П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 523/3690/26
Перша інстанція: суддя Аліна С.С.,
повний текст судового рішення
складено 23.02.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Пересипського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Під час вирішення питання про відкриття провадження по справі, суддею встановлені наступні обставини.
Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2026 року у справі №523/27309/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Вказане судове рішення учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржувалось, отже набрало законної сили.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись зі зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року у справі №523/3690/26, направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Апелянт вважає зазначену ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування ухвали.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, спірною ухвалою відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що 04.02.2026 року судом вже приймалось рішення щодо вимог позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на п.4 ч.1 ст.170 КАС України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Колегією суддів встановлено, що в провадженні Пересипського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року знаходилась справа №523/27309/25 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2026 року по справі №523/27309/25, яке набрало законної сили, вказаний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Позивач в межах справи №523/3690/26, яка розглядається, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ініціювання розшуку;
- зобов'язати відповідача скасувати розшук та видалити дані з реєстру «Оберіг»;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.
Водночас, в межах справи №523/27309/25 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з позовними вимогами, в яких просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають в оголошенні його у розшук без належного вручення повістки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти його з розшуку.
В контексті викладеного та порівнявши зміст позовних вимог, колегія суддів погоджується з тим, що справи №523/27309/25 та №523/3690/26 є справами про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позовна вимога у справі №523/3690/26 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди не була предметом розгляду у справі №523/27309/25, не отримала судової оцінки, є самостійною матеріально-правовою вимогою, що, на думку апелянта, формально відсутня тотожність предмета позову.
Колегія суддів вважає вказані доводи апеляційної скарги неспроможними з огляду на те, що позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди є лише похідною вимогою від основних вимог (визнання протиправними дії та зобов'язання винити певні дії).
Також колегія суддів зазначає, що задоволення або відмова у задоволенні похідної вимоги прямо залежить від задоволення основної вимоги, вона не має самостійного значення.
В даній справі похідна вимога про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди об'єднуються в позовній заяві з основними.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що наведене формулювання позовних вимог жодним чином не свідчить про те, що дані справи мають різні підстави спору.
Такі доводи апелянта є суб'єктивним трактуванням положень законодавства та не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Поряд з наведеним, колегія суддів при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 звертає увагу на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з вимогами ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06, §33).
Колегія суддів вказує на те, що доводи апеляційної скарги не можуть бути правовою підставою для скасування спірної ухвали суду першої інстанції, яка прийнята у відповідності до положень процесуального закону.
Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даній справі новий публічно-правовий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Верховний Суд в постанові від 11.04.2018 року по справі №9901/433/18 зазначив, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст.6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко