 2) п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У свою чергу, станом на 01.01.2026 року, у грошовому еквіваленті це становить 1331 грн. 20 коп.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Зважаючи на викладене вище, позивачу необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору за заявлені ним вимоги немайнового характеру, у розмірі 1064 грн. 96 коп. за кожну з вимог, або документи, що підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону, зокрема, за наступні: вимогу № 1 - про визнання незаконним та скасування наказу відповідача про звільнення позивача; вимогу № 2 - про зобов'язання відповідача, в особі ліквідатора Задорожного В.А., змінити формулювання причини звільнення позивача; вимогу № 3 - про зміну дати звільнення позивача; вимогу № 4 - про визнання періоду з 11.04.2025 року до дати ухвалення судом рішення у цій справі періодом вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням позивача; вимогу № 7 - про зобов'язання відповідача, в особі ліквідатора Задорожного В.А., видати позивачу копію наказу (розпорядження) про звільнення та належним чином заповнену трудову книжку із внесенням запису про звільнення відповідно до рішення суду; вимогу № 8 - про визнання за позивачем права на зарахування до страхового стажу періоду вимушеного прогулу; вимогу № 9 - про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, на підставі рішення суду, яким буде встановлення факт незаконного звільнення позивача та період вимушеного прогулу, зарахувати до страхового стажу позивача період вимушеного прогулу.
Що стосується позовної вимоги № 5 - про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то слід вказати наступне.
До структури заробітної плати, визначеної у статті 2 Закону України «Про оплату праці», входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України, мають різну правову природу.
Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
У свою чергу, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.
На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, висловлений у цій постанові, узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 362/7105/15-ц (провадження № 6-1395цс16) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним в постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 620/3884/18 (провадження № К/9901/10912/19), від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17 (провадження № К/9901/49937/18), від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/12721/17 (провадження № К/9901/37996/18) та не узгоджується з висновком об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19) від якого Велика Палата Верховного Суду відступає.
Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, викладений у цій постанові, узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Все вищезазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19.
Відповідно до п. п. 1) п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлено ставку судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до платіжних реквізитів, зазначених на офіційному сайті Богунського районного суду м. Житомира.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, зважаючи на викладене вище, позивача не звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому судовий збір за цю вимогу підлягає сплаті у розмірі, відповідно до п. п. 1) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», тобто, у розмірі 13312 грн. 00 грн.
Також позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу № 6 - про стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку у розмірі, відповідно до п. п. 1) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме: 1064 грн. 96 коп.
Крім того, позивачу слід уточнити коло осіб, які беруть участь у справі, зокрема, зазначити належним відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ВЕЙВ МЕДІА ЮКРЕЙН», в особі ліквідатора Задорожного Віталія Анатолійовича, до якого заявлено позовні вимоги № 2 та № 7.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Так, як документ (позовна заява про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причини звільнення та стягнення відповідних виплат) сформований в системі «Електронний суд», позивачу необхідно надати доказ надсилання відповідачу копій поданих до суду документів - позовної заяви та документів, що додаються до неї.
Також позивачу слід вказати правові підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, на підставі рішення суду, яким буде встановлення факт незаконного звільнення позивача та період вимушеного прогулу, зарахувати до страхового стажу позивача період вимушеного прогулу, оскільки вказану юридичну особу не було зазначено відповідачем у справі.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ВЕЙВ МЕДІА ЮКРЕЙН» про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причини звільнення та стягнення відповідних виплат, залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків до 30.04.2026 року, але не більше п?яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
У разі, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: