21 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/2646/25 пров. № А/857/32959/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Гінди О. М., Заверухи О. Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в справі № 140/2646/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Димарчук Т.М.,
час ухвалення рішення - 07 липня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 05.02.2025 №033050002108 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 30 січня 2025 року здійснити переведення та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця за віком (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органі місцевого самоврядування з 15.07.1994 по 01.05.2016.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що законодавець чітко окреслив правила, що підлягають застосуванню при призначені пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, а саме ті з них, що статтею 37 Закону № 3723-ХІІ встановлені для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Ці правила визначені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Вказує апелянт, що відповідно до ст. 3 Закону № 889 його дія не поширюється, на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Отже, з 04.07.2001 посади селищних і сільських голів віднесені до посадових осіб місцевого самоврядування, а не відповідних посад державних службовців.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по віку згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 30.01.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII (а.с.8), надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням, в тому числі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Турійською селищною радою від 22.01.2025 за № 2 та №3.
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яким прийнято рішення від 05.02.2025 №033050002108 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII. У вказаному рішенні зазначено, що з 04.07.2001 набрав чинності Закон №2493-III, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України №3723 “Про державну службу» до 04.07.2001, тобто до набрання чинності Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Станом на 01.05.2016 у заявника ОСОБА_1 стаж на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби становить 6 років 11 місяців 18 днів (з 16.07.1994 по 03.07.2001). Враховуючи, що станом на 01.05.2016 у позивача відсутній як 10-річний так 20-річний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, тому відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» (а.с.7).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
До 1 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом N 3723-XII.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом N 889-VIII.
При цьому, відповідно до пункту 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон N 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Суд констатує, що право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону N 3723-XII як спеціального закону (lex specialis) збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі N 822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі N 466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі N 538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі N 308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі N 234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі N 431/991/17.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону N 3723-XII мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону N 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі N 560/2398/19.
В межах судового розгляду, скаржник (відповідач) доводить, що в позивача відсутній стаж державної служби, оскільки останній працював посадовою особою органу місцевого самоврядування.
У цьому контексті судова колегія зазначає, що відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" N 889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 N 283 (діяла до набрання чинності Законом України "Про державну службу" N 889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Більше того, Верховний Суд в постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи N 351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" N 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про державну службу" N 889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 N 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.
Також Верховним Судом в постанові від 11.04.2023 року в справі N 1.380.2019.003855 відхилено міркування про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця лише до 04.07.2001.
Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги відповідача.
Статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, зокрема, четверту категорію - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.
Так, відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 , виданої 22.08.1978 вбачається, що ОСОБА_1 з 15.07.1994 по 27.11.2020 працював головою Клюської сільської ради народних депутатів Турійського району. В період роботи прийняв присягу держаного службовця (04.10.1994) та йому присвоювались ранги державного службовця (а.с. 11-12).
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 15.07.1994 по 27.11.2020 працював в органі місцевого самоврядування. З урахуванням вказаного періоду, стаж роботи позивача на державній службі станом на 01.05.2016 становить понад 20 років ( 21 рік 9 місяців 17 днів).
Суд зауважує, що сукупно стаж державної служби позивача станом на 01 травня 2016 року становить більше 20 років, що є достатнім для призначення пенсії державного службовця, відповідно до пунктів 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII.
Крім того, колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено не оскаржується в апеляційному порядку, то колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в справі № 140/2646/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. М. Гінда
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року.